0
Режисер фільмів «Атлантида» та «Відблиск» Валентин Васянович розповів про роботу над стрічками, які неодноразово презентував на міжнародних фестивалях. Також він поділився думкою про розвиток українського кіноринку та напрацюваннями щодо свого майбутнього проєкту.
Фото: Міла Софович / Vogue
На фестивалі глядацького кіно «Миколайчук OPEN», який відбувався з 15 до 20 червня у Чернівцях, демонстрували фільм Валентина Васяновича «Відблиск».
Уперше з 1992-го року український фільм змагався за головну нагороду Венеційського кінофестивалю. Власне, це друга в історії вітчизняного кіно стрічка, яка взяла участь в основному конкурсі кінофестивалю у Венеції.
Також Валентин є автором фільму «Атлантида», який став одним із претендентів у номінанти премії Американської кіноакадемії та потрапив до списку британської премії «БАФТА». 2019 року фільм «Атлантида» отримав головну нагороду у конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю «Горизонти».
Валентин розповів Шпальті про роботу над стрічкою «Атлантида», а також провів паралелі між фільмом про майбутнє та реальним життям українців сьогодні.
Отже, про випадкові збіги фільму та життя, роботу над стрічкою «Відблиск» та майбутнє українського кіно — в інтерв’ю «Шпальти».
Фільм про майбутнє
Події фільму «Атлантида» відбуваються у 2025 році на Донбасі після закінчення війни. Ця стрічка отримала нагороду не лише у Венеції, а й Гран-прі на фестивалях у Франції, Норвегії та Білорусі. Також журі міжнародного кінофестивалю у Токіо оцінило її спеціальним призом.
В основі сюжету – картина, де Україна перемогла у війні з росією. Однак після окупації територія Донбасу стала непридатною для проживання – це місце економічної та екологічної катастрофи.
Валентин розповів, що у багатьох людей, котрі займаються мистецтвом, відколи почалася війна, остання є головною темою.
«Потрібно було рефлексувати. Мені було важко одразу брати матеріал, який відбувався в той момент, і працювати з ним. Взагалі це завжди травматично. Тому мусить пройти якийсь період часу, щоб можна було осмислити все, що відбувається. Тоді я вигадав для себе такий трюк – “стрибнув” у майбутнє і зняв фільм про майбутнє», – ділиться режисер.
Однією з особливостей стрічки «Атлантида» є те, що у ній зіграли не професійні актори, а люди, які мали досвід бойових дій. Автор фільму каже, що для нього це було принципово. Зізнається, що експеримент із непрофесійними акторами вдався, адже герої фільму несуть потрібну енергію, а для Валентина це важливо.
«Головний герой фільму – Андрій Римарук. Він потрапив випадково в наш проєкт. Я побачив його, коли він допомагав продюсеру шукати локацію для іншого проєкту. Так от, коли побачив Андрія – він мені дуже сподобався за типажем. Він був розвідником, мав досвід, тому також був і консультантом під час роботи над фільмом».
На фото Андрій Римарук
Фото: Кирил Авраменко
Валентин Васянович також провів паралелі між повномасштабним вторгненням та подіями фільму. Каже, що на той момент не міг навіть уявити, що гаряча фаза війни буде настільки жорстокою.
«Взагалі було важко уявити, що люди можуть творити такі нелюдські дії, як рф та їхні військові. На жаль, щось схоже відбувається й у фільмі. Результати воєн завжди однакові. Це ексгумація, ПТСР, травмовані на все життя люди, зруйнована інфраструктура та жахлива екологічна катастрофа. У своєму фільмі я порушував тему екологічної катастрофи, а саме відсутности питної води. Зараз це відбулося на півдні України, після підриву Каховської ГЕС, і це страшні речі».
Режисер зауважує, що фільм був актуальним тоді, таким залишається і зараз. Проте ті події та сьогодення українців називає випадковим збігом.
Людина в післявоєнному суспільстві
«Відблиск» та «Атлантида» пов’язані між собою. В основі двох – історія про людину в післявоєнному суспільстві. У «Відблиску» дніпровський хірург Сергій їде 2014 року на фронт військовим медиком та потрапляє в полон, де жорстоко поводяться з полоненими. Згодом Сергія визволяють, і він намагається повернутися до нормального цивільного життя, однак побачене і пережите у полоні постійно нагадує про себе.
Як каже автор, головна ідея фільму — показати, що світ занадто крихкий і його дуже просто зруйнувати. Потім його важко зібрати докупи й відновити.
До виробництва «Відблиску» залучили знімальну команду, з якою режисер працював над «Атлантидою». Валентин Васянович розповів, як обирав акторів для цієї стрічки.
