0
Це твір, який провокує читача задуматися над сенсом життя, цінністю мрій та пошуком справжнього щастя.
У Чернівцях, у Культурно-мистецькому центрі імені Івана Миколайчука, презентували книгу-казку «Семенові зорі» військового капелана Андрія Зелінського. У межах презентації відбулася зустріч із буковинськими освітянами.
Книга – це твір, який провокує читача замислитися над сенсом життя, цінністю мрій та пошуком справжнього щастя.
«Семенові зорі» написані у жанрі казки, але, за словами автора, у книзі – реальні події. Автор працював над нею впродовж 9 років.
«Книга про те, що отець Андрій вважає своєю головною місією – мистецтво запалювати зорі. Тобто, здатність визволити з людини її світло, її енергію, її потенціал, завдяки яким вона спалахує яскравою зорею і може робити яскравішим світ навколо».
Під час презентації автор розповів про те, як 2014 року потрапив на фронт військовим капеланом та зіштовхнувся з викликом смерти, болем втрати. На війні йому довелося ховати своїх знайомих з Академії сухопутних військ. Тих, із ким разом ходив на ранкові пробіжки, стрибав із парашутом тощо.
«Виникло запитання: як нам, українцям, здолати біль втрати, який тоді, 2014 року, ще не набув суспільного, державного масштабу. Ми ще не очікували, що попереду десять років війни», – ділиться Зелінський.
Священник зазначає, що наша культура на той момент не пропонувала механізмів усвідомити цей біль. На думку автора, єдине, що людство винайшло, що допоможе пережити цей досвід втрати, – це культура у будь-якому вимірі: тексти, поезія, релігія…
«Людина намагається завжди за допомогою слова й образу, за допомогою усвідомленої реальности здолати те, що насправді нездоланне у нашій із вами людській природі, в житті. Суспільству, яке зіштовхується з викликами такого масштабу, потрібні якісь слова й образи, розмаїття жанрів та текстів. Але це мова, яка дозволяє нам усвідомити, відчути, вхопити, окреслити цей біль – і відтак поділитися. А розділений біль стає легшим», – каже Зелінський.
Персонажі книги «Семенові зорі» пов’язані з історіями реальних героїв, яких автор знав, яких бачив і з ким дружив. Це молоді хлопці, воїни, Герої України, яких священник супроводжував на фронті і яких сьогодні вже немає серед живих. Його творчість – це спроба пережити власний та спільний біль українського народу, не втрачаючи надії.
«Досвід свідка тих подій і особистостей, яким мені довелося бути, і досвід драми, яку українці нині переживають, він вимагав якось вербалізуватися. Культура допомагає нам здолати біль. “Семенові Зорі” – це казка. Казка є результатом наших вербалізацій, наших візуалізацій. Ми самі співтворці. Ми творимо світ, коли творимо культуру», – зазначає Зелінський.
Також автор звернув увагу на тему зустрічі під час презентації книги – «Онтологія суб’єктності».
Він зауважив, що це про стратегію, про важливі завдання, які стоять перед українським народом. До чого тут казка?
«Казка допомагає залишити осторонь менш важливе і сконцентруватися на тому, що справді є важливим. Для того, аби не зупинитися. Для того, аби не втратити з поля зору горизонт, до якого прямуємо – і самотужки, і спільно», – пояснює автор.
Про Семена та коня Якима
Головні герої казки – Семен та кінь Яким.
Андрій Зелінський пояснює, що твір має посил – казка з «добрими очима». Бо добрі очі вміють побачити найважливіше в хаосі – добро, яке може сховатися за поверховістю й підступністю.
«Те, що ми помічаємо, обростає словом, проростає в нашому серці, проявляється дією. Ми трансформуємо світ навколо нас. Заглядаючи в реалії добрими очима. Навіть крізь морок, крізь кіптяву у бою, крізь морок війни, ми не маємо права забути про нашу місію: виглядати те добре, яке ще існує. Виглядати те, що дарує надію. Інколи в чиїхось очах навпроти. Інколи у світі, який нас оточує, у громаді, в країні», – каже Зелінський.
Автор вважає, що людина народжується в мандрівці.
«Я сьогоднішній – це результат моїх вчорашніх реакцій на те, що трапилося по дорозі. Як я реагував на дрібниці. Людина – це мандрівка від себе вчорашнього до себе сьогоднішнього, від себе сьогоднішнього до себе завтрашнього. Ми з вами – це процес».
На прикладі головних героїв казки – Семена та Якима – автор намагається донести свою думку про те, щоб досягти гармонійного буття, пропонує врівноважити значення розуму та душі.
«Концепт, який я пропоную, – це дружба. Дружба Семена – раціонального і Якима – емоційного. В освітній парадигмі це дружба поміж чуттєвим і свідомим. Раціональним і емоційним. Без домінування одного над іншим, але з турботою одне про одного», – зауважує автор.
Андрій Зелінський каже, що нині ми живемо у часи, коли українці ведуть боротьбу за власне життя, за свободу і гідність. І цю свободу людини ставлять під загрозу не лише на полі бою. Свобода сьогодні має дуже багато загроз.
«Як вирватися чи то з ідеологічних парадигм, чи то з технічних алгоритмів? Як бути справді вільним у 21-му столітті? Це дуже серйозний виклик. І, як на мене, освіта і виховання – це те, про що мають сьогодні насамперед говорити, що ми хочемо з вами жити завтра у вільному світі, гідних людей, особистостей. Маємо знайти парадигму, як допомогти людині захистити її свободу».
Автор зауважив, що людство творить «подив». Це здатність людини дивуватися. Він дозволяє вийти за межі, бути справді вільною.
«Отже, процес осмислення реального, процес пізнання істини розпочинається з подиву. Потім захоплення, відтак у когось з’являється цікавість – і завтра ми маємо або олімпійського чемпіона, або науковця, який знаходить ліки проти раку».
Сформувати людину суб’єкта
Андрій Зелінський звертає увагу на те, що трансформація країни – особливо в умовах війни – залежить від суб’єкта. Він зауважує, що сьогодні перед освітянами є особливе завдання на наступні роки: сформувати людину, розкрити її потенціал.
Довідка.
Андрій Зелінський — співзасновник Української академії лідерства, викладач програми «Етика-політика-економіка» УКУ, викладач Інституту лідерства та управління УКУ, політолог, публіцист, автор книг, громадський діяч, військовий капелан Української греко-католицької церкви.
Фото Ігоря Константинюка
