0
Цього року фестиваль триватиме місяць. Його поділили на три частини: спеціальні покази фільмів у Одесі, конкурсна частина в Чернівцях та пошук співпраці за кордоном, на індустріальній секції у Польщі.
Фото: сайт Одеського міжнародного кінофестивалю
Уже 19 серпня у Чернівцях покажуть кінострічки 14-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Тут він триватиме до 26 серпня. Наступну частину події проведуть за кордоном.
Генеральна директорка кінофестивалю Анна Мачух розповіла «Шпальті», чому цього року покази конкурсних та позаконкурсних програм 14-го Одеського міжнародного кінофестивалю проведуть у Чернівцях.
Фото надала піар команда фестивалю
Також вона поділилася особливостями цьогорічного фестивалю, процесом відбору фільмів, становищем українського кіно та зазначила основну мету кінофестивалю. Про це та інше – в інтерв’ю «Шпальти».
Чернівці – ідеальна локація для проведення
Торік фестиваль проводили за кордоном. Нині організатори також отримували пропозиції від різних міст світу, аби прийняти фестиваль. Проте, попри воєнний стан, його все-таки вирішили провести в Україні. Власне, в Одесі та Чернівцях.
«Чернівці серед найбезпечніших міст. Ми – міжнародний фестиваль, і з цієї точки зору нам важливо бачити запрошених гостей із закордону. У Чернівцях дуже вигідне місце розташування. Вони недалеко від кордону та аеропортів Сучави та Ясс. У Чернівцях дуже гарні кінотеатри та локації. Як на нас, ваше місто – це ідеальна локація для проведення фестивалю, тим паче у таких воєнних умовах», – каже генеральна директорка.
Цьогоріч фестиваль відбуватиметься на двох локаціях міста: у Центрі Миколайчука та у кінотеатрі «Чернівці». Як зауважила Анна Мачух, кінотеатр спеціально реставрують, аби там провести Одеський кінофестиваль.
«Дуже важливо, щоб українські глядачі мали змогу дивитися як українські, так і іноземні фільми під час кінофестивалю. Але частина програми також буде відбуватися і за кордоном. Через день після завершення чернівецької частини фестивалю розпочнеться індустріальна документальна секція у місті Гдиня, що у Польщі».
Цьогоріч кінофестиваль триває місяць. Із першого серпня розпочалися покази фільмів у Одесі, з 19 – основна програма у місті Чернівцях, а потім – документальна секція в Польщі. Концепт фестивалю залишається незмінним.
«Ми обираємо ті фільми, які є високохудожніми, фестивальними. При цьому вони доступні у розумінні широкому колу глядачів. Тобто вони мають бути цікавими глядачам. Тому програму й будували з цієї точки зору».
Віддають перевагу документалістиці
Фільми розділили на різні блоки. Як розповіла пані Мачух, коли вже сформували програму фільмів, тоді зрозуміли, що стрічки якось випадково обʼєдналися в блоки.
Фото надала піар команда фестивалю
«Хроніки війни» сформувалися з документального кіно.
«Звичайно, багато документальних фільмів знімали за час повномасштабного вторгнення. Починаючи з лютого минулого року, наші документалісти пішли на фронт захищати Україну, а багато з них почали фільмувати події. Так, власне кажучи, й сформувалася програма “Хроніки війни”».
Анна Мачух зазначає, що до блоку «Так переможемо» ввійшли фільми, які надихають. Є відзняті після 24 лютого, а є й ті, що створювали до початку повномасштабного вторгнення, у період війни від 2014 року.
Всі інші блоки формували тематично.
До програми Національного конкурсу ввійшли 10 повнометражних фільмів. Критерії для відбору незмінні впродовж багатьох років. Як каже гендиректорка фестивалю, це має бути якісне, зрозуміле і водночас цікаве кіно.
«Заявок, звісно, набагато менше, ніж було попередніми роками. Безумовно, це з обʼєктивних причин. Уся кіноіндустрія зупинилася ще в лютому 2022 року. Продовжували роботу лише над документальним кіно. Саме у цій секції конкуренція була дуже висока. Звичайно, хотілося б показати більше, але, на жаль, презентувати все неможливо. Тому маємо у національному конкурсі 10 українських фільмів».
