0
У закладі надаватимуть допомогу дітям із невиліковними хворобами, які позбавлені батьківського піклування.
У Місті добра будують хоспіс та реабілітаційний центр. Тут надаватимуть допомогу дітям зі складними діагнозами, позбавлених батьківського піклування. Але на відміну від звичайних хоспісів, які перебувають на державному забезпеченні, у Місті добра хочуть подарувати дітям можливість якісного життя. Попри складний діагноз та воєнну реальність.
Шпальта поцікавилася, на якому етапі будівництво, чому хоспіс – це не тільки про медичний догляд та навіщо з нянями проводили ретельні співбесіди.
«Хочеться, щоб дитина, попри складний діагноз хвороби, зберегла якість життя: аби їй нічого не боліло, аби вона могла бачити світ та виходити гуляти, навіть якщо прикута до ліжка. Все це ми робимо в Місті добра – великий гарний сад, терасу зі скляною стелею, аби діти бачили і небо, і дощ, і сніг. Аби вони бачили світ», – розповідає засновниця БФ «Місто добра» та волонтерка Марта Левченко.
Хоспіс фактично готовий для прийому відвідувачів. Усередині – свіжий ремонт, проведене опалення та водопостачання. Будівля розрахована на 10 кімнат, де кожна дитина матиме свій простір. Також тут облаштували ліфт, санвузли, медичну кімнату та бомбосховище, яке будуть використовувати як реабілітаційний центр. Зокрема для дітей створили сенсорну кімнату зі світловими елементами, яку активно використовують у реабілітації людей з аутизмом.
Марта розповідає, що в хоспісі надаватимуть підтримку тим дітям, які її потребують, – здебільшого позбавлених батьківського піклування та із сімей у складних життєвих обставинах. А також із неповних родин, де матері не можуть піти на роботу та соціалізуватися.
З початку війни багато людей звертаються по допомогу та шукають прихистку в Місті добра, ділиться волонтерка. Так, сюди евакуювалися три дитячі будинки з Одеси та Миколаєва. Ці діти отримують не лише медичний догляд, а й психологічну підтримку та освіту.
«Це і реабілітація дітей із ДЦП, психологічна та матеріальна допомога, освіта, дозвілля. У нас є також уроки з гімнастики, фізкультури, мистецтва, музики, співів, танців – аби вони могли розвиватися всебічно», – каже Марта Левченко.
За її словами, для втілення ідеї хоспісу використовували досвід Америки та Європи.
«Нам цікаво все: від організації побуту дитини в хоспісі, яке саме ліжко, яке оточення дитини, які спеціалісти повинні бути поруч, які послуги можна надати цій дитині, як їх надавати, які повинні бути зміни, як потрібно підтримувати персонал, навчати й контролювати їхній психологічний стан. Це все разом має вплив на дитину та на якість наших послуг».
Так, наприклад, із кожною нянею Марта проводила індивідуальну співбесіду, щоб відчути, чи людина психологічно готова тут працювати.
«Це взагалі потрібно бути емоційно стійким, вміти абстрагуватися і мати сильну емпатію. І водночас не з’їдати себе, напевно. Ідея чудова, тому що раніше я працювала в Службі у справах дітей і мала багато досвіду, бо відвідувала інтернатні заклади, де перебувають хворі дітки. І там деградував персонал – вони вже не мають того співчуття і турботи», – розповідає директорка Міста добра Лілія Рачковська.
Хоспіс вдалося збудувати завдяки внескам благодійників, адже Місто добра не перебуває на жодному державному забезпеченні. Так, із початку повномасштабного вторгнення організації вдалося залучити допомогу волонтерів із закордону
«95% підтримки ми отримували від українців. Коли розпочалася війна, ті, хто нам допомагав, надалі самі вже потребували підтримки, і ми їм допомагали. Тому нам довелося розширити свій пошук підтримки за кордоном, де ми знайшли чудові організації. До нас приїжджає багато волонтерів з інших країн: з Америки, Польщі, нещодавно були з Японії», – ділиться Марта Левченко.
Наразі у хоспісі практично завершили ремонт – залишилося довезти меблі та двері. Новий корпус відкриють у липні.
«Хоспіс – це не тільки медичний догляд, але і любов, повага до гідности, якість життя, належні соціальні й гуманітарні послуги. Та на першому місці – це милосердя і материнська любов».
Детальніше дізнатися про те, як підтримати проєкт, можна за посиланням.
Довідка
Слово «хоспіс» походить від латинського слова «Hospitium» (гостьовий будинок). Цей термін використовували в значенні місця укриття для втомлених і хворих мандрівників, які повертаються з релігійних паломництв. Сучасне слово «хоспіс» означає установу, де надають медичну і побутову допомогу для збереження або поліпшення якости життя людей, які мають де-факто невиліковні хвороби.
