0
Дві колишні журналістки з Чернівців Яна Онуляк та Юлія Стеранка залишили професію та створили власний ютуб-канал. У ньому вони роблять книжкові огляди. Про любов до книг, критику від старшого покоління та як виникла ідея стати блогерками — в цьому інтерв’ю.
Яна Онуляк та Юлія Стеранка — журналістки, які раніше працювали на телеканалі «ТВА». Наразі вони створили власний проєкт «Оглядачки» на ютуб-каналі, де проводять книжкові огляди. Блогерки розповіли про створення цього проєкту та особливості публікації контенту в ютубі.
Про те, як виникла ідея створити проєкт «Оглядачки»
Яна Онуляк розповідає, що завжди хотіла мати свій проєкт у ютубі.
«Якось сиділи з Юлею в кафе, і вона поділилася ідеєю створити ютуб-канал. Адже ми обидві професійні журналістки, а тому могли б робити класні книжкові огляди. Я одразу погодилася на цю пропозицію», — каже Яна.
Блогерки розповіли, що переживали такі ж хвилювання, як під час першого запису чи прямого етеру на телебаченні.
Відмінність між журналістикою та блогерством
За словами Яни, відмінність роботи як блогерок полягає в тому, що тут ти відповідальний за всі процеси, які відбуваються.
«На телебаченні є команда, і в кожного власна зона відповідальности. Оператор відповідає за картинку, журналіст – за наповнення, підготовку й реалізацію в процесі зйомки. А зараз ми відповідальні за всі технічні процеси – від моменту виставлення кадру до того, який вигляд мати в кадрі, бо ж на телебаченні є і візажист, і перукар, які допоможуть», — каже Яна.
Також, за її словами, ти сама собі керівниця, сама відповідаєш за наповнення й мовлення програми, за рішення, який контент потрапить у програму і в якому вигляді буде поданий. Монтажем у блогерок займається інша людина, але в разі необхідности, кажуть, що здатні й самі змонтувати відео.
Як створювали канал
Водночас Юлія ділиться, що під час створення контенту перешкодою були технічні можливості.
«Ми мали зрозуміти, чим записувати відео, бо, як мінімум, має бути хороший звук, світло і, відповідно, антураж, у якому потрібно записувати контент. Яна для цього перевезла свої жовті крісла до мене додому, тлом слугують білі стіни вдома — й ось так ми сформували антураж», — розповідає Юлія Стеранка.
Дівчата дуже ретельно готувалися до зйомок для свого ютуб-каналу.
«Звук – найважливіше, — розповідає Яна. — Якщо картинка ще може бути посередньою, то зі звуком так не можна – він на першому місці. Ми почали обирати мікрофони, радилися з операторами, щоб обрати кращий. Потім окремо обирали ще й світло. Нам важливо, щоб техніка служила довго і була відносно недорогою», — зізнається Юлія.
Дівчатам довелося спершу створити канал, потім досліджувати роботу інших блогерів та їхній контент.
«Виявилося, що є окрема українська спільнота в ютубі. Хоча ми не мали багато часу, щоб поринути в цю спільноту повністю, ми вирішили спочатку наповнити канал відео, а потім його просувати. Поки пробуємо органічно розвиватись», — кажуть вони.
Чому обрали книгоогляд та ютуб
Блогерки обрали ютуб для публікації контенту, бо він є більш фундаментальним і дозволяє більше розкритися перед глядачами.
«Інші майданчики, такі як інстаграм та тікток, є дуже динамічними, — каже Юлія Стеранка. – А в ютубі можна сісти й детально проговорити все. Глядачі теж відрізняються. У них інші вимоги до хронометражу».
Яна Онуляк ділиться, що ютуб є ближчим і комфортнішим для них, тому що дає можливість повністю розкрити свої думки.
«Це схоже на роботу на телебаченні, адже там ми теж мали можливість у своїх програмах висловити своє бачення або розказати те, що добре вивчили. Адже є ти, умовний глядач, і камера, на яку працюємо», — каже Яна.
