У Чернівцях вшанували пам’ять загиблих у Драмтеатрі маріупольців

Схожі акції відбуваються у багатьох центрах «ЯМаріуполь» у різних містах України.

Сьогодні, 16 березня, у центрі підтримки переселенців «ЯМаріуполь» відбулася акція вшанування пам’яті маріупольців, які рівно рік тому загинули під час бомбування росіянами Донецького академічного обласного драматичного театру.

За словами кураторки напряму культури центру «ЯМаріуполь» Наталії Арусланової, цей день обрали тому, що під час атаки ворожої російської авіації на драмтеатр у будівлі ховалися люди.

«Наразі для маріупольців це символ російсько-української війни… До 16 березня також були страшні бомбування… Та саме драмтеатр став місцем захисту і прихистку для близько тисячі осіб».

Пані Наталія зазначає, що у бомбосховищі драмтеатру не могли перебувати всі охочі. Тому люди жили у коридорах, залах, на сцені театру.

«За декілька днів до цієї трагедії перед центральним входом до Драмтеатру люди написали російською мовою: “Дети” (“Діти” – авт.). Це була позначка того, що у будівлі перебувають мирні мешканці: цілі сім’ї, люди з інвалідністю, люди похилого віку. Та це не зупинило агресорів, і вони однаково скинули дві бомби. Як наслідок – сотні загиблих», – каже Наталія Арусланова.

Кураторка напряму культури центру «ЯМаріуполь» зазначає, що схожі акції відбуваються у багатьох таких центрах у різних містах України: Києві, Львові, Кропивницькому, Черкасах, Ужгороді.

Під час події мешканець Маріуполя пан Сергій представив саморобний макет меморіалу. Авторська назва проєкту – «Музей героїчної оборони та звільнення Маріуполя».

За задумом Сергія, на території меморіалу має розташовуватися дзвіниця, яка щоденно своїм дзвоном нагадуватиме про загиблих містян, захисників і захисниць Маріуполя. Також автор передбачив місця для пам’ятних табличок, «вічного вогню» і кінотеатру.

Андрій Меретіков жив у Маріуполі до 28 березня. Тоді разом із батьками він виїхав до Запоріжжя. Потім у Дніпро, Львів. А звідти сім’я перебралася до Чернівців.

«У день трагедії, 16 березня, я мав бути поруч із цим місцем. Хотів піти до тата – його дім був недалеко від театру. Того дня я нікуди не пішов. Потім дізнався, що туди скинули бомбу. Що загинули багато людей… У мене був шок», – згадує хлопець.

Коли Андрій із сім’єю покидали свій будинок, аби знайти безпечніше місце, біля них розірвався снаряд. Хлопця поранило уламками в ногу. Пізніше довелося робити операцію.

«До Запоріжжя ми їхали бусом, на підлозі, бо не було сидінь. Евакуація була довгою – на кожному блокпості перевірки. У Запоріжжі зітхнув із полегшенням. Розумієш, що ти в безпеці, що можна поїсти нормальної гарячої їжі, що є вода, світло… Ці моменти викликали сльози, бо я місяць цього всього не бачив», – ділиться Андрій.

Наприкінці акції організатори показали відеозапис вистави «Обличчя кольору війни» маріупольського театру «Концепція».