Новини, Репортаж

Те, що рятує життя: як надати першу медичну допомогу

Виявивши непритомну людину без дихання, кожен із нас може врятувати їй життя ще до приїзду «швидкої». Головне – чітко знати алгоритм дій та побороти страх.

Навчання з надання першої домедичної допомоги проводять у Центрі симуляційної медицини БДМУ.

«Після 24 лютого 2022 року такі навики набули особливого попиту як серед військових, так і серед цивільних. Якщо на полі бою є людина, яка вміє надати домедичну допомогу, шанс вижити у пораненого зростає у 7-8 разів.

Крім того, вміти рятувати життя обов’язково повинна молодь. Це має бути круто, модно, стильно», — каже Віталій Смандич, керівник навчально-тренувального центру симуляційної медицини БДМУ.

Найважче, за словами фахівця, надавати допомогу родичам або близьким людям. Бо в цьому випадку рятувальник стурбований і розгублений. Однак варто пам’ятати: з кожною хвилиною час на порятунок знижується на 10%.

«Пріоритет №1 – власна безпека»

Спеціально для Шпальти Віталій Смандич покроково продемонстрував, як проводити серцево-легеневу реанімацію. Наголошуючи: пріоритет №1 – власна безпека.

«Я раджу автомобілістам, власникам транспорту звернути увагу на свої аптечки. Там обов’язково повинні бути рукавички – як засіб індивідуального захисту. Їх треба одягнути, перш ніж надавати допомогу», — говорить Віталій Степанович.

Перш ніж підходити до постраждалого, необхідно оцінити ситуацію довкола – щоби вам нічого не загрожувало. Окрім того, зважати: ми живемо в період воєнного стану, тому постраждалий може бути після мінно-вибухової травми і не реагувати на звуки.

«Підійшовши, я розміщуюся таким чином, щоби мене і постраждалого розділяло моє коліно. Це на випадок, якщо в нього в руках виявиться гострий чи ріжучий предмет і він спробує напасти. Якщо удар буде нанесений у ділянку шиї – це 2-3 хвилини мого життя. Тому треба підходити до постраждалого правильно – робити бар’єр. Перш ніж ставати героєм, варто подбати про власну безпеку.

«Запитайте, чи постраждалий вас чує. Якщо відповіді немає, ущипніть його за м’яз на плечі. Не отримавши відповіді, маємо перший базовий показник про те, що постраждалий непритомний», — пояснює Віталій Смандич.

Важливо оглянути постраждалого на наявність сторонніх предметів та кровотечі. Якщо на одязі є пляма, яка збільшується, — це ознака кровотечі. При чому пляма не обов’язково може бути червоного кольору – під час контакту з тканиною кров змінює забарвлення.

«Запам’ятайте раз і назавжди: будь-що, що стирчить із тіла постраждалого, ми не виймаємо», — наголошує фахівець.

«Перевірка дихання триває 10 секунд»

Наступний етап – перевірка дихання.

«Дихальні шляхи повинні бути чистими, вільними, прохідними. Щоби це перевірити, одну руку кладемо на чоло постраждалому, іншу – під нижню щелепу. Закидаємо голову, привідкриваємо, якщо можливо, нижню щелепу, і дивимося, чи немає у роті сторонніх предметів. Це може бути трава, листя, частинки зуба. Якщо є – їх треба видалити. І в цьому випадку, знову ж таки, знадобляться рукавички», — каже Віталій Смандич.

Власне перевірка, чи людина дихає, триває 10 секунд. Приклавши вухо до обличчя постраждалого, рахуємо до десяти. Причому робимо це через «і» або «101», або «501».

«Метод називається «Чую. Бачу. Відчуваю». Чую вухом, бачу очима екскурсію грудної клітини і відчуваю щокою — дихає постраждалий чи ні», — пояснює фахівець.

«Серцево-легеневу реанімацію проводять циклами»

«Якщо постраждалий непритомний і не дихає – це екстрений випадок, який потребує невідкладної допомоги. Я одразу приступаю до серцево-легеневої реанімації. При цьому, виконуючи натиски на грудну клітку, тим часом людину з натовпу попросити викликати «швидку», — продовжує пан Віталій.

Важливо не просто голосно казати: «Мені потрібна “швидка”!», а ідентифікувати особу з натовпу, яка точно відреагує. Наприклад: «Дівчина в синій кофті, підійдіть до мене!» Далі – чітко проговорювати їй алгоритм дій: «Візьміть телефон, натисніть «103», скажіть локацію, де ми зараз. Повідомте, що чоловік 40 років непритомний, не дихає, проводиться серцево-легенева реанімація».

Серцево-легеневу реанімацію потрібно проводити за циклами. Вона передбачає 30 натисків на грудну клітку і 2 вдихи повітря через рот. Проте якщо для штучного дихання немає спеціального засобу – маски-клапана, – то його не проводять.

«Маска-клапан — це індивідуальний засіб, який дозволяє вентилювати легені. Застосовується просто: вставляється в рот постраждалого, однією рукою прикриваються крила носа для того, щоби повітря, яке ми вдихаємо, швидко не виходило. Другою рукою прикриваємо кути рота і закидаємо голову. Після цього через маску-клапан робимо 2 спокійних вдихи. Відтак – 30 натисків на грудну клітку – і знову 2 вдихи», — демонструє Віталій Смандич.

Серцево-легеневу реанімацію потрібно проводити до приїзду «швидкої» або до відновлення самостійного дихання і свідомости у постраждалого, або ж до втрати власних сил (бо цей процес доволі непростий!).

Коментарі