0
Щороку через Центр пробації проходять близько 5 тисяч людей. Це правопорушники з абсолютно різними видами скоєних злочинів. «Шпальта» поспілкувалася з фахівцями філії установи в Чернівцях про теперішні виклики, європейський підхід до засуджених осіб та переваги соціальної адаптації злочинців над ув’язненням для міста та держави. Детальніше – в матеріалі.
У Центрі пробації Чернівецької области на обліку наразі перебуває близько тисячі осіб. Із ними працюють фахівці Центру та психологи. Також засудженим надають соціальну, юридичну та психологічну допомогу, зв’язують їх із роботодавцями.
Пробація виконує наглядову функцію та займається соціально-виховною роботою з тими, хто вчинив злочини, не позбавляючи їх волі.
Покарання у цих випадках варіюються. Так, це можуть бути громадські та виправні роботи, заборона обіймати посади, випробувальний термін, адміністративні штрафи, кримінальні покарання або стягнення коштів.
«Ми не беремо за ручку і не ведемо»
Олена Левченко працює провідною інспекторкою Шевченківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області. До її обов’язків, зокрема, входить нагляд за особами, які відбувають випробувальний термін за свої злочини. Також вона в’язує їх із потенційними роботодавцями, стежить, аби вони долучалися до визначених громадських робіт тощо. Щоправда, фахівчиня зауважує, що у Центрі не несуть відповідальність за дії засуджених.
«Ми забезпечуємо, щоб людина після в’язниці не залишилася на вулиці та мала роботу, але ми не беремо за ручку і не ведемо. Тобто робимо все для того, що в наших силах. Але далі вже особа сама повинна бути зацікавлена», – каже Олена Левченко.
Для зменшення бюрократії для Центру створено реєстр осіб, узятих під варту. До цієї системи підтягуються всі правопорушення та відомості про засуджених, що спрощує роботу на всіх рівнях, каже Олена Левченко.
У Центрі пробації пояснюють, що позбавлення волі почасти тільки погіршує ситуацію, адже не дає можливости засудженим виправитися.
«Держава зрозуміла, що це невигідно і неефективно. Не потрібно ставити ярмо на людині. Адже після того, як особи виходять із тюрми, ну, сто відсотків, що вони вже там мали не таких “викладачів”, як на свободі», – каже начальник філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області Руслан Кувіла.
Також існує досудова пробація, під час якої фахівці Центру вивчають та наглядають за особою і дають рекомендації суду, чи необхідно її позбавляти волі.
«Зрозуміло, що не йдеться про ґвалтівників, тяжкі злочини, вбивства тощо. Але десь у 90%, коли ми рекомендуємо не позбавляти волі, до нас прислухаються», – зазначає Руслан Кувіла.
«Відхід від совіцьких понять»
Попередником служби пробації була Кримінально-виконавча інспекція, яка, за словами працівників Центру, мала набагато більш обмежений спосіб роботи.
«Пробація і кримінально-виконавча інспекція виконують майже ті самі функції та принципи, але пробаційний нагляд – це відхід від цих “совдепівських” понять. Він охоплює ширший спектр послуг, щоб людина від того, що вона засуджена, не була зацькована або обмежена в чомусь», – розповідає Микола Прищепа, начальник Шевченківського районного відділу Центру пробації.
Микола Прищепа зазначає, що Центр пробації не працює із засудженими у важких злочинах.
«Санкція статті має передбачати не більше п’яти років позбавлення волі. Тоді можна застосувати випробувальний термін, наприклад. В окремих випадках, коли у людини є неповнолітні діти або батьки старше 70 років, тоді суд уже дивиться на ці всі моменти та вирішує, навіть перетнувши цю межу», – пояснює фахівець.
Найкраще система пробації себе показала у Канаді, Швейцарії та низці інших європейських країн, каже Микола Прищепа.
Але, за його словами, у цих країнах фінансування такої структури набагато більше. У відділі, яким керує Микола Прищепа, наразі працює 7 штатних працівників.
«Це буде смішно звучати, але у них на такий підрозділ виділяють вертоліт, щоб дістатися важкодоступних місць. У нашій області теж є, до прикладу, Герцаївська, Глибоцька або Путильська громади, куди дуже складно дістатися. Але в нас навіть, скажімо так, немає автомобіля», – зазначає Микола Прищепа.
«Упродовж року через Центр пробації проходить близько 5 тисяч людей»
Пробація також вигідна для держави. Начальник філії Руслан Кувіла розповідає, що наглядати за засудженим на волі вдесятеро дешевше, ніж тримати його у місцях позбавлення волі.
«З економічного погляду це великий плюс, адже чимало людей відбувають покарання на громадських і суспільно корисних роботах», – каже Руслан Кувіла.
Щоправда, на громадських роботах засуджені повинні безкоштовно працювати на визначених комунальних підприємствах не більше 4 годин на добу.
Руслан Кувіла зазначає, що громадські роботи відбуваються в суспільних місцях, тому навіть неповнолітнім рекомендують відбувати покарання в школі.
«Ніхто їх не змушуватиме перед усіма підмітати. Це можуть бути якісь художні завдання. До прикладу, буде захід до 1 вересня, то прикрашатимуть заклад тощо. Тобто, у їхній свідомості буде відкладатися, що вони відбувають покарання, і вчителі зможуть на прикладі показати, що злочини мають наслідки», – каже Кувіла.
«У суспільстві досі скептично ставляться до таких людей»
У Центрі наголошують, що вони не надають послуги, а лише зв’язують засуджених з організаціями, які допомагають із працевлаштуванням, а також юридичними та соціальними питаннями.
Працювати з такими засудженими також важливо, адже, за словами фахівця, впродовж року через Центр пробації проходить близько п’яти тисяч осіб.
«У суспільстві досі скептично ставляться до таких людей, які одного разу вчинили неправильно. Все – ми ставимо клеймо, а людині дуже складно потім бодай знайти собі роботу. Якщо серед 5 людей один буде засуджений, то до нього буде зовсім інше ставлення», – переконаний Микола Прищепа.
«Ми на цьому увагу не акцентуємо, щоб не було штампу, на кшталт усе – більше місця на цьому світі тобі немає. Це не комуністична партія, за якої тільки з червоним квитком можливо було собі знайти дорогу в житті», – каже фахівець.
У Центрі зауважують, що інформацію про статус засудженого приховують, аби це не впливало на ставлення до нього та не формувало деструктивні стереотипи.
Також у Центрі додають, що не всі засуджені хочуть іти на контакт, але все ж кожен заслуговує на шанс виправитися та повернути довіру до себе.
Фото Ігоря Константинюка
