0
Місто Чернівці під час Першої світової війни розташовувалося біля кордону, тричі потрапляло під окупацію Російської імперії та тричі його звільняли австро-угорські війська. Тому населення Буковини впродовж трьох років було змушене зустрічати Різдво та Новий рік під звуки боїв та канонад. Чим тоді жило місто у період зимових свят, що відправляли на фронт солдатам та як збирали донати – далі у матеріалі «Шпальти».
У розпал Першої світової війни Буковина та її столиця стали полем битви для австро-угорських та російських військ.
Чернівчани всіх конфесій та національностей долучалися до війська, влаштовували благодійні заходи та сподівалися на швидке закінчення бойових дій.
«Люди чекали на Різдво 1914 року, бо вірили, що війна до того часу вже закінчиться. Але 27 листопада 1914-го місто зайняли росіяни, і відтак пробули тут всі різдвяні свята. Окупація справляла дуже гнітюче враження. Наприклад, особливо постраждали євреї, яких грабували та переслідували», – каже завідувачка відділу науково-освітньої роботи Чернівецького обласного краєзнавчого музею Катерина Валявська.
Вже першого воєнного Різдва 1914 року на західному фронті траплялися локальні перемир’я між англійськими, французькими та німецькими солдатами. Вони спонтанно святкували, співали пісні та подекуди обмінювалися продуктами.
На буковинському фронті подібних домовленостей не фіксували. Катерина Валявська розповідає, що це може бути пов’язано з різними християнськими традиціями росіян та жителів Австро-Угорщини.
«Між британцями та німцями було більше спільних культурних кодів. А росіяни дуже вороже ставилися до чужої культури. Російське командування, навпаки, використовувало цей час, щоб влаштовувати наступи та робити непередбачувані атаки», –розповідає Катерина Валявська.
Було неможливо купити звичні у побуті речі
Невдовзі після окупації російське керівництво влаштувало гучне святкування на честь іменин царя Ніколая II. Для чиновників, генералів та духовенства організували пишний офіційний обід, частували коньяком та шампанським, яке напередодні вилучили з місцевих кав’ярень.
«Це було з метою, щоб утвердити владу нового правителя, а також щоб принизити місцеве населення. Із жінок, яких запросили на святкування, відбирали тих, чиї чоловіки воюють на фронті. Вони отримували покарання – побиття нагайками», –розповідає фахівчиня.
Цивільне населення провело перші зимові свята у стані війни під страхом репресій та небезпеки для власного життя. Багатьох жителів Чернівців висилали до Сибіру. Зокрема і тодішнього бургомістра міста – Сало фон Вайссельбергера, який у будь-який спосіб намагався запобігти грабуванню міста.
На першій шпальті одного з німецькомовних видань через рік писали:
«У день можна було побачити на вулицях лише декілька перехожих, які квапливо і з острахом переміщалися у своїх справах, щоб на них не напали козаки та щоб не лишитися без хутряної шапки, рукавичок, кишенькового годинника або й зовсім без гаманця. […] Більшість магазинів була закрита, здебільшого опечатана російською поліцією. Багато вікон і вітрин були розбиті, ролети порвані».
У буковинських селах, поблизу яких тривали бойові дії, Різдво святкували без традиційних колядок чи свята Маланки.
За словами Катерини Валявської, напередодні Різдва неможливо було купити звичні у побуті речі: нафту для ламп, сірники, нитки, голки, цвяхи, мило тощо. Щоб ввечері освітити оселі, доводилося використовувати дерев’яні трісочки, які спершу добре висушували.
Попри складнощі, на Святвечір селяни намагалися готувати традиційні страви. Так, різдвяну кутю підсолоджували цукром власного виробництва. Придбати справжній було практично неможливо, тому його виготовляли з цукрового буряка. Рідина мала неприємний прілий запах.
Під окупацією російських військ Буковина пробула майже три місяці. 17 лютого 1915 року внаслідок успішного просування австрійців росіяни без опору здали Чернівці, проте значною мірою пограбували його.
Ніхто не знав, що принесе майбутнє
Різдво 1915 року чернівчани святкували вже у звільненому від росіян місті. 25 грудня в німецькомовній чернівецькій газеті «Czernowitzer Tagblatt» вийшла стаття під назвою «Різдво 1914 та 1915 років у Чернівцях»:
«І ось настало сумне Різдво. На Святвечір у всіх родинах був дуже пригнічений настрій. Ніхто не знав, що принесе майбутнє, відчували приниження, страх, безвільність. Кожна родина сумувала за кимось дорогим, кого бракувало за столом, сповнена переживаннями за його долю», – писали на передовиці.
