0
Щороку у Лукавецькому ліцеї влаштовують майстер-класи з писанкарства для дітей та вчителів. Цього року писанки передали для ЗСУ.
Фото Петра Олексюка
Упродовж 40 днів — від Великоднього посту до Чистого четверга — у Лукавецькому ліцеї на Вижниччині пишуть писанки. Тут організували майстер-класи для дітей та вчителів. Роблять це вже десять років.
Цьогоріч писанки з Лукавців передадуть також для військових.
Організовує гурток учителька, соціальна педагогиня Лукавецького ліцею Людмила Візер.
Фото Петра Олексюка
«Я почала вчитися цього дійства разом із дітьми. Залучаю учнів та вчителів, їжджу на виставки до відомих писанкарок. Хочу, аби писанкарство розвивалося в нашому краї і кожен у сім’ї писав писанки. Щоб возвеличувати у такий спосіб Бога та підтримувати наші традиції», – ділиться Людмила Візер.
Як пишуть гуцульську писанку
У Лукавцях пишуть гуцульську писанку. Їй притаманні геометричні орнаменти та забиті візерунки. Багато помаранчевого, жовтого, зеленого вкраплень, червоні та коричневі кольори.
Фото Петра Олексюка
«У кожному селі є свої традиції писанки. Цього року я писала такі, як робили у моєму селі – у Вовчинці. Хочеться підтримати та продовжити свої традиції», – каже керівниця гуртка.
Писанку пишуть гарячим воском на сирих яйцях. Процес такий: на чисте яйце наносять воском орнаменти, відтак занурюють його у потрібну фарбу. Потім продовжують малювати на першому кольорі і зафарбовують яйце іншим кольором. І так, поки не завершать орнамент. Яйце висушують, гріють біля свічки та витирають віск.
Фото Шпальти
Людмила Візер каже, що діти з нетерпінням чекають моменту, коли розпочнеться майстер-клас.
«Якщо є бажання, мотивація — хто один раз спробував писати писанку, хоче робити це постійно. Мій син Матвій почав писати писанки з шести років. Тепер діти щороку чекають цього моменту. Вони хочуть грати на Великдень власноруч зробленою писанкою».
«Намалюю сердечко, напишу “Слава Україні”»
У школі писанки пишуть до четверга. Минулого тижня створювали для ЗСУ, а у передвеликодній тиждень – кожен для своєї родини.
«Наш колега, який рік служив у ЗСУ, Віталій Романюк готує передачу для військових. Їде до своїх побратимів. Ми хочемо подарувати їм писанки, аби вони там, на передовій, відчули свято», – каже Людмила Візер.
Максиму Візеру – дев’ять років. Писанки почав писати у шість. Учень каже, що трохи важко робити рівні лінії, але процес подобається.
Фото Шпальти
«Мені стало цікаво, і я подумав: «Може, спробувати?» Спочатку думав, що треба буде малювати фарбами, фломастерами або олівцями, а виявилося, що писачком та воском», – ділиться учень.
Максим каже, що писанки пише, аби грати ними на Великдень.
А ще хоче зробити одну для військових.
«Намалюю там сердечко, напишу “Слава Україні”. З іншого боку – “Героям Слава”, і можу намалювати тризуб. Хочу, щоб військові побачили мою писанку і зраділи», – ділиться хлопчик.
«Сподіваюся, писанка дасть віру військовим, що вони недарма захищають нас»
Учениця 9 класу Лукавецького ліцею Яна Гуменюк пише писанки на гуртку вже декілька тижнів. Може написати 30 штук. Роздає їх родичам для освячення.
Фото Шпальти
«Для мене писати писанки дуже символічно, а ще це впливає на нашу свідомість як нації», – ділиться учениця ліцею.
Яна Гуменюк каже, що в її родині писанки писали завжди. Це було сімейним дійством. До Великодня готувалася вся родина. Її предки цінували писанкарство, тож дівчина хоче популяризувати це, щоб у жодному разі українці не забували свої традиції.
«Моя бабуся завжди писала писанки, і мені було цікаво спостерігати за процесом. Вона розповідала, як важливо це робити. Я пробувала писати в дитинстві, але більш серйозно почала це робити в 5 класі на гуртку з писанкарства», – каже ліцеїстка.
Вдома у сім’ї Яни Гуменюк зберігають першу мамину писанку. Яна каже, що це стимулює її популяризувати писанкарство.
Фото Петра Олексюка
Дівчина також писала писанки для ЗСУ. У такий спосіб хоче підтримати дух захисників, показати, що вони борються за нашу свободу недарма.
На запитання, що хотілося б, аби подумав військовий, коли візьме до рук писанку, школярка каже:
«Дуже сподіваюся, він подумає, що недарма воює, недарма ставить під загрозу своє життя. Полум’я, що ми [українці] пам’ятаємо про свої традиції, ким ми є, і що його праця недаремна», – ділиться Яна Гаврилюк.
Писанки та великодні смаколики для побратимів
Писанки, паски та інші великодні смаколики, які підготували учнівський, педагогічний та батьківський колективи Лукавецького ліцею, передасть побратимам 93 батальйону Вижницької ТРО учитель ліцею Віталій Романюк, який рік служив у складі цього підрозділу.
Фото Шпальти
«Ще до повномасштабного вторгнення у нас проходила акція “Великодній кошик для солдата”. Цього року теж організували акцію, де збирали продукти, кошти та писали писанки, аби військовим донести трішечки дому, Великодня, частинку серця, душі, яку вкладає кожен», – ділиться учитель захисту України Лукавецького ліцею Віталій Романюк.
Він проходив службу у 93 окремому батальйоні Вижницької ТРО з 25 березня 2022 року до 16 березня 2023 року.
Нині звільнився зі служби та повернувся до своєї трудової діяльности – навчає учнів у ліцеї.
Віталій Романюк чекає тільки перемоги України.
«Вона буде однозначно, це лише питання часу. Наближаємо її щодня».
Фото Петра Олексюка
