0
Лікування для захисників у Центрі травматології та ортопедії безкоштовне – за виторг із доходів.
У Чернівцях уже більше року працює відділення політравми, де безкоштовно лікують військових. Воно розташоване на базі шведсько-українського медичного центру. Завідувач відділу – хірург, кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії БДМУ з 30-річним стажем Олександр Білик.
У відділенні приймають військових з усієї України з пораненнями, які потребують пластично-реконструктивних операцій. За час роботи тут пролікували понад 30 таких пацієнтів.
Олександр Білик
За словами Олександра Білика, директор Центру травматології та ортопедії Ярослав Васильчишин вирішив на волонтерських засадах відкрити окреме спеціалізоване відділення для військових. Приймають тут військових із великими дефектами тканин, які потребують пластично-реконструктивних операцій.
«Здебільшого наші пацієнти з мінно-вибуховими травмами. Військові, які потребують довготривалого та інтенсивного лікування й етапних пластичних операцій», – розповідає Олександр Білик.
Лікар каже, що його заради цієї справи й запросили на роботу у відділення. Для лікування військових виділили половину відділення травматології.
«Центр забезпечує всіма засобами: у мене умови праці, як в Америці», – ділиться лікар.
За словами Білика, лікування у клініці дуже дороге – застосовують технології, які потребують дорогих розхідників. Орієнтовно лікування одного пацієнта коштує 200-400 тисяч гривень. Це лише розхідники. Але для військових це все безкоштовно. Центр спрямовує гроші на їхнє лікування від свого заробітку.
«Використовуємо нові для України технології, але у світі їм понад 20 років. Маю досвід у цьому напрямку й застосовую його на практиці. Наприклад, NPVT-пов’язки. Це лікування ран за допомогою негативного тиску. За цим методом ми вирощуємо тканини, а відтак їх покриваємо шкірою пацієнта. Всім військовим внутрішньовенно вводять високодозований вітамін С, що дало змогу покращити результати та скоротити терміни лікування», – каже Олександр Білик.
У це відділення пацієнтів направляють цілеспрямовано з військових шпиталів західного та центрального регіонів.
Це пацієнти, які потребують довготривалого лікування та етапних специфічних операцій. Такі ж операції роблять у Львові під керівництвом лікарів із закордону.
«Крім вирощування тканин, закриття дефектів, ми займаємося ще лікуванням ускладнень від поранень. Здебільшого це остеомієліти, нестабільний остеосинтез. Тут ми їх рівняємо, складаємо, зарощуємо, вирощуємо і покриваємо тканиною пацієнта. Зшиваємо сухожилля, переміщуємо тканини з одного місця на інше. Це називається переміщення тканин. У Чернівцях такі операції не роблять. Навіть із військового шпиталю пацієнтів, які потребують таких операцій, направляють до мене у відділення», – розповідає лікар.
«У нас військові проходять комісії, ми їх ведемо до закриття всіх ран, до того стану, який не потребує перев’язок або операцій. У нас військові можуть перебувати й 1,5-2 місяці. Їм роблять по 4-5 операцій. Відтак, залежно від стану пацієнта, комісуємо, направляємо у реабілітаційний центр, готуємо до відрядження за кордон для заміни суглобів або ж у відпустку для відновлення», – пояснює Олександр Білик.
Військовий Марко з позивним Мурчик уже завершує лікування у Чернівцях. Він зі Львова. Раніше служив на строковій службі в Національній гвардії, останнє місце служби – піхота, 14 бригада. Поранення отримав під Куп’янськом, потрапив під обстріл у Вільшані.
Марко, позивний Мурчик
«Трохи ми їм насипали, трохи вони нам. Я їм (ворогу – ред.) надіслав два “бурячки” в окоп. Думав, що найхитріший, та почав підчищати СПШ-ою (радянський сигнальний пістолет (ракетниця). росіяни скинули мені з дрона “подарунок” і стріляли з РПГ. Подробило всі сідниці, лікар мені їх заштопав», – розповідає військовий.
