0
Шпальта дізналася, де та коли у місті з’явилися перші газові мережі, який їхній стан, та поговорила з майстром, що має 50-річний досвід їхнього ремонту.
У Чернівцях перші газові мережі проклали у 1958-1959 роках. Нині їхня протяжність становить 940 кілометрів. 86% із них — застарілі, металеві. Водночас майже 35% (а це 120 кілометрів) із них експлуатуються понад 40 років та потребують заміни.
Скільки мереж замінять цього року, яку небезпеку несуть прориви під землею, історію газифікації міста та як працює майстер, який ремонтував перші мережі у Чернівцях, читайте у матеріалі.
Замінюють сталеві газопроводи на поліетиленові
Минулого тижня працівники газової компанії замінювали лінійні пристрої для вимкнення на вулиці Чубинського.
«Це планове виконання робіт, за інвестпрограмою. Ці пристрої відпрацювали понад 40 років. Вони в аварійному стані. Їх у нас 154. Цього року плануємо замінити сім», – каже головний інженер Чернівецького відділення АТ «Чернівцігаз» Анатолій Бежан.
У центрі міста газові мережі побудовані з 1958 по 1959 рік. Відтак почали подавати газ. Тож ці пристрої експлуатують уже більше рекомендованого терміну, який складає 40 років.
Тоді використовували чавунні засувки, але вони вже відпрацювали своє. Наразі ставлять нові, котрі не потребують частого обслуговування.
«Новий пристрій для вимкнення надземного виконання потребує перевірки на витік тільки раз на рік. Це може зробити двоє спеціалістів. Тоді як старі потребували цілої бригади газовиків», – розповідає Анатолій Бежан.
Компанія щороку проводить комплексне обстеження мереж, які відпрацювали понад 40 років, і відповідно до їхнього стану формують графік заміни.
«Пристрої для вимкнення в газових колодязях вичерпали термін експлуатації. Крім того, газові колодязі — це закрите приміщення, там підвищена волога, їх заливає зливовими водами тощо. Все це впливає на термін їх експлуатації», – зазначив головний інженер.
Сталеві газопроводи нині замінюють лише на поліетиленові. Їхній гарантійний термін експлуатації – 50 років, а корисний – 100 років. Тоді як у сталевих рекомендаційний термін сягає всього 40 років — залежно від середовища, де вони розміщені.
«Наразі компанія практикує заміну мереж, де планують капітальний ремонт покриття доріг. Серед них — вулиця Кармелюка. Торік тут замінили 1,5 км газорозподільних мереж та 34 газопроводи-вводи до будинків. Цього року зробимо заміну ділянки газопроводу від вул. Буковинської до Л. Кобилиці протяжністю близько 400 метрів та 24 газопроводи-вводи», – каже Анатолій Бежан.
Загалом 2023 року компанія планує замінити близько 6 кілометрів газопроводів. У Чернівцях — 2,5 кілометри: це мережі на Соборній площі, вулиці Франка, Котляревського, Київській, Кафедральній та Машинобудівників, частково Щербанюка (ділянка від вулиці Головної).
Закупили 5 нових імпортних регуляторів тиску
У Чернівцях також виводять з експлуатації шафові газорегуляторні пункти (ШГРП). Це сірі так звані ящики, які ми бачимо в деяких районах міста. Вони регулюють тиск газу, який постачають до квартири споживача.
Наразі у місті замінили на нові п’ять ШГРП.
«Старі, радянського зразка, виводимо з експлуатації, бо для них немає комплектувальних», — каже начальник центрального диспетчерського управління АТ «Чернівцігаз» Роман Пілат.
Новий ШГРП 5-го типу у Садгорі змонтували торік. Його вартість — орієнтовно 450-500 тисяч гривень.
Виробництво таких пристроїв виконує завод в Україні, але він використовує цілком імпортне обладнання.
