0
Заступник міського голови розповів, чому місто «простоювало» в перші місяці повномасштабного вторгнення, скільки триватимуть ремонти водопровідних труб у Чернівцях та як комунальники намагаються синхронізувати роботи із заміни мереж та ремонту доріг.
Наприкінці «ковідного» 2021 року у міській раді анонсували масштабні роботи з відновлення інфраструктури Чернівців у 2022 році. Проте 24 лютого розпочалося повномасштабне вторгнення росії, відтак у місті майже не проводили робіт упродовж першого півріччя.
Чим був викликаний такий простій, як місто функціонувало без фінансування з державної скарбниці, а також що встигли зробити торік і що планують цьогоріч – в інтерв’ю Шпальти із заступником міського голови Василем Зазуляком.
Від перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну до Чернівців переїхало багато ВПО. Тоді часто доводилося чути критику з їхнього боку щодо стану міста.
Що місцева влада могла зробити в тій ситуації та коли Казначейство почало оплачувати виконані роботи?
Війна вибила нас із роботи на пів року. Нам вдалося активізуватися ближче до кінця літа, коли Казначейство (Державна казначейська служба України — ред.) почало проплачувати акти.
На початку ж вторгнення ми були зосереджені на тому, аби забезпечити максимальну життєздатність стратегічних структур. Насамперед водопостачання та каналізування — як забезпечити людей водою.
До прикладу, забір води з Дністра вимагає колосальної кількости енергії, яку ми не могли б ніяк забезпечити генераторами у випадку блекауту. Інакше на кожній станції забору води потрібно було б будувати заправну станцію.
Ми ставили генератори, роботи яких було б достатньо, аби забезпечити мінімальний напір води на випадок аварійної ситуації та наповнювати водовозки. А вони, власне, й доставляли б воду до мешканців.
Також страшно уявити, які проблеми б викликала несправність каналізації. Тому, з огляду на відсутні тоді проплати з Казначейства, ми шукали донорів, які відтак допомогли нам здійснити профілактичні заходи та забезпечити функціонування каналізації за допомогою генераторів.
Наступне – теплокомуненерго. Приблизно половина населення міста має централізоване теплопостачання. Це мешканці густонаселених мікрорайонів, таких як Бульвар, Гравітон, проспект Незалежности. Вони всі опалюються великими котельнями, роботу яких генератори також цілком забезпечити не можуть. Тому сконцентрувалися на забезпеченні роботи середніх та невеликих котелень. Почали облаштовувати пункти обігріву на випадок позаштатних ситуацій в установах.
Крім того, сконцентрувалися на забезпеченні роботи невеликих котлів, функціонування яких може гарантувати генератор і які здатні обігріти школу, садочок та інші місця масового скупчення людей. У разі повного блекауту їх також могли б використовувати як пункти обігріву людей.
Фінансування вистачало лише для виплати зарплат бюджетникам та інших потреб першої необхідности. На початку літа уряд ухвалив постанову, що Державний бюджет може фінансувати роботи, пов’язані з благоустроєм. А ближче до осени перелік розширився ще й роботами з термомодернізації. Ми на цьому і сконцентрувалися.
Утеплюємо першу міську лікарню. Крім того, проєктуємо утеплення пологового будинку на вулиці Рівненській, а також ЗОШ №20 та ліцею №18. Вважаю це правильною стратегією. Бо досвід проєктів, які реалізували спільно з NEFCO, показав дуже значну економію енергоносіїв. Вона сягає від 30% до 70%.
Коли гроші для нашого міста все ж почали надходити з державної скарбниці – яким був процес перерозподілу коштів? Фінансування яких галузей зрізали та на які перерозподіляли кошти?
Ми майже не вносили змін до бюджету. Розуміли можливий обсяг фінансування тих проєктів, які планували робити, та відповідно до цього визначали пріоритети. Першочергово вдалися до поточних ремонтів там, де стан мереж дозволяв обійтися без капітальних робіт.
Тобто якщо вулиця не потребує обов’язкової заміни мереж, то зробити там лише дорожнє покриття буде набагато дешевше, ніж витрачатися на капітальний ремонт – у середньому різниця може сягати в чотири рази. Натомість люди отримують нормальне дорожнє покриття та не пошкоджують свої машини.
