0
Андрій Гев’юк розповів «Шпальті» про те, як ми щодня можемо передавати інформацію ворогу, навіть не задумуючись про це. Чому вайбер має перевагу над телеграмом, як захистити особисті дані у месенджерах та соцмережах і як бути інфогігієнічним – в інтерв’ю.
У Чернівцях із початку повномасштабного вторгнення працює технохаб «Tech/Cyber Hub Bukovyna». Волонтери-програмісти допомагають мешканцям та гостям міста зрозуміти та побачити ризики й небезпеки, що існують в інтернеті.
Тут часто проводять консультації, навчають молодь користуватися безпечним штучним інтелектом та пояснюють, що таке інфогігієна. Також тут навчають програмування, протидії методам роботи російської пропаганди та кібербезпеки. Окрім цього, розробляють і власні застосунки, що є більш безпечними, ніж ті, що популярні сьогодні.
Керівник громадської організації «Фонд Символи» Андрій Гев’юк розповів «Шпальті» про методи роботи окупантів у інфопросторі та про ризики, які виникають. А також про те, як щодня ми можемо передавати інформацію ворогу, навіть не задумуючись про це.
Які застосунки краще використовувати у повсякденному житті, чому вайбер має перевагу над телеграмом, чому необхідно декілька разів перевіряти інформацію та як вберегти особисті дані від росіян – в інтерв’ю «Шпальти».
росіяни шукають наші слабкі місця
Окупанти працюють в інформаційному просторі в декількох напрямках. Перший – медіа, другий – це кібервійна. У кожного з них – своя специфіка. У роботі з медіа росіяни поширюють безліч різноманітних фейків, які самі ж і створюють. Вони виявляють наші слабкі місця, дивляться, які в нас є проблеми. Наприклад, такі болючі для України питання, як корупція, облаштування бруківки під час війни чи ще щось. Саме цим росіяни починають маніпулювати. У них є внутрішня авдиторія, де вони поширюють цю інформацію. Ми, відповідно, зовнішня – що споживає такий контент.
Проти України воює більше сотні різноманітних кібер-хакерських терористичних груп із території рф. У поле їхньої діяльности потрапляють різні силові структури, а також регіональні місцеві органи. Кожен із них має закріплені регіони та досліджує актуальні там проблеми. Якщо це стосується Буковини, то проблемними будуть питання етнічности, релігійних конфліктів, корупції, міжособистісних відносин. Росіяни починають у цьому напрямку розслідування. Яким чином? У кібернапрямку це працює за допомогою зламування наших соціальних мереж. Зазвичай облікових записів у месенджерах. Також росіяни намагаються зламувати урядові регіональні сайти та медіа. Неодноразовими були і залишаються ДОС-атаки чи просто злами сторінок тисяч політичних та громадських діячів.
Треба розуміти, що інформаційно проти нас діє організована велика медіакіберармія російської федерації, якій допомагають різноманітні терористичні угрупування інших країн, таких як Білорусія, Іран, Північна Корея. Також є багато приватних хакерських груп, які за кошти виконують ту чи іншу діяльність. Тому треба розуміти, що війна, яка відбувається зараз в Україні, триває на двох потужних фронтах. Я кажу про військовий фронт, де солдати ЗСУ нас захищають. Він є першочерговим і найважливішим. Але поряд із цим триває інформаційна та кібервійна. Тут іде боротьба за наш із вами розум, за вплив.
На одну правдиву інформацію – 10 фейків
Росіяни створюють силу-силенну різноманітного контенту. Їм неважливо, чи правдива ця інформація. Важливо лише створити інформаційний вал. Нас беруть кількістю, оскільки на одну правдиву інформацію в них буде 10 фейків. Якщо ж ви намагаєтеся спростувати ту чи іншу новину, то вони долучають армії ботів, різні бот-мережі. Й усі виправдання неважливі, адже головне завдання російської пропаганди й окупантів – не дати нам оговтатися чи раціонально подумати, що правда, а що ні.
