Із початком туристичного сезону багато буковинців цікавляться походами до гірських масивів. «Шпальта» поспілкувалася з гідом Михайлом Сакалем, який регулярно організовує сходження на Говерлу, Шпиці, Хребти, Хом’як та інших вершин. Про підготовку до походу, традиції, культуру пішого туризму та любов до гір — далі у матеріалі.
Популярність походів у гори як виду відпочинку серед українців щороку зростає, розповідає гід Михайло Сакаль. Спочатку пандемія, а згодом і повномасштабна війна закрили багатьом українцям можливість відпочити за кордоном, тому карпатські масиви для багатьох замінили собою теплі та комфортні пляжі.
«А ще довго до вершини?» — запитання, яке Михайло Сакаль чує практично у кожному поході. Гід на це завжди відповідає: «Насолоджуйтеся процесом».
Отримувати задоволення можна навіть і від складностей, додає путівник.
«Коли часто ходиш, то починаєш отримувати задоволення, навіть коли важко. Коли все болить, рюкзак важкий, а підйом довгий. Адже поки не почнеш насолоджуватися процесом, тобі буде важко», — розповідає гід.
Під час сходжень у туристичних групах зустрічаються представники найрізноманітніших професій. Часто у походи йдуть люди з сидячою роботою, які хочуть перемкнутися в такий спосіб, розповідає гід.
«У мене самого є ще основна зайнятість. Я працюю в Обленерго. Це здебільшого сидяча робота, тому багато моїх колег теж долучаються до сходжень», — зазначає Михайло.
У ковідні часи організація сходжень була його основною роботою. Але, за словами гіда, тоді й сприйняття гір для нього частково змінилося та втратило початковий сенс.
«Я не вибирав гори — гори вибрали мене. Я виріс на Закарпатті, тому по гриби з бабусею ходив у гори з трьох років. Там, де навіть тоді бував, — це вже доволі високо і важко для багатьох. Згодом брав участь у різноманітних змаганнях, і це стало невід’ємною частиною життя», — каже Михайло.
Якщо вгадати з погодою, можна пройти маршрут у кросівках і шортах
Саме з початком літа більшість гідів та туристичних компаній починає пропонувати гірські походи, пояснює Михайло Сакаль. За його словами, засніжені гірські масиви — випробування для найдосвідченіших. Натомість похід у червні чи липні може не лише принести задоволення від сходження на вершину, а й зробити це максимально комфортно.
«У цей період не так важливо, яке у тебе спорядження: можна пройти й у кросівках та шортах, особливо якщо вгадати з погодою», — розповідає гід.
За словами Михайла, йому зустрічалися туристи, які лазили гірськими вершинами навіть у капцях та балетках. Однак повторювати це іншим він не рекомендує.
Встигнути долучитися до туристичного походу гід рекомендує до початку листопада. Тоді у гірській місцевості погіршується погода, починаються дощі та випадає сніг.
З чого почати?
Дитина не одразу починає ходити, тому туристу теж не треба починати з підйому на Говерлу чи Шпиці, переконаний гід.
«Кожна людина проходить певну еволюцію. Можна почати з вилазки на Соколине Око, Протяте Каміння, Писаний Камінь тощо», — радить Михайло Сакаль.
У таких контрольованих походах можна оцінити власні сили та зручність одягу. За словами путівника, з кожною вилазкою людина розуміє, яке взуття краще, який одяг занадто теплий та який рюкзак замалий.
«Не треба одразу бігти скуповувати трекінгові речі. По-перше, походи можуть просто “не зайти”. По-друге, якщо вибрати хорошу погоду і спланувати маршрут, у гори можна безпечно ходити у звичайних речах», — переконаний Михайло.
Йти самому в гори гід також не радить. Натомість можна звернутися до туроператорів чи путівників, які самостійно організовують походи.
Також додає, що головна проблема багатьох туристів — відсутність навігації.
«Плюс туроператорів у тому, що ти не мусиш ні про що турбуватися. Твоя робота — це йти та насолоджуватися. Найкраще йти разом із друзями, у хорошій компанії. Тоді це точно запам’ятається», — запевняє гід.
Багато корисних порад для початківців можна дізнатися у соцмережах та у спеціалізованих туристичних магазинах.
Хіба всі гори не однакові?
Змушувати когось піти у туристичний похід не треба, переконаний Михайло. Бажання подолати такий виклик має прийти до людини самостійно. Адже тоді сам турист не отримає задоволення, а решта групи повноцінно не відпочине.
За словами Михайла Сакаля, подібні фізичні навантаження можуть також відвернути від буденних проблем та поганих новин.
«У горах можна перезавантажитися. І фізично, й емоційно. Під час цих фізичних навантажень менше думаєш про різні проблеми — ти просто не встигаєш», — переконаний гід.
Для чернівчан перевагою є те, що дорога до початку маршруту не займає весь день. Щоб дістатися до багатьох гірських масивів, потрібно близько 3-5 годин.
За словами Михайла, туристичні родзинки є і ближче.
«У західній частині купа всього. Мені дуже подобається Буковина тим, що тут є такі місця, куди важко дістатися, але вони настільки гарні та насичені, що воно того вартує», — каже путівник.
Гірські вершини та дорога до них також різниться. За словами гіда, кожна місцина — унікальна.
До прикладу, Чорногірський масив вкритий переважно зеленню, а Горгани, навпаки, дуже кам’янисті.
Свидовецький масив може зацікавити своїми схилами та озерами, а Мармароси багато гідів охрестили «гуцульськими Альпами».
Говорити про все (крім релігії та політики)
Підкорення тої чи іншої вершини у багатьох людей у списку мрій, каже Михайло Сакаль. Так, гід згадує, що деякі не полишали спроб піднятися на Говерлу й у літньому віці.
«Зі мною ходила людина, якій було понад 60 років. І він ішов ледь не найкраще. Він навіть іншим допомагав рюкзак носити», — згадує Михайло Сакаль.
Спільнота туристів також буде готова допомогти під час сходження. За словами гіда, багато людей готові поділитися їжею, чаєм чи спорядженням.
Одне з правил Михайло Сакаль запозичив у автостопників: «Говорити про все, крім релігії та політики».
Також останніми роками гід започаткував і нову традицію, яку вже підхопили його колеги та інші туристи.
«Після кожного походу кидаю донат, сума буває різною. Бо хочеться якось подякувати, що у нас взагалі є можливість цим займатися та отримувати задоволення у наш час. Дуже приємно, що це уже підхопили інші. І сподіваюся, це стане звичною практикою», — каже Михайло.
Фото Діани Данилюк