Водночас там, де є потреба в капітальному ремонті, ми відкидаємо можливість обмежитися поточним. Навіть не розглядаємо таку опцію. Якщо потрібна повна заміна всіх мереж, але немає фінансової спроможности зараз взятися за таку вулицю, — ми відкладаємо, доки не отримаємо можливість спрямувати кошти на повноцінне її відновлення.
Щодо капітальних ремонтів. На початку 2022 року влада обіцяла чернівчанам завершити вулиці Кармелюка, Рівненську та Хотинську, почати асфальтувати Головну тощо. Але всі ці об’єкти продовжать і цьогоріч. Що встигли зробити та що завершите у 2023-му?
Як уже зазначав, проплати з Казначейства почали надходити лише восени минулого року. Відтоді ми намагалися в будь-який спосіб завершити розпочаті об’єкти, щоб не заходити з ними в морози. Але все доробити не встигли. До прикладу, на вулиці Хотинській вклали другий шар асфальту, на Рівненській, на жаль, не встигли. Проте цього року повинні обов’язково завершити обидва об’єкти.
Загалом цьогоріч, аби не витрачати час, вирішили йти іншим шляхом — наразі багато вулиць у процесі проєктування. Це тривалий процес, який займає від шести місяців до року. Бо капітальний ремонт вулиці передбачає зелену зону, велосипедні доріжки, тротуари, освітлення та нові мережі. Все це потрібно врахувати для того, аби якісно спроєктувати об’єкт. Тож ми зекономимо цей час, маючи готові проєкти до того, як на запроєктовані вулиці з’явиться фінансування.
Кармелюка, Рівненську, Хотинську роблять із 2020 року. Чи можете ви говорити про те, що виконавці саботували виконання робіт? Хто з них був готовий співпрацювати з новою владою після 2020-го?
Щодо Хотинської – держава тоді була готова дати гроші на вулицю. Це вимагало швидко зробити проєкт. Часто швидко означає неякісно – фахівці не встигають за короткі терміни прорахувати всі моменти. Внаслідок цього на Хотинській виникло багато додаткових робіт на десятки мільйонів через те, що їх не врахували в проєкті.
Однак чи було з їхнього боку правильним рішення зробити проєкт якомога швидше? Мабуть, що так. Вони розраховували тоді затягнути 200 мільйонів гривень у місто для ремонту цієї вулиці. Потрібно було поквапитися, аби не втратити таку можливість. Але нашвидкоруч створений проєкт усе ж не передбачив багато необхідних робіт. Через що зараз на ходу вносять до нього зміни. Тож і виникають додаткові суми. Держава грошей не дає, і ми закриваємо їх коштами міського бюджету.
За таким же принципом ми підходили до співпраці з виконавцями робіт на Кармелюка та Рівненській. Нас абсолютно не цікавила політика в цьому плані – кого та як сюди заводили і хто та з ким домовлявся минулими роками. Нам було важливо, аби вони якісно робили свою роботу.
Наразі ми не можемо сказати, що були задоволені роботою попереднього підрядника вулиць Кармелюка та Рівненської. У зв’язку з цим можемо припустити, що він саботував роботи. В мене кожен день починався з вулиці Рівненської та питань до виконавця робіт: чому немає людей на об’єкті, чому не проводять роботи. Підрядник щоразу обіцяв, що вийде на об’єкт завтра, а відтак – післязавтра, але прогресу не було. Тож на Кармелюка та Рівненській за працівниками Євродору завершують уже інші підрядники.
Цього року точно повинні завершити Рівненську, Хотинську, Богуна та Горького. Також у роботі — ділянка Кармелюка (від Буковинської до Лук’яна Кобилиці) та частина Щербанюка (від Головної до Небесної сотні). Нині вже маємо переможців у тендерах на ремонти обох вулиць.
Крім того, маємо намір відремонтувати дорожнє покриття на Заньковецької, Руській (від моста до Січових стрільців) та Чернишевського. Ремонт останньої вулиці дозволить водіям об’їжджати частину Гагаріна, оминаючи затори поблизу залізничного вокзалу.
Торік міська рада багато звітувала про заміну мереж, але значна частина міста залишається зі старими мережами. Чи можна очікувати, що найближчими роками система водопостачання в Чернівцях буде повністю модернізована?