Тему книжкових оглядів блогерки обрали через те, що наразі надто мало українськомовного контенту про книги.
«Насамперед ми любимо читати. Також, коли шукали інформацію про книги або авторів, з’ясувалося, що в українськомовному ютубі інформації практично немає про того ж Джорджа Орвелла чи інших авторів. Хочеться наповнити саме українськомовний сегмент, бо наразі більше російськомовних блогерів», — каже Юлія.
Для майбутнього контенту оглядачки відстежують книжкові новинки.
«Також ми спостерігаємо на книжкових майданчиках, які зараз книги популярні. Інколи робимо огляд про те, що вже прочитали, і нам сподобалося», — кажуть авторки каналу.
Про анбоксінги та суб’єктивність
Також у своїх відео оглядачки проводять й інтерактив для глядачів, поміщаючи певний предмет, який асоціюється з книгою, у коробки.
Яна розповідає, що формат розпакувань знайомий багатьом людям в інтернеті.
«Мені здається, що такий інтерактив із глядачем для відеорозповіді про книгу в інтернеті є цікавим. Адже люди не знають, що в коробці. Це додатковий спосіб привернення уваги. Розпакування є не лише фішкою «Оглядачок», але й допомагає швидко розповісти сюжет і при цьому додати грайливости в оповідь», — каже Яна.
І, на відміну від журналістської роботи, ютуб-канал дозволяє їм суб’єктивно розповідати про обрані твори.
«Буває, якщо мені подобається певний автор, я не можу ставитися до нього критично і розповідати про певні негативні моменти. Але, зважаючи на специфіку нашого каналу, в ньому в будь-якому випадку буде присутня суб’єктивність, тому я не вбачаю в цьому нічого поганого. Ми не є останньою інстанцією для отримання інформації, наше завдання – дати можливість глядачу познайомитися з нашим баченням саме цієї книги», — розповідає Яна Онуляк.
Юлія Стеранка наголошує, що в цьому проєкті вони не намагаються оцінити саму книгу чи стиль написання — таких підсумків не роблять.
«У наших відео більше передаємо суть твору. Якщо сюжет перегукується з нашим життям, спогадами чи відчуттям, тоді наводимо власні приклади. Але ми не виставляємо книзі оцінок, не рецензуємо її».
Старша авдиторія вимагає серйознішої подачі
Блогерки розповідають, що ютуб – специфічний майданчик. На ньому важче набирати авдиторію, ніж в інстаграмі. Також вони не використовують для просування платну рекламу, тому наразі повільно набирають глядачів.
«Ми намагаємося органічно просувати наш канал, тому це поки повільно відбувається. Але бачимо, що з’являються нові читачі, також поширюємо наші відео у відповідних групах у фейсбуку. Нещодавно отримали негативний коментар щодо нашого відео – люди старшого віку не сприймають наші анонси. Для того, щоб зацікавити глядачів, ми використовуємо сленг, молодіжну лексику, а старше покоління не сприймає цього. Часто люди очікують серйозний книжковий огляд, натомість анонси з гумором чи навіть сарказмом їм не подобаються», — каже Юлія.
Проте блогерки не здаються та мріють досягти успіху в цій справі.
«Це класний напрямок, який популяризує книжки, й хочеться, щоб люди читали, щоб розвивали критичне мислення. Адже від них залежить доля нашої країни, а книги в цьому допомагають», — кажуть авторки каналу.
Відмова від російського контенту спонукає українців дедалі більше уваги звертати на український. Його обсяги та якість мало не щодня зростають, а тому український ютуб буде дедалі більше мати попит.
«Українськомовний ютуб повинен розвиватися, адже донедавна в українському просторі панували російськомовні блогери».
Блогерки зазначають, що для того, аби відео набирали більше переглядів, потрібно докладати зусиль у їх створення.
«Відео не одразу потрапляють у рекомендації, і на це потрібно витрачати час, знімаючи нові випуски систематично. Тож це нормально — якщо одразу немає реакції, відгуків та великої кількости переглядів».
Інтерв’ю підготувала студентка кафедри журналістики Анна Соцька