У росіян є окремі армії, що працюють у тік-тоці, фейсбуку, твітері, ютубі та в інших соцмережах. Більше тисячі різноманітних облікових записів у телеграмі, присвячені тільки війні в Україні, ведуть росіяни. Аналогічна ситуація і в інших соцмережах. Обліківки можуть вести з різних країн. Залежить від того, на яку країну вони намагаються здійснити вплив. Вони працюють із брехливою, неточною інформацією. Їхня методика – накрити нас кількістю.
Використовуючи соціальні мережі чи месенджери, необхідно дивитися, кому належить той чи інший застосунок. Подивитися, де перебувають власники та, власне, хто є ними. Також необхідно звернути увагу, які елементи шифрування або безпеки вони застосовують і використовують у своїй роботі. Найнебезпечнішим месенджером є телеграм. Цей застосунок – один із тих, що піддається технічному злому або втручанню третіх сторін.
Зазвичай – у 90% – люди самостійно віддають комусь інформацію або ж доступ до свого телефона: через різноманітні телеграм-боти, акції, фішингові сайти, де нас просять зареєструватися. Для цього необхідні месенджери, аби пройти ідентифікацію. У цей час зловмисники вже отримують доступ до нашої обліківки в месенджері, в якому спілкуємося. Тому тут варто виділити декілька порад: не зберігати будь-яку важливу інформацію, паспортні дані, паролі, карточки. Не потрібно здійснювати будь-яку реєстрацію через месенджер, телеграм, вайбер, вотсап. Не ділитися своїми персональними даними на сумнівних сайтах.
Краще використовувати вайбер чи ватсап, аніж телеграм
Телеграм – це дітище Павла Дурова, росіянина. Він створив мережу «ВКонтактє». Команда, яка розробляла ВК, також розробляла і була причетною до розробки телеграму. Перші фінансові інвестиції на розробку свого месенджера Дуров отримував від тисячі інших представників російського бізнесу і російських силових структур.
Сьогодні близько 900 мільйонів людей користуються телеграмом. Фактично реклами як такої в телеграмі немає. Тож хтось оплачує його роботу. Чиїм коштом це утримують – ніхто не знає. Ймовірно, що телеграм комусь надає послуги і за це отримує кошти. Я не впевнений, що йтиметься про західні країни. Напрошується висновок, що телеграм спонсорують силові структури та бізнес-кола рф і через це отримують доступ до інформації.
Важливою є й технічна складова. З технічної точки зору алгоритми шифрування телеграму працюють набагато гірше й слабше, ніж, до прикладу, вайберу, вотсапу чи сигналу. Телеграм є одним із найнебезпечніших для користування. Вся наша інформація, що є у додатку, наразі зберігається на серверах, які розташовані в росії чи десь за кордоном. Але якщо ці сервери в росії, то гарантії, що цією інформацією не скористаються російські спецоргани, немає. Тому, з точки зору безпеки, телеграм, не тільки на мою, але й на думку різних кіберспеціалістів, є найнебезпечнішим у користуванні.
Що стосується вайберу чи інших месенджерів – шифрування відбувається за зовсім іншими принципами, ніж у телеграмі. Витоку інформації чи зламу облікових записів у вайбері наразі немає. Як і суттєвих зауважень. Водночас існують плітки, що у капіталі вайберу є російська частка.
Безпечнішим за телеграм у користуванні також є вотсап. Його сервери розташовані у Сполучених Штатах.
А найбезпечнішим месенджером сьогодні є «Сигнал».
Також є так звані приватні месенджери. Наприклад, два роки тому швейцарська армія – а торік і німецький Бундесвер, – заборонили всім своїм військовим користуватися телеграмом, фейсбук-месенджером і всіма іншими. Натомість розробили власний для користування у роботі.
