0
Дніпровський драматичний молодіжний театр «Віримо» припиняв свою діяльність під час війни. Проте від початку театрального сезону почав функціонувати як репертуарний театр та розпочав гастролі в Україні і за кордоном.
Минулої п’ятниці, 23 червня, у Чернівцях виступив Дніпровський драматичний молодіжний театр «Віримо». Вони представили свою п’єсу «#поїхатинеможназалишитися» у Чернівецькій обласній філармонії ім. Д. Гнатюка.
Як розповів Шпальті режисер вистави Володимир Петренко, її головна мета полягала в тому, щоб закликати українців не виїжджати з країни.
«Цей заклик стосується як держави, так і людей. Українці повинні мати відчуття відповідальности за те, що покидають країну», — розповідає режисер.
Петренко каже, що впродовж певного часу театр «Віримо» припиняв діяльність. Але з початку театрального сезону він її відновив, функціонуючи вже як репертуарний театр.
«Двоє наших акторів із невеликої трупи зараз служать. Інколи вони отримують відпустку, і ми разом із ними можемо зіграти у виставах, які в нас залишилися, зокрема і сьогоднішню п’єсу. Вона є в нас першою після початку війни», — ділиться Володимир Петренко.
П’єса була в театрі ще з 2018 року. Зараз автор переробив її на прохання трупи. Це зробили для того, щоб вистава стала актуальнішою та сучасною.
«Сьогодні, якщо дивитися на проблему поїхати чи залишитися, думаю, що доля не залежить від того, поїдеш ти чи залишишся. Від себе не втечеш, від Батьківщини – тим паче», — ділиться режисер.
Петренко зазначає, що раніше театр приїжджав до Чернівців до війни з поемою Лесі Українки «Оргія». Пересування театру – недешева справа. Ті халтури, антрепризи (форми організації театральної справи — авт.), «спираються на два стільці». Репертуарний театр не може собі дозволити такого.
Своєю чергою актор Володимир Володимиров розповів, що їхні гастролі розпочалися у Відні.
«Нам усім запам’яталися вдячні відгуки українців, які живуть в Австрії. Особливо, коли вони сказали, що завдяки виставам нашого театру зустрілися з домом. Але так само приємно грати вдома, в містах України, де нас чекають та люблять», — каже актор.
Володимиров ділиться, що найскладніше для нього як для актора було зіграти невластиву йому наївність персонажа, його нереалізованість. Граючи цю роль, він відчув безвихідь, сильнішу за людину, та невпевненість у завтрашньому дні.
Щодо кумедних випадків під час репетицій актор розповів, як часто плутав ім’я одного з героїв п’єси.
«Одного з персонажів нашої вистави звали Володимир Алєксєїч. За сюжетом це людина, яка допомагає мені влаштуватися на роботу за кордоном. Я часто плутав його з нашим режисером — Володимиром Євгеновичем», — каже Володимир Володимиров.
Актор каже, що йому хотілося, аби глядачі замислилися над головною ідеєю вистави — темою людської долі та самореалізації в рідній країні, разом із розв’язанням життєвих проблем, зокрема і фінансових.
Насамкінець режисер повідомив, що вони зараз працюють над наступною прем’єрою — п’єсою Карла Чапека «Біла пошесть».
Нагадаємо, раніше актори п’єси Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» розповіли Шпальті про перевтілення, ставлення молоді до театру, сучасне трактування старих творів і чи є місце російській драматургії в українському театрі.
Репортаж підготувала студентка першого курсу кафедри журналістики ЧНУ Марія Титор
Фото Ігоря Константинюка
