0
Як буковинець без бойового досвіду став бійцем третьої штурмової бригади, воював під Бахмутом та отримав нагороду від Залужного.
Фото з архіву Івана Дутчака
Іван Дутчак з Іспаса, що на Вижниччині, понад рік захищав Україну на війні. Буковинець без бойового досвіду став військовим третьої окремої штурмової бригади та воював на передовій.
8 травня під час штурму на Бахмутському напрямку травмував руку: роздробило кістку від ліктя до плеча.
Військовий отримав нагороду від головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Його відзначили нагрудним знаком «Золотий хрест» за сумлінне й успішне виконання бойових завдань та високі показники бойової підготовки. Про нагороду Іван каже: «Найперше – це приємно».
Фото з архіву Івана Дутчака
Нині буковинець перебуває на реабілітації в Німеччині, де йому мають зробити операцію на руці.
Про те, як пішов на фронт, бойову підготовку у третій штурмовій бригаді, як відбувається контрнаступ, бої на Бахмутському напрямку читайте в інтерв’ю.
Приїхав в Україну з Німеччини, коли почалася війна
Іван Дутчак до війни працював за кордоном на будівництві. 23 лютого буковинець прилетів до Києва з Німеччини у справах. Війна застала його у київському готелі. Каже, що про атаку сповістили друзі, адже він спав і нічого не чув.
«Спершу не повірив, що почалася війна. Але до від’їзду в Україну я знав, що у разі наступу росіян піду захищати країну», – розповідає військовий.
Уже 25 лютого Іван був у військкоматі. Пішов добровольцем, бойового досвіду не мав. Вирішив вступити до військ спецпризначення.
Фото з архіву Івана Дутчака
Каже, обрав їх, адже там більш професійна підготовка.
Буковинець починав свій військовий шлях у складі підрозділу сил спеціальних операцій «Азов-Київ». 2022 року виконував бойове завдання на Запорізькому напрямку.
Відтак на полігоні проходив бойове злагодження у складі новосформованого підрозділу – третьої окремої штурмової бригади ЗСУ.
Це тривало декілька місяців, потім йому довелося воювати на різних напрямках. На початку 2023 року їх направили в район Бахмута, де й досі третя ОШБр виконує бойові завдання.
«Зустрічався з ворогом на відстані в 10 метрів»
Бригада, в якій служить Іван Дутчак, бере участь у бойових діях на лінії зіткнення на різних напрямках. Каже, що найбільше запам’ятав момент – коли був за крок від смерти, на Бахмутському напрямку, на піку штурмових дій ворога. Орієнтовно на початку минулої зими.
«Це був час, коли росіяни брали штурмом Бахмут, проламували оборону, хотіли взяти місто в кільце. Бригада, яку ми замінили, за три дні віддала 5 кілометрів території. Ворог дуже тиснув. Орієнтовно на третій день перебування нашої бригади на позиціях та боїв ворог використав складки місцевости та зайшов до нас у фланг», – розповідає військовий.
Іван каже, що мав контакт із ворогом на дистанції, орієнтовно, десять метрів.
«Я бачив, як за 15 метрів від мене пробігали двоє російських штурмовиків. Вони не бачили мене. Стріляв по них. Вони лягли на землю – я стріляв по лежачих. У той момент один із них спокійно штурхає іншого в бік та показує на мене. Ймовірно, вони були під наркотиком, бо адекватна людина не може з такою байдужістю йти на вірну смерть.
У цей момент у полі зору з’являється третій штурмовик, який біжить на мене. Стріляю по ньому, він зникає з поля зору за бруствером. Ми перекидалися гранатами, перестрілювалися. Після останнього мого пострілу ворогів більше не бачив, і ми з товаришем відійшли».
Фото з архіву Івана Дутчака
Буковинець розповідає, що їхня бригада фактично не отримувала західної техніки. Бойові завдання виконують зі старим забезпеченням. Але, попри це, хлопці з його бригади працюють дуже професійно та якісно. Проте ворог має дуже великий потенціал у забезпеченні зброєю, технікою та людським ресурсом. Тому швидко поповнює втрати.
