0
Про український гумор, незламну націю та як стендап робить вклад у перемогу України – у матеріалі Шпальти.
Стендап-комік Михайло Поп’юк уже понад рік разом із колегами виступають із благодійними концертами, де вони збирають кошти для Збройних сил України. Він розповів, що за два-три концерти їм вдається збирати до ста тисяч гривень.
Також Михайло разом з іншими коміками створили незалежний стендап-клуб у Чернівцях. Про розвиток стендапу на Буковині, українські жарти та вклад гумору у перемогу читайте в інтерв’ю.
«У гумор я потрапив через фразу “Не треба Поп’юка у КВК”»
Свій творчий шлях Михайло почав зі співів, а в гумор подався після того, як почав ламатися голос у шкільні роки. У школі Михайло був учасником гумористичної команди «Стоп-кадр Берегомет». У 9 класі він уже активно займався гумором. Вони з командою їздили виступати в інші міста, брали участь навіть у студентських гумористичних кубках.
«На початку, коли я лише починав жартувати, то думав: “Якщо люди не сміються, то, може, гумор – це не моє?” Але пам’ятаю одну фразу у школі, яку я випадково почув, через яку й потрапив у гумор: “не треба Поп’юка у КВК”. Тоді я погано жартував, неправильно поводив себе на сцені, й цим псував структуру команди. Тож сказав собі: “Я вам доведу, що це неправда, і так не буде”», — каже гуморист.
Відтак Михайло поїхав на навчання до Києва, де продовжив займатися гумором. Але як каже сам комік, у Києві він більше навчався, ніж займався гумором. А коли повернувся додому, у нього з’явилася мета створити команду та взяти участь у Лізі Сміху. 
За два-три концерти заробили близько ста тисяч гривень
Через декілька місяців після повномасштабного вторгнення рф у Чернівцях почав діяти незалежний стендап-клуб.
«Chernivtsi City Stand Up зародився взагалі не як стендап-клуб. Коли почалося повномасштабне вторгнення, у плані гумору взагалі нічого не відбувалося. І потім, коли ми побачили, що військові самі поширюють якісь приколи, смішні відео, де вони танцюють чи жартують — ми зрозуміли, що можна», – каже комік.
Спочатку зі своїми однодумцями вони створили проєкт «Доброго вечора, ми з Буковини». Відбувалося це так: чотири коміки читають різні новини та висміюють росіян. Як розповів Михайло, вони й переживали, що суспільство в умовах війни не сприйме цього. Але люди прийшли, і все пройшло добре.
Фото: instagram Chernivtsi City Stand Up
«Зрозуміли, що треба це продовжувати, але в якійсь іншій формі. Ми почали виступати на відкритих мікрофонах, збирати кошти для ЗСУ. Гроші відправляли на “бандеромобілі”. Наразі більшість наших заходів — благодійні. Сума зібраних коштів здебільшого залежить від кількости місць. До прикладу, якщо це концерт у Центрі Миколайчука — можемо заробити близько ста тисяч за два-три концерти, разом з аукціоном», – додає Михайло.
«У нас великі контрасти гумору: від щастя до смерти»
Комік каже, що у часи війни наш гумор став жорсткіший. Проте вважає, що жарти зараз такими й повинні бути.
«Ось, до прикладу, жарти про ядерну зброю. Вдуматися тільки! Але ми жартуємо про Щекавицю. От я дивлюся на закордонних коміків і розумію, що у своїх жартах вони хоч і говорять про важливі речі, але можна якось жорсткіше. Їхній гумор – як щось буденне, точно неактуальне для нас зараз. Взагалі наша нація найбільше рефлексує. У нас великі контрасти гумору: від щастя до смерти. Абсолютно на все ми маємо тисячі мемів. Ніхто зараз не переплюне мемологію українців», – упевнений комік.
І що найголовніше – шаленими темпами почав розвиватися український контент.
«Зараз на ютубі з’явилося багато українськомовного гумору. Якщо порівнювати з минулим, то раніше українці віддавали перевагу російському контенту. До війни у нас був синдром меншовартости: шароварщина, вишиванки, жарти про село і сало. А насправді ж ні – наша творчість, та й гумор теж, побудовані на своєму, власному, бекграунді. Українці – це нація, котра створює своє, на відміну від росії», – каже стендапер.
Чи на часі гумор
«Гумор – це захист людей. Коли, як не зараз? Це ж психологічний захист! Людина, коли жартує, розріджує стрес. Мені здається, люди, які пишуть, що гумор не на часі, психологічно заганяють себе. Якщо сидіти й плакати – нічого не буде. Не повинно бути такого поняття, як “не на часі”. Є час, а ми підлаштовуємося під нього», – впевнений Михайло.
Від початку повномасштабного вторгнення стендапер багато жартував про росіян та закликав до русофобії. Проте каже, що люди дещо втомилися вже від таких жартів – їх потрібно дозувати.
«Коли ми виступали у військовому шпиталі, то пам’ятаю, як вийшов із матеріалом, де було багато про русофобію та сімейний гумор… Я виходжу туди, а хлопці лише з Бахмута повернулися. Коли глянув на них, у голові промайнула думка: “Я їх не переплюну у жартах про русню і нічим не здивую”. Подивившись у їхні очі, зрозумів, що вони хочуть відпочити від пережитого. Тому виступав лише з сімейним гумором», – розповідає стендап-комік.
«Що більше вони б’ють по українцях, то злішими ми стаємо»
Комік каже, що коли читаєш новини про нові удари ракетами, а того дня має бути виступ, у голові виникає блок. Каже, що тоді є два варіанти: не виступити або все ж вийти на сцену.
«Я обираю виступити, бо розумію, для чого це роблю. Хочу, щоб люди в залі, які теж прочитали цю новину, хоч трохи відійшли від неї, акумулювали свої сили. А ми своєю чергою зібрали гроші та передали їх на помсту. Я собі кажу, що не дам їм мене зламати цими ракетами. Ми не зупинимося. Що більше вони б’ють по українцях, то злішими ми стаємо. У цей момент ти береш себе в руки та розумієш, що наші захисники проживають це щодня, і нам зараз не можна здаватися», – каже Михайло Поп’юк.
Гумор як внесок у перемогу України
Коли ж настане перемога, на думку Михайла, коміки так само будуть жартувати. Проте якщо зараз вони збирають на дрони та автомобілі, то після перемоги збиратимуть на відбудову країни.
«Зараз у нас є можливість показати через призму жарту все, що відбувається в Україні. Ми як рупор, який у такій формі показує, що не треба робити, а що потрібно», – каже стендапер.
Михайло вважає, що стендап не набридне людям – це така ж потрібна галузь, як і медицина, освіта чи психологія. Ба більше, гумор не зникне, навіть якщо з’явиться штучний інтелект, бо єдине, що роботи не зможуть робити, – це жартувати.
«Гумор буде, бо ми люди, й у нас є недоліки. Гумор – це психологія, а стендап – психотерапія. Це також і летальна зброя. Завдяки їй ми вбиваємо русню – морально та фізично. Морально ми деморалізуємо русню своїм гумором, бо сміємося з них та не боїмося їх. А фізично – шляхом збору коштів. Комік пожартував, люди заплатили гроші – їх передали Притулі на Байрактар. БпЛА влупив по Зміїному і вбив ворога. Все, що ми робимо – заради перемоги. Ми, українці, як спис, у якому держак – це ми, а спис — ЗСУ. Ми віддаємо все, аби наші військові могли бити армію агресора», – резюмує Михайло Поп’юк.
Фото Ігоря Константинюка