Цього року скасували конкурс короткометражного кіно. У міжнародному конкурсі фокусувалися лише на одному регіоні – Європі. Раніше до міжнародного конкурсу подавали заявки з усіх куточків світу.
«У міжнародному конкурсі цього року є два фільми, у яких присутня Україна. Здебільшого їх знімали за кордоном, але за участи українських героїв або українських творчих груп. Тому у нас усе ж таки виходить акцент на українське кіно», – каже Анна.
Фото надала піар команда фестивалю
Основне завдання – відновлення української кіноіндустрії
Гасло фестивалю з 2021 року не змінювали. Воно звучить так: «Кіно у твоїй ДНК». Проте наразі змінилася мета фестивалю.
Якщо впродовж 12 років головним завданням було донести до глядачів фільмів артмейнстрім, то цьогоріч – це допомога відновленню кіноіндустрії.
«Однак важливою залишається місія демонструвати українське й іноземне кіно для глядачів. На жаль, якщо документальні фільми в Україні ще можливо зараз знімати, то з ігровим усе дуже і дуже погано. Державне фінансування фактично відсутнє, а інтеграція в іноземну спільноту відбувається не так легко. Тому наше основне завдання – зробити все для того, аби кіноіндустрія продовжувала працювати».
Для цього під час фестивалю у Чернівцях триватиме індустріальна секція та копродакшн зустрічі. Це зустрічі з продюсерами та людьми, які зацікавлені допомогти розвитку кіно та фінансувати його. Також під час таких зустрічей будуть обговорення про те, якими зараз повинні бути фільми та як їх знімати, зустрічаючись із викликами сьогодення.
На індустріальній секції відбудуться презентації від різних фондів та програм, зокрема йдеться про Креативну Європу, Netflix, Українську кіноакадемію.
– Що таке Одеський кінофестиваль: перегляд якісного кіно, можливість заявити про себе новачкам чи ж наразі це майданчик комунікації зі світовим кінематографом?
«Насправді, це все разом. Для кожного кінофестиваль свій і відбувається по-різному. Минулими роками, ще до повномасштабного вторгнення, у нас були музичні програми і виставки, а також бізнес-програма. Зараз ми обʼєднуємо декілька цілей: кінопокази для глядачів, знайомство з українським та міжнародним кінематографом, майданчик для молоді, режисерів, тих, хто хоче стати продюсерами. Також це нові можливості для майбутніх акторів. Тих, хто починає свій шлях».
Для цього створили секцію літньої кіношколи, що триватиме з 24 по 26 серпня. Це будуть три дні інтенсиву. І, як каже Мачух, це важливий майданчик у нетворкінгу та спілкування.
Фото надала піар команда фестивалю
Перший фестиваль провели ще 2010 року. Його створювали як розважальний. Тоді індустріальної програми ще не було. Як згадує Анна Мачух, український кінематограф був на складному етапі свого розвитку. Тоді знімали один чи два фільми в рік. 2010-го на фестивалі глядачам показували й російське кіно, а також запрошували російських гостей. Проте з 2014 року вони повністю відмовилися від співпраці з кінематографом країни агресора.
«Щороку фестиваль відрізняється через різні тенденції. Якщо говорити про нього декілька років тому, то все ж таки він був більш ігровим, і ми показували велику кількість ігрового кіно. Зараз у нас в Україні здебільшого знімають документалістику, тому і програма набагато ширша у цій секції».
Так, у національній програмі – аж шість документальних фільмів із десяти, хоча раніше це були один-два фільми, а все інше – ігрове. Як розповіла Анна Мачух, така тенденція зараз вимальовується у всьому світі. От, до прикладу, переможцем Берлінале (Берлінського міжнародного кінофестивалю) вперше в історії стала документальна стрічка. Тому, як каже Анна, Україна цьогоріч із фестивалем явно в тренді.