«Ми воюємо з дуже потужною армією світу, яка має досвід, військову техніку тощо. Тільки-но ми розчищаємо територію – ворог постачає туди нову техніку та силу. Вони не бережуть своїх військових», – каже Іван.
Натомість українські військові часто змушені економити снаряди, бо їх завжди не вистачає. Наявність більшої кількости техніки та снарядів пришвидшили б контрнаступ.
«Товариша розірвало від прильоту міни»
8 травня Іван отримав поранення під час мінометного обстрілу. У їхній окоп, де було четверо хлопців, прилетіла міна. Одного розірвало, інші отримали поранення, Івану травмувало руку.
Самого моменту прильоту військовий не пам’ятає. Отямився після вибуху, а поруч усі були непритомні.
Каже, що йому врятувало життя те, що швидко отямився. Інакше міг загинути від крововтрати. Оскільки позицію обстрілювали, товариші не могли швидко прийти на допомогу.
Іван, тримаючи поранену руку, виліз з окопу та пішов шукати допомоги. До своїх дістався під обстрілом снайпера.
«Мені наклали турнікет та відправили мене в бронемашину на евакуацію. Просто пощастило, що в той момент виїжджала бронемашина і мені змогли якнайшвидше надати допомогу».
Коли дісталися до пункту, де пересідали на швидку, Івану дали знеболювальне і доставили його в Дружківку. Потім була евакуація потягом у Дніпро, звідти – у Вінницю, де лікування тривало три тижні. Військовому зашили руку.
Фото з архіву Івана Дутчака
«У Вінниці досвідчений хірург фактично зшив мою руку з того, що було. Це унікальний випадок, коли за такого поранення вдалося врятувати нервові закінчення та зшити руку», – розповідає Іван.
Чекає на операцію в Німеччині
Із Вінниці військового доправили до Львова, відтак – до Ужгорода, де він пробув декілька тижнів. Потім перевівся на реабілітацію у Вашківецький реабілітаційний центр.
Іван має дефект плечової кістки: у нього роздроблена кістка від ліктьового суглоба до плеча.
Його відправили на лікування до Німеччини за програмою домовленостей між країнами. Військовому мають провести операцію з порятунку руки. Встановлять пластину або ж наростять кістку.
«Відвойовуємо території по метру»
Чи не найперше питання, яке викликає чимало дискусій: чи справді контрнаступ проходить повільно?
Військовий каже, що військова операція наших Сил оборони триває, і бійці відвойовують українські території інколи навіть по метру.
Фото з архіву Івана Дутчака
«Бої на Бахмутському напрямку дуже складні. Ми відвойовуємо території по метрах. Для диванних експертів, які коментують, чому контрнаступ проходить так повільно, пропоную брати в руки зброю і теж долучатися й допомагати нам пришвидшувати перемогу».
Іван розповідає, що деякі «експерти» давали прогнози, що контрнаступ закінчиться «за три тижні», «до весни», «до літа», «до зими ми будемо в Криму» тощо. Але цього робити не варто.
«Населенню не треба обіцяти якусь близьку перемогу. Війна триває, і нам потрібно бути об’єднаними проти ворога».
Крім того, військовий зауважує, що українці є одним народом, але одні в окопах виборюють свободу, виходять покалічені, помирають, віддаються повністю, а інші перечікують, ніяк не сприяючи перемозі.
Фотоз архіву Івана Дутчака
«Хочеться, аби українці були настільки ж об’єднаними, як перші два місяці війни. Тоді відчувалася наша потужність, сила народу. А зараз минули важкі часи, коли війська були біля Києва, фронт далеко від центру та заходу України, і люди там живуть так, ніби війна закінчилася», – ділиться Іван Дутчак.
Найперше бажання в Івана Дутчака – завершення війни. Щоби всі повернулися додому та припинилися загибелі.
Нині буковинець хоче бути зі своїми бойовими товаришами – третьою штурмовою бригадою.
«Хотілося б не бути пораненим, а брати участь у звільненні територій України».