Мобільна лабораторія фіксує витоки на глибині 8 метрів
Витоки газу на підземних газопроводах є небезпечними. Адже через ґрунт газ може проникати до підвальних приміщень та перших поверхів житлових будинків. А в поєднанні з повітрям газ утворює вибухонебезпечну суміш.
«Щоб цього не допустити, ми постійно обстежуємо газопроводи. Маємо мобільну лабораторію на базі автомобіля “Toyota Hilux”, обладнану приладами, які дозволяють визначити місця пошкодження труб та витоків газу», – каже головний інженер компанії Анатолій Бежан.
Фото: АТ “Чернівцігаз”
Під час швидкости руху до 40 км на годину лабораторія фіксує найменшу концентрацію газу на глибині до 8 метрів.
«Датчики на бампері втягують повітря, яке до 2 секунд аналізують на наявність у ньому метану. Про витік та ймовірне місце пошкодження труби система сповіщає сигналом, а його розташування одразу фіксується на карті, й аварійна служба отримує повідомлення», – зазначив Анатолій Бежан.
Фото: АТ “Чернівцігаз”
Прокладали мережі вручну
Забудова газових мереж у Чернівцях почалася з 1958 року. Проєктування почали 1957 року. Проєкт передбачав прокладання 70 кілометрів мереж вулицями Богдана Хмельницького, Лесі Українки, Соборною площею, Героїв Майдану й аж до проспекту Незалежности. Їх мали прокласти за 5-7 років.
Усі роботи тоді проводили вручну без спеціалізованої техніки, а саме копали та прокладали труби. Зрештою вже за рік будували 15-20 кілометрів мереж, одночасно ще й газифікували будинки.
«Почали прокладати мережі з вулиці Богдана Хмельницького. Перше ГРП з’явилося на Вокзальній, навпроти Бережанської. Звідти почали будувати мережі вулицею Богдана Хмельницького. Їх прокладали, орієнтуючись на те, як розросталося місто», – каже Анатолій Бежан.
Наступними були вулиці Університетська, Героїв Майдану до проспекту Незалежности, а також прилеглі: Сімовича, Дарвіна, Івана Франка, Головна, Шолом-Алейхема.
Після центру почали прокладати газові мережі на периферії — Рошу та Садгору. Зокрема це на вулицях Горіхівській, Заставнянській, Київській, масиві між Героїв Майдану та проспектом Незалежности, на Руській, проспекті Незалежности, бульварі Героїв Крут тощо.
До газифікації у Чернівцях у підвалах, де нині кафе та магазинчики, були приміщення для зберігання вугілля й дров. У квартирах були опалювальні пічки, які згодом перевели на газ. Кахель у всіх пічках після газифікації переклали.
«Вийду на пенсію, коли замінять усі сталеві мережі»
Миколі Мартинюку 75 років. Із них 54 він зварює мережі. Ще 20 років тому Микола Васильович уже мав бути на пенсії.
Зварювальник каже, що коли починав працювати – роботи доводилося здебільшого виконувати вручну.
«Завжди отримував задоволення від роботи. Зараз уже трохи важче, але ще працюю. Та нині перспектива більша — техніка сучасніша, технології роботи кращі», – ділиться зварювальник.
Перший об’єкт чернівчанина — завод «Кварц». Він виконував там сантехнічні роботи. У газовій компанії Микола Мартинюк починав із ремонтних робіт.
«Коли ремонтували мережі – копали вручну. Зараз це роблять екскаватори. А газозварювальні апарати возили на двох колесах — сучасні ж такі комплекси встановлені на машині».
Микола Васильович каже, що раніше, коли газовики приходили робити врізку, люди раділи. А тепер — невдоволені, бо вважають, що відсутність газу — це вина працівників компанії.
Він чудовий наставник. Навчає молодих фахівців із досвіду, якого набув за час роботи.
Микола Мартинюк жартує: «Піду на пенсію, коли в місті замінять усі сталеві мережі на поліетиленові».
Фото Ігоря Константинюка