«Я одразу хотів на роль головного героя Рому Луцького – тут обійшлося без касту. І знову-таки я запросив Андрія Римарука грати героїчного персонажа, бо він типажний герой. Такий типаж в Україні важко знайти. З іншими допомагала Таня Симон. Вона працювала зі мною на “Атлантиді”, а потім уже й на “Відблиску”. Шукали акторів, допоки не знаходили тих, кого потрібно. Тут без варіантів: якщо ти помилишся на кастингу – далі все впаде», – зізнається режисер.
На фото Роман Луцький
Фото: Кирил Авраменко
Також Васянович поділився сподіваннями, що у прокат робота вийде у вересні-жовтні цього року.
Валентин розповів, що під час створення фільмів використовує імпровізацію. На його думку, дослідження важливе в усіх фільмах.
«Сценарій – це просто папірчик та привід почати щось робити. Під час репетицій знаходяться діалоги, мізансцени, які, в принципі, і впливають на всю драматургію. Історія часто може змінюватися. Часом на це впливає навіть місце зйомок. Ти знаходиш якусь фантастичну локацію і розумієш, що тут знімати. Часто міняєш під неї сцену. Це теж свого роду імпровізація, але підготовлена. Адже якщо ти приходиш непідготовленим на знімальний майданчик – це буде фіаско. Ти мусиш все це відпрацювати на репетиції», – каже Васянович.
«Фестивалі – потужний канал комунікації до світу»
Згадані фільми Васяновича неодноразово презентували за кордоном на міжнародних фестивалях. Режисер поділився, як реагувала європейська авдиторія та які можливості надають презентації авторських стрічок на подібних фестивалях.
«Моїм головним завданням в “Атлантиді” було сказати світу ще у 2019 році, що в Україні відбувається війна. росія напала на Україну, і це не внутрішній конфлікт. Ось це і був головний меседж. російська пропаганда ж нав’язувала зворотне. Я ж чітко щоразу повторював: “Це війна, росія напала на Україну, й ось такими будуть наслідки для всіх”. У “Відблиску” показую, що мирне життя – це крихка субстанція, яку легко зруйнувати та важко відновити».
Режисер згадує, що люди реагували на фільми по-різному. Європейці – звично стримано. Проте Васянович каже, що реакція в залі – не головне.
«Головне, що після показу прем’єри два дні зранку до вечора відбуваються постійні інтерв’ю. Важливо, що вся преса світу надрукувала матеріали про фільми та їхні основні меседжі. І взагалі авторське кіно та фестивалі – це надпотужний канал комунікації до світу. Ти формуєш меседж, який публікують одразу 100-200 видань. І це не купиш за гроші».
«Змоделюю паралельну реальність, яка не відбудеться»
Васянович поділився, що зараз працює над новим фільмом. Проєкт «За перемогу» – це також антиутопія, де дії відбуваються після закінчення війни.
Валентин каже: «Якщо не знаєте про що знімати – знімайте про себе». Зазвичай усі фільми – це частина автора. Головним героєм проєкту «За перемогу» є режисер.
«Події відбуваються після чергових виборів. Я хвилююся, що український героїчний народ може знову помилитися й обрати популіста, що зупинить розвиток країни. Тоді Україна стане сірою зоною, в котрій ми не будемо рухатися в бік Європи. Це буде фактично документальне кіно про мене в майбутньому. Автори та режисери фільмів зазвичай знімають про те, що їм болить. А який сенс знімати про щось інше, якщо ти не знімаєш жанрове кіно», — каже режисер.
Як і зауважив раніше Валентин, головний герой – режисер, котрому описана ситуація не дає реалізуватися. Його сім’я за кордоном і не бачить сенсу повертатися в Україну.
«Фактично це фільм про роз’єднані та зруйновані війною сім’ї. Я все ж таки думаю, що змоделюю паралельну реальність, яка не відбудеться. Бо насправді не хочу, щоб це відбулося, і роблю це, аби показати людям, як це може бути погано і страшно у майбутньому».
Розвиток українського кіно
Режисер зізнається, що хвилюється за те, що українська кіноіндустрія впаде та заморозиться на найближчі 3-5 років.
«Ми вже бачимо, як вона впала, її не фінансують, і вона не має жодної підтримки. Хвилююся, що у майбутньому може бути так само. Гроші будуть розподіляти між телевізійними каналами та людьми, котрі виробляють розважальний телевізійний контент. Ми вже це бачимо. І зрозуміло, чому так».
Валентин наголошує, що є розважальний контент, а є такий, що ретранслює меседжі на весь світ. І саме перший продукт нікому нецікавий, окрім локальної авдиторії.
«Ми ж мусимо комунікувати через кіно з усім світом, як це робить росія. Зараз на росії виділили страшенні мільярди саме на розвиток кіно. Ці фільми будуть розповідати про нашу війну, чим і нав’яжуть нашу точку зору всьому світу. Що є надважливим, бо це потужний ідеологічний фронт. Якщо ми не будемо формувати меседжі, розвивати та просувати їх – тоді знову опинимося в тіні російської пропаганди», — резюмує режисер.
Фото: Міла Софович