Чернівецька газета «Czernowitzer Tagblatt» часів Першої світової війни / фото надала Катерина Валявська
Так, російський царизм змусив багатьох жителів Австро-Угорщини дистанціюватися від східного сусіда. Катерина Валявська розповідає, що 1916 року з’явилася пропозиція від деяких священників перейти на григоріанський календар, щоб святкувати Різдво не 7 січня, а 25 грудня разом з усім населенням країни.
«Єпископ зі Станіслава, до прикладу, запропонував відмовитися від юліанського календаря. Але йому потрібно було це попередньо узгодити з митрополитом Андреєм Шептицьким. Втім, багато українців на Галичині та Буковині протестували проти цього, тому що для них це була вже така уставлена звичка, традиція», – стверджує Катерина Валявська.
Читайте також: Щоб знали, як наші гуцули боролися з москалями: на Буковині онук воїна УПА відтворив криївку
Військовим відправляли різдвяні подарунки та листівки від рідних
Попри важкі часи та звуки недалеких боїв, містяни шукали можливості підняти свій дух. Катерина Валявська розповідає, що з поверненням міста до австрійців багато крамниць та кав’ярень знову почали діяти.
У місті почали організовувати святкові концерти для поранених солдатів та влаштовувати благодійні вечори зі збором коштів для потреб військових на передовій.
«Для поранених військових на Святвечір влаштували захід у великій залі Загального гімнастичного товариства*. У ній встановили високу ялинку, яку освітили електричними ліхтариками. Солдатів розмістили за великий стіл зі святковою вечерею. Решта запрошених гостей стояла довкола – радники міста, чиновники, офіцери тощо», – розповідає експертка.
Загальне гімнастичне товариство. *Нині будівля Чернівецької обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо України»
31 грудня австрійці відзначали День святого Сільвестра, до якого у Німецькому домі організували захід, де збирали грошові пожертви для болгарського Червоного Хреста. Святкування Нового року відбулося і в кав’ярні «Європа» на вулиці Панській (нині Ольги Кобилянської). Це був елітний заклад міста, де влаштували концерт, щоб зібрати гроші для чернівецького Червоного Хреста.
Чи не єдиним способом єднання з родичами, які воювали, була фронтова пошта. Військовим відправляли різдвяні подарунки та надсилали листівки від рідних. У пакунках також часто були теплі речі (шкарпетки, светри, рукавички тощо), продукти, шоколад, сигаретний папір, тютюн та спиртне.
Німецький народний дім
Від жовтня до кінця 1915 року на буковинському фронті Першої світової війни тривало відносне затишшя. Проте на Святвечір 24 грудня з боку росіян активізувалися бої біля сіл Топорівців, Раранчі (нинішніх Рідківців) та Добринівців. Їх не зупиняли навіть ускладнені погодні умови – на Різдво на Буковині почалася сильна хуртовина.
Австрійська листівка часів Першої світової війни з колекції Чернівецького обласного краєзнавчого музею / фото надала Катерина Валявська
Третя окупація Чернівців росіянами тривала найдовше – з червня 1916 року до серпня 1917. Через внутрішню нестабільність у Російській імперії ставлення до жителів Буковини стало лояльнішим.
Свята були невеликими острівцями нормальности
За словами Катерини Валявської, попри окупацію, бойові дії та звуки війни, що лунали поруч, Чернівці продовжували відзначати зимові свята. Містяни допомагали рідним та друзям, підтримували військових, збирали пожертви на благодійних вечорах та старалися наблизити закінчення війни й відновлення мирного життя.
«Людям тоді хотілося свята, адже настрій був пригніченим. Вони хотіли слухати класичну музику, повертатися до звичного життя, яке було до війни. Це їх заспокоювало і тимчасово повертало до нормальности. Вони шукали такі острівці нормальности. Шукали світло у ті темні часи».
Як готувалися до Різдва та Нового року у 1930-ті та під час Другої світової війни, де купували ялинки та чи прикрашали оселю – читайте у наступному матеріалі «Шпальти».
фото Діани Данилюк