Насправді є дуже багато різноманітних месенджерів, про які ми не знаємо, але вони є безпечнішими. росіяни, наприклад, мають яндекс-месенджер – свій внутрішній, який вони повністю контролюють. У нас також є власні розробки. Наші чернівецькі IT-спеціалісти та IT-волонтери «Tech/Cyber Hub Bukovyna» розробляють месенджер «Decoder».
Тік-ток отримує доступ до всієї інформації на вашому телефоні
Наступна небезпечна мережа – тік-ток. П’ятнадцять мільйонів людей в Україні користується цим застосунком. Коли ви заходите в тікток, то надаєте йому доступ до свого мікрофона, фотографій, відео, геолокації, переписок та всієї інформації, що зберігається на вашому гаджеті. Тік-ток належить Китаю. Цікаво, що в самому Китаї певні функції обмежені – це контролює держава. У США також є обмеження. У нас тік-ток – один із найулюбленіших і найпопулярніших застосунків. Уявіть, якщо військовий перебуває на передовій – тік-ток дозволяє передавати широкий спектр даних про нього та визначати його геолокацію, навіть якщо вона вимкнена.
Сьогодні безліч операцій ми можемо виконувати онлайн. Тому ризики існують щодня. Вони можуть бути пов’язаними з виникненням нових соцмереж, банків, операцій чи навіть із під’єднанням до безкоштовної Wi-Fi мережі.
Це все є ризики, які несе сама людина. Проте якщо держава почне регулювати та вказувати, що можна, а що ні, ми перетворимося, як і росія або Китай, на цифровий гулаг. Нас почнуть контролювати та нав’язувати: «Щоб вас не зламали, необхідно встановити якийсь застосунок, який буде це контролювати». А хто матиме доступ до цього додатку? Якийсь дядько-чиновник. Проте, з іншого боку, все ж таки мають бути регулятори, закони, норми, що контролюватимуть це.
Україна – поле для експериментів під час кібервійни
Ми всі маємо зрозуміти, що Україна зараз в епіцентрі кібервійни. Наша країна є полігоном для кібертехнологій усього світу. На нас намагаються тестувати все нове. Адже у нас війна, і тому в нас можна все. Наразі терористичні організації, які раніше атакували Сполучені Штати, атакували європейські, багаті країни, експериментують на нас.
Тут можна випробувати все – потім спишуть на війну. Водночас і ми стаємо сильнішими, оскільки виникає багато фахівців. Але проти нас, грубо кажучи, в цьому випадку воює весь світ. З одного боку, нам допомагають, а з іншого проводять експерименти.
Наш телефон – це найбільший наш ворог. Близько 4-5 годин на день людина проводить за телефоном: листування, пошук інформації, перегляд розважального контенту. Ви клікаєте, шукаєте, дивитеся. Це приносить прості емоційні рішення.
Чиновник украв мільйони, побудував віллу. Це погано? Погано. Все, сором. Військовий «застрелив» дитину – він же «вбив» дитину! Це погано. Хоча цього насправді не було. Проте пересічний користувач не перевірятиме.
Інший приклад маніпулятивної технології. Військовий лежить у лікарні, про нього всі забули, треба допомогти. Мережею шириться допис: «Хто знає його рідних, близьких, відгукніться». Тоді всі починають ділитися фотографією цього військового. А це, до прикладу, спецпризначенець, який бере участь у бойових діях. Або ж військовий, який потрапив до полону, а росіяни таким чином зібрали про нього всю інформацію. 
Інфогігієна
Аби бути інфогігієнічним, можу виокремити декілька порад:
– Перевіряти, з ким ви спілкуєтеся, де та кому пишете.
– Перевіряти, хто є друзями у ваших соцмережах.
– Перевіряти, де ви написали коментар чи поклали вподобайку.
– Встановіть двофакторну ідентифікацію, аби вас не зламали.
– Не залишайте та не діліться особистими даними направо і наліво.
Фото Максима Козменка
