0
Поетеса, літературна критикиня та віднедавна радниця чернівецького міського голови Інга Кейван розповіла про актуальність читання та сучасну літературну критику. Вона працювала піар-менеджеркою у видавництві, займалася промоцією книг та організовувала культурно-мистецькі заходи.
Фото — фейсбук-сторінка Інги Кейван, facebook.com
«Книга не втрачає своєї актуальности»
За словами фахівчині, книги в жодному разі не втрачають своєї актуальности. Вони можуть змінювати формати, але читати їх потрібно в будь-якому вигляді та в будь-якому разі.
«Це необхідність мозку – долучатися до доповненої реальности й читати в паперовому форматі чи в електронному, або слухати аудіокниги. Водночас паперова книга створює зовсім іншу територію затишку. Над нею потрібна інтелектуальна робота, адже це тактильність і відчуття».
Про особливості роботи літературною критикинею
Як рецензентка Інга виділяє два види рецензій: від професійних та непрофесійних рецензентів. Блогери використовують соціальні майданчики, де діляться своїми думками про книги, на відміну від професійних рецензентів.
«На мою думку, в непрофесійних рецензентів значно ширша авдиторія. Блогери здебільшого подають матеріал анотаційно, з дрібкою власної думки. Професійні рецензенти працюють зовсім інакше – у них геть інші завдання. Вони публікують свої рецензії на інших платформах і серйозно осмислюють літературу. Попит є як на цю групу трансляторів інформації про книги, так і на іншу, простішу. Але не потрібно плутати професійну критику з любительськими відгуками».
За словами Інги Кейван, завданням критика чи критикині є осмислення сучасної літератури загалом та окремої книги зокрема. Він або вона спершу робить аналіз, створюючи ґрунт до наступних кроків літературознавства як науки. Також може оцінити видання класиків, але не текст і художню вартість, адже ці оцінки вже зроблені.
«Він має дуже швидко реагувати на новинки та бути об’єктивним, щоб показати всі переваги й недоліки тексту. Говорить про якість і актуальність твору. Він розвиває смак читача, привчаючи його бути більш вимогливим до літератури».
За словами літературознавиці, рецензія певною мірою є також елементом піару. Незалежно від того, який це відгук — позитивний чи негативний.
«Але піар – це не завдання літературної критики, адже він не є складовою бізнесу. Критика повинна бути незалежною й об’єктивною, але в жодному разі не заангажованою».
Про початок кар’єри рецензентки
Фото Максима Козменка
«Як літературознавиці завжди подобалося осмислювати текст, хотілося реагувати на книги та їхній зміст. Хоча я пишу рецензії не тільки на книги, а й на вистави, виставки. Мені подобається осмислювати мистецький продукт. Для мене це не лише цікаво, а й важливо — щоб зберегти мою літературознавчу складову».
Інга ділиться, що є літературні агенції, які співпрацюють з авторами й видавцями, вони допомагають знайти їм одне одного.
«Такі агенції співпрацюють із професійними рецензентами, які першими пишуть рецензії на рукописи, котрі вже згодом потрапляють до видавців. Я співпрацюю з однією з таких агенцій – пишу рецензії на тексти, не знаючи, хто автор. Це є іншим рівнем рецензування. Мені ця робота особливо цікава, оскільки тут я максимально об’єктивна».
Коли літературознавиця працювала у видавництві, найбільше писала непублічні рецензії на книги.
«Можна сказати, що книги обирали мене. Інколи, якщо мені дуже імпонувала книга, я писала рецензію. Хоч розуміла, що це можуть сприйняти як піар цього твору, адже виданий він у видавництві, де я працювала. Коли пишу рецензії від себе, то обираю ті жанри літератури, які мені близькі. Якщо ж до мене звертаються як до фахівчині, вибір уже не за мною».
«Бути об’єктивним, але доброзичливим»
Авторка розповідає, що для критика чи критикині важливо мати відчуття літератури. Ця людина повинна бути об’єктивною, але водночас доброзичливою.
«Варто завжди пам’ятати, що тут не йдеться про суб’єктивність — рецензент повинен бути відповідальним перед своєю авдиторією. Я розумію, що є різна критика, і взагалі існує гонзо-журналістика. Але потрібно бути емпатичним і тактовним. Навіть про вади треба говорити так, щоб це не звучало як вирок. Необхідно пам’ятати, що на іншому боці людина, отже, шукати відповідний тон. У рецензіях важливо говорити про формо-змістову єдність, про стиль автора, як книга вписується в сучасний контекст, які його сильні й слабкі сторони, актуальність тексту, що він додає в літературний процес чи загалом у життя читача».
Інтерв’ю підготувала студентка кафедри журналістики Анна Соцька
