0
Роман Скульчук пішов служити у перші дні великої війни, не маючи бойового досвіду.
Роман Скульчук – військовий із Вижниці. Він – багаторазовий чемпіон области з шахів. Коли почалося повномасштабне вторгнення, буковинець пішов на фронт. Він служив на Миколаївщині, Донеччині, під Бахмутом.
Роман загинув влітку 2022 року на Донецькому напрямку.
Про те, чому пішов на фронт без військового досвіду, про віру, шахи та виховання бабусі, за що просив пробачення у побратимів, читайте в матеріалі.
У перший день повномасштабного вторгнення Роман Скульчук пішов до військкомату. Не хотів чекати на повістку. На війну хлопця збирала бабуся, адже його мама померла вісім років тому.
«Він сказав: “Бабусю, Ви мені підсмажте декілька котлет і зробіть канапки, дайте декілька футболок, бо йду у військкомат”. Я дуже перехвилювалася, але зупинити його не могла. Бо виховувала своїх онуків так, що не сміла його зупиняти», – ділиться Любов Скульчук.
Роман сказав, що це його обов’язок, адже дуже любить своє рідне місто Вижницю, гори та рідних.
«Він сказав: “Бабусю, хто буде Вас захищати, якщо буду вдома переховуватися від війни? Я повинен бути там, мушу захистити вас”», – розповідає бабуся Романа.
Любов Скульчук, бабуся Романа
Любов Скульчук дуже важко переживала рішення онука піти на фронт. Пропонувала йому дочекатися повістки. Однак Роман вирішив іти на службу того ж дня.
Це була остання зустріч рідних із Романом. Наступного дня він пішов служити.
Був шахістом та любив гори
Роман Скульчук до війни не служив та не мав бойового досвіду. У цивільному житті він був шахістом, багаторазовим чемпіоном области із шахів. Цією грою він захопився в школі завдяки вчителю фізкультури.
Роман Скульчук вивів свого часу свою школу на перше місце на обласних змаганнях.
Продовжував займатися шахами й у коледжі.
«На всіх змаганнях він грав на першій дошці. Завжди займав перші місця», – каже Любов Скульчук.
Після завершення ЧНУ Роман працював у Вижницькій школі-інтернаті. Бабуся розповідає, що діти дуже любили його. Та через мізерну зарплату хлопець змушений був шукати іншу роботу.
Так Роман поїхав на заробітки за кордон. Працював на будівництві.
Напередодні війни він приїхав додому та планував працювати на рідній землі. А ще хотів посадити виноградник та займатися бджолярством…
Мав два імені
Вдома, у школі та навіть на фронті Романа називали Назаром. Його хресним був співак Назарій Яремчук. Однак не це вплинуло на вибір імені.
«Не тому він був Назарчиком, що хресним був Назарій. Знаєте, коли він народився, навіть не можу сказати, була це для мене зірочка з неба чи місяченько ясний. Я навіть не знала, як тоді його назвати», – ділиться бабуся Романа.
Мати Романа хотіла, щоби сина назвали Назаром. Бабуся спершу була проти, адже в роду не було нікого з таким іменем. Та згодом вона надихнулася історією з фільму, де актора так звали. Відтоді онука називала лише Назарчиком.
Батько все ж записав сина у свідоцтві Романом. Так він і став Романом Романовичем.
Оскільки батьки хлопця часто їздили на заробітки, за ним доглядала бабуся. Вона ж навчила його перших ходів у шахах. Відтак хлопець тренувався зі своїм дідусем, який був добрим гравцем.
Любов Скульчук постійно купувала онуку літературу відомих гросмейстерів. Каже, що він їх дуже швидко читав та просив щось нове.
«На війні не мав страху»
Бабуся Романа розповідає, що онук не мав страху на війні – цьому сприяла віра.
«Він був дуже віруючим. Читав духовну літературу різних віросповідань. Казав мені, коли був на фронті: “Боженька мене оберігає”», – пригадує Любов Скульчук.
Роман надсилав бабусі фото військової техніки та ділився успіхами на фронті. Був дуже натхненним і вірив у перемогу.
Та 19 липня у бою з ворогом він загинув.
«Напередодні два тижні не було зв’язку з Назарчиком, (Романом – авт.). Я дуже хвилювалася через це. 19 липня о 17:30 отримала від нього повідомлення, в якому він пообіцяв скоро зателефонувати. Але того ж дня о 21:30 його не стало», – розповідає бабуся воїна.
Вона переповідає, що Роман отримав поранення, побратими кинулися йому на допомогу. Однак він просив їх, щоби за нього не переймалися й берегли себе.
Любов Скульчук дуже вдячна військовим, які намагалися врятувати життя Роману. Вони винесли його на руках із поля бою та повезли до лікарні.
Все ж поранення було таким, що врятувати воїна не змогли.
Останні слова, які Роман сказав побратимам: «Хлопці, пробачте, що недобив москаля, я не виконав свою місію». І помер.
Пам’яті Романа Скульчука, випускника та багаторазового чемпіона области, заснували обласний турнір із шахів у Вижницькому коледжі мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка.
Цьогоріч у грудні турнір провели вдруге.
