0
Режисерка Соломія Томащук розповіла про приховані сенси фільму, візуал та роль карми в сюжеті.
Фото надала режисерка
Нещодавно в національний прокат вийшов психологічний трилер «Між нами». Це дебютний повнометражний фільм Соломії Томащук, де головні ролі виконали Ірма Вітовська та Анастасія Пустовіт.
Сюжет стрічки розгортається довкола дивних стосунків двох героїнь, в одної з яких простежуємо синдром жертви, а в іншої – несподівану підлість. Зокрема, тут порушують теми сімейного насилля, наркотичної залежности, становища жінки в суспільстві та ПТСР.
Наприкінці фільму автори пропонують глядачам клубок причин та наслідків із суперечливим фіналом. «Шпальта» запитала в режисерки про нуарну стилістику трилера, персонажок, які відкривають свої приховані «я» та дитячі травми; а також чим цей фільм нагадує воєнне сьогодення.
Дисклеймер: текст з очевидними спойлерами для рефлексії читачів, які дивилися фільм.
Фото з інстаграму FILM.UA
Про мультижанровість та причинно-наслідкові зв’язки в стрічці
Спочатку я робила це кіно як драму, але згодом почала заглиблюватися в персонажів. Зрозуміла, що трилер для цього формату, героїв і ситуації будуть вигіднішими. Також дуже люблю, коли є відчуття саспенсу під час перегляду і нуарна стилістика.
Водночас це не суперкласичний трилер: він ділиться на дві частини. Спочатку ми бачимо драму та елементи комедійности, а потім загортаємо все в обгортку трилера. Показуємо передісторію героїв, не розкриваючи всіх карт.
Наприклад, не показуємо дитинство головної героїні Саші, а напівнатяками розповідаємо про те, що вона пережила в дитинстві. Частково розуміємо, що матір дуже сильно знущалася з неї.
Персонаж Саші – це маленька дитина, яка не виросла і найголовніше – не пройшла сепарації з матір’ю. Сенс її життя – це пошук опіки, яку вона знаходить у персонажі Ірми. І попри те що в неї є чоловік, який готовий про неї турбуватися та дати їй усі можливості отримати цю любов, – для дівчини важливий інший член сім’ї. Її поведінка, залежності, випадкові зв’язки з чоловіками й агресія – це наслідок.
У кожному героєві є частини мене. Це не пророблені речі, які я намагалася цим фільмом пропрацювати. І їх достатньо багато, як-от страхи бути покинутим та міркування про любов і залежність. Це питання, які ти порушуєш і хочеш передусім проаналізувати для себе.
Фото: FILM.UA
«У фільмі багато прихованих сенсів»
Для глядача є багато загадок у цих героях. Чому, наприклад, персонаж Ірми починає так діяти? Це ж не просто історія про захист сина – там вияв прихованого «я». Спочатку ми бачимо її трохи затуркану, але за допомогою героїні Саші відкривається справжнє нутро Ані. Вона захищає свого сина своїми діями. Присутній і власний інтерес, і частково азарт до того, як можна «втопити» Сашу. Ми можемо побачити, як це «я» проявляється на Ігореві, який по суті наслідує власну матір та вважає, що її вчинки правильні. Це залежність.
Загалом у фільмі багато прихованих сенсів, де наші персонажі не до кінця відверті з тими, з ким спілкуються. Наприклад, героїня Ірми Вітовської говорить одне, але підтекст має інший. А спілкування Саші із Захаром – це теж постійно приховані сенси. Вона агресує, тому що він залишив її та поїхав на фронт.
Це одне з дуже важливих питань, яке зараз порушують: жінки звинувачують чоловіків, які йдуть на війну. Вони не можуть прийняти факт життя та виховування дітей самотужки, поки чоловік захищає країну. На допрем’єрному показі ми, зокрема, розмовляли й про те, що дуже сильно збільшилася кількість розлучень за період війни. Наприклад, жінки виїжджають і потім не хочуть повертатися. Це насправді дуже серйозні проблеми, які ще потребують свого аналізу й переосмислення.
Фото надала режисерка
Нетривіальний візуал, який підкреслює тривожна музика
У фільмі можна побачити дуже багато однокадрових історій. Ми на цьому акцентували, щоб занурити глядачів у відчуття «тут і зараз». Найбільше це видно в сцені вбивства і в наступній, де кожна з героїнь має свій поворотний пункт.
Ми використовували багато напливів навіть у сцені у ванні. Помаленьку наїжджали, щоб глядач міг більше роздивитися, що відбувається з героєм. Так можна помітити, як Аня починає маніпулювати нещасною Сашею й дуже тонко намагається її обробити.
Коли вони ще не разом, на великих планах можна помітити, як ми заводимо їх у різні кути. А коли стають одним цілим – бачимо, що вони завжди потрапляють у кадр разом. Потім, на сцені допиту, ми знову розділяємо їх і розуміємо, що це вже умовний кінець цих відносин.
Візуал дуже добре підкреслює тривожна музика Антона Байбакова. Водночас є і дитяча мелодія, коли ми бачимо, як Саша залізає в шафи. Так ми підкреслили її внутрішній стан: у якийсь момент доросла людина, якій 25 років, повертається у свій п’ятирічний вік.
Головна ідея фіналу – те, що за будь-які вчинки має бути своя відповідальність. Це карма, яка повернулася нашій героїні. Й автомобіль у ній грає дуже важливу роль: і в перевезенні тіла, і в галюцинаціях головної героїні, і в доказах, і у слідстві.
Фото надала режисерка
Нішевість фільму для українського глядача.
Я дуже поважаю колег жанрового кіно: ми маємо прекрасного Антоніо Лукіча, якісні історичні фільми, наприклад, «Довбуш»… Але на цьому жанри кіно в Україні закінчуються.
Це великий крок – бути одною з перших, хто лізе в психологічні трилери. Але за кордоном це достатньо популярний жанр, який не тільки має великий прокат, але ще й представлений на фестивалях.
Глядач не звик до такого українського жанру, тому касові збори, напевно, не будуть великими. Водночас ця стрічка розрахована і на молодь, і на старших.
Фото надала режисерка
Наприклад, ми спеціально робили стилістично цікаву неонову картинку для молодших. А для старшого покоління є персонаж Ірми, яка зіштовхується із сімейними проблемами та має рутинне життя. Думаю, що на цей фільм підуть і поціновувачі жанру.