Поранення Марко отримав 6 серпня. Його евакуювали з поля бою.
«Після поранення був у стані афекту, йшов із ранами ще 10 метрів до старшого групи. Мене контузило, тому я не розумів, що роблю».
Марка направили на лікування до Харкова, потім у Полтаву, Львів, а згодом – на долікування у Чернівці. Тут він перебуватиме ще орієнтовно тиждень.
«Коли все зростеться, мене випишуть. Головне – виконувати чіткі вказівки лікаря і все буде добре», – ділиться чоловік.
Марко вже придбав нову військову форму і хоче повернутися на службу. Каже, що коли цілком відновиться, повернеться на фронт.
Лікар демонструє вакуумні апарати, з допомогою яких відбувається вирощування тканин, та розхідники до пов’язок.
М’які тканини вирощуються під спеціальними губками, плівками, сітками навіть зі срібним напиленням. Один комплект коштує понад 100 доларів. А таких потрібно десятки. А ще антибіотики, знеболювальні, протизапальні, озон, комп’ютерна томографія тощо.
«Підготовка рани до закриття – найважчий і тривалий процес. Після вирощування грануляційних тканин ми робимо пересадку власної шкіри, якою покриваємо зарощений дефект. У цьому випадку мені треба підняти рівень тканини, заповнити всі дефекти і порожнини», – розповідає Олександр Білик.
У наступній палаті перебуває військовий Сергій із позивним Монгол. Чоловік із Миколаївської области. На війні – пів року. Сергій отримав повістку та пішов у військкомат. Має військову посаду – стрілець-гранатометник.
Сергій з позивним Монгол
12 серпня Сергій потрапив під мінометний обстріл, де отримав поранення ноги. Його евакуювали до Дніпра, відтак аж до Чернівців.
Тут лікування триватиме ще орієнтовно місяць, потім – місяць реабілітації. Військовий хоче повернутися у свою бригаду на фронт.
Каже, що очікує якнайшвидшої перемоги.
«Планую йти на фронт, бити ворога. Бачив, як наші хлопці полягли. Тому піду мститися за ногу та всіх хлопців, які полягли. Мене тягне туди. Або поляжу, або повернуся з перемогою», – каже Сергій.
У палаті поруч лікується Павло з Волині. Військовий із позивним Щука воює з перших днів повномасштабного вторгнення (мобілізувався 5 березня 2022 року, а вже 19-20 березня воював у Харкові). Його військово-облікова спеціальність – номер обслуги міномета.
Павло «Щука»
Павло сам пішов у військкомат. Каже, приїхав із Чехії в Україну, аби захищати країну та рідних від ворога.
«24 лютого я був іще в Чехії. Міг там перебувати ще тривалий час, оскільки мав документи. Але не міг просто сидіти», – ділиться військовий.
Павло потрапив під мінометний обстріл поблизу Бахмута 17 серпня. Отримав осколкове поранення ноги та живота.
«Я бачив обстріл, а далі – амнезія. Отямився в бліндажі, хлопці перетягували ногу, надали першу медичну допомогу та збиралися вивозити мене. Евакуювали в Костянтинівку, далі були Харків, Полтава, Львів, Чернівці. У мене осколкове поранення ноги та живота. Також мав проникне поранення тонкої кишки», – розповідає військовий.
У Павла багатоосколковий перелом та великий дефект кісток і м’язів стегна. У Чернівцях лікар має завдання закрити всі дефекти й рани та готувати пацієнта на протезування колінного суглоба.
У травматології Павло перебуватиме ще орієнтовно тиждень. Відтак його чекає тривала реабілітація і чергова операція.
Це не перше поранення Павла. Раніше на війні він отримав непроникне поранення рогівки ока. Попри травми військовий хоче якнайшвидше стати на ноги та повернутися на службу.
Фото Ігоря Константинюка
