0
Катерина Коверега вступила до військового ліцею, раніше вона допомагала військовим.
Фото «Шпальти»
Сьогодні татові цієї дівчинки мало б виповнитися 37 років. Солдат Дмитро Коверега з позивним Тихий загинув 19 березня 2023 року біля села Гряниківка на Харківщині. Під час ворожого обстрілу він накрив собою побратима, врятувавши йому життя.
15-річна Катерина Коверега з Грозинців, донька загиблого військового, вступила до Чернівецького військово-спортивного ліцею. Буковинка мріє служити у прикордонних військах. Раніше вона допомагала військовим із батькового підрозділу.
З 1 вересня Катерина – студентка військового ліцею. Дівчина розповідає, що військова тематика їй подобається з дитинства. Обговорювала це з батьком, він підтримував її рішення. Навіть ходили у тир – вчив стріляти.
Після початку повномасштабного вторгнення росії, коли батько – Дмитро Коверега – пішов служити, то відмовляв доньку йти у військовий.
Фото надала Катерина Коверега
Однак згодом їй таки вдалося його переконати.
«Я переконала батька. Він казав: “Якщо хочеш, іди, не слухай нікого. Не слухай ні мене, ні маму. Ти повинна йти до своєї мрії”», – каже Катерина.
13 жовтня Катерина прийме присягу у ліцеї. Після закінчення хоче служити в прикордонній службі України.
«Це моя мрія. Хочу працювати у прикордонній службі. Хочу захищати кордони України, якщо надалі буде війна», – каже буковинка.
«Мріяв посадити абрикосовий сад»
У цивільному житті батько Катерини Дмитро Коверега займався садівництвом. Мав власний сад, а також працював у фермерів. Мріяв оновити свій сад, посадити абрикоси.
Він не був військовим. На початку повномасштабного вторгнення – 28 лютого 2022 року – Дмитра мобілізували за повісткою.
Фото надала Катерина Коверега
«Він пішов до військкомату й того ж дня зателефонував до мами й сказав: “Збирай речі, я їду”», – пригадує Катерина.
Буковинець пройшов військовий вишкіл, далі його бригаду відправили на Схід. На війні мав військово-облікову спеціальність «снайпер-розвідник». Служив у 115-й бригаді.
Дмитро Коверега пройшов бої у Сєвєродонецьку, Лисичанську, на Харківському напрямку та в Бахмутському районі.
Донька військового розповідає, що батько не мав відпустки. За рік на військовій службі він приїжджав додому декілька разів, але щоразу не більше ніж на три дні.
«На Новий рік його відпустили до Києва на декілька днів. Ми поїхали туди, зупинилися у батькового брата, який теж служить. Це була наша остання зустріч», – пригадує дівчина.
Фото надала Катерина Коверега
Згодом Дмитра перевели у 14-у бригаду. Військовий загинув у березні на Харківському напрямку, під Куп’янськом. Прикрив собою від мінометного обстрілу 22-річного командира.
«Ми не мали з батьком зв’язку декілька днів. Він тоді був на Харківському напрямку у складі штурмової бригади. Через п’ять днів вийшов на зв’язок, а за два – їхня бригада знову пішла на штурм. Через декілька годин після того ми дізналися про його загибель. Востаннє ми говорили о 5-й годині, а о 7-й дізналися про загибель», – розповідає Катя.
Фото «Шпальти»
Востаннє, коли Дмитро телефонував рідним, сказав декілька важливих слів.
«Він сказав, що дуже сильно нас любить і сумує: “Ну все, давай, щасти”».
Волонтерила для батька та його підрозділу
На стіні у помешканні Катерини Ковереги – подяки від Залужного, голови обласної ради та територіальної громади. Дівчина волонтерила – збирала допомогу для батька та його бригади.
Почала цим займатися, коли ще тато був на передовій. Передала військовим три автомобілі, техніку, одяг та харчі, які збирали в громаді.
«Оголошувала збір в інтернеті, мені допомагали родичі. Збирали від харчів до автомобілів. Допомагали всім селом: готували тушкованки, збір для борщу. Відправила військовим три машини, спорядження, тепловізори тощо. Одну машину передали медикам для перевезення поранених».
«Виконають останню мрію Дмитра»
Дружина Дмитра розповідає, що коли побралися, чоловік взявся господарювати на обійсті її бабусі у Грозинцях. Викорчував старий сад та посадив новий.
«Коли ми прийшли сюди, тут були старі дерева, ми все почистили. Нині саду 15 років, як нашій доньці Каті. Дмитро постійно казав, що треба все швидко робити, ніби поспішав жити. Все для Каті, казав», – ділиться жінка.
Фото надала Катерина Коверега
Дмитро був завжди веселим, жартівливим. Він дуже хотів дівчинку і сам придумав їй ім’я.
«Він назвав доньку, як хотів, – Катя. Так хотів дівчинку. Пригадую, казав: “Усе для Каті, все зроблю для неї”».
А ще, коли чоловік служив, казав, що хоче купити будинок біля Дністра, щоби поруч були ліс та річка.
«Казав: “Приїду, куплю дачу, і будемо з мамою там жити”. Він дуже любив природу».
Катя з мамою хочуть виконати останнє бажання Дмитра – висадити абрикосовий сад.
Фото надала Катерина Коверега
Фото надала Катерина Коверега
Фото «Шпальти»