Ні. Перш за все повна заміна – це роботи на мільярди гривень. Крім того, заміну мереж потрібно синхронізувати з дорожніми роботами. Ми, звісно, можемо розкопати, просто поміняти водопровід та покриття, але залишити, до прикладу, каналізаційну трубу. Проте потім її доведеться знову розкопувати. Тож синхронізація необхідна, щоб подібного не траплялося. А це збільшить тривалість цих робіт у часі.
Грант, який ми торік отримали від німецького банку «KfW», піде на заміну найбільш аварійної ділянки водогону.
Наш дністровський водогін – це дві гілки, дві труби по 52 кілометри завдовжки. Найгіршою є ділянка, що проходить близько до Прута. Там труба мінімальної товщини, що вимірюється міліметрами. І коли ми сидимо 2-3 дні без води, це означає, що десь на водогоні знову прорвало, найімовірніше в тому місці. Тобто утворюється велика тріщина, через що нам потрібно спустити воду, поставити латку та знов наповнити резервуари водою – це і займає 2-3 дні. Отже, у випадку гранту не йдеться про заміну труб водопостачання та каналізування.
Водночас кредит від того ж німецького банку передбачає заміну мереж на деяких вулицях. Ми повинні будемо синхронізувати ці роботи з нашими планами щодо капітального ремонту. Щоб, знову ж таки, не довелося розривати й заривати по декілька разів.
На частині вулиць ми вже провели заміну та будемо викреслювати їх із проєкту під кредит. На них, як і на тих, де заміну ще не робили, ми проєктуємо капітальний ремонт: коштом німецького банку замінюємо воду та каналізацію, все решта – з міського бюджету: газ, освітлення, тротуари, дорога.
Чи є ще великі об’єкти, заплановані на цей рік?
Ми оновили сквер поблизу костелу Серця Ісуса, зробили пішохідний готельний провулок, а також сквер Пауля Целана.
Цьогоріч плануємо зробити сквер на вулиці Підкови, що в Садгорі. Цей район традиційно недолюблений – будемо виправляти цю ситуацію. Також робитимемо сквер біля пам’ятника Емінеску, що на розі вулиць Бандери й Університетської.
І, звісно ж, сквер Дня вишиванки, який, можливо, вдасться реалізувати за позабюджетні кошти. Там плануємо встановити пам’ятник Володимиру Івасюку. Найближчим часом сподіваємося оголосити конкурс на визначення його виконавця. Однак він точно не буде на місці пам’ятника радянському солдату. Особисто я вважаю неправильним встановлювати щось замість чогось. Ми не хочемо, аби потім любителі «совка» ходили біля того місця та бідкалися, що звичного для них солдата замінили.
Та частина, де був монумент, повинна стати невіддільною та органічною частиною скверу Дня вишиванки. То буде такий самий простір — інтегрований у загальну концепцію скверу.
Але розуміємо, що не скверами єдиними місто повинно жити. І водночас знаємо, що не знайдемо меценатів та інвесторів на всі майбутні проєкти.
Наразі в роботі багато великих об’єктів на стадії проєктування. Так, уклали договір щодо відновлення частини парку «Жовтневий». Там зараз працюють дендрологи, гідротехніки, геологи, геодезисти.
Далі, з різницею в місяць, ідуть конкурси щодо Центральної площі та парку Шевченка. Маємо надії, що цього року ми завершимо проєктування, проведемо тендери та — в ідеалі — розпочнемо перші роботи.
Також працюємо над Театральною площею. Вона потребує відносно невеликих обсягів фінансування для відновлення. Площа невелика, але є цінною. Багато побажань від громади було щодо встановлення там фонтану. Це збільшує вартість проєкту. Але було б неправильно робити на власний розсуд, не дослухавшись до громади.
Від громади часом можна почути, що краще б ви на ЗСУ всі гроші давали, а не дороги та сквери робили…
Так, слова на кшталт «Війна – купуйте Хаймарси» доводиться чути. Але треба розуміти, що нині всі, хто має змогу, проводять роботи у своїх містах.
По-перше, з точки зору емоційного стану – навіть життя у спокійному місті не гарантує того, що війна не впливає психологічно. Такі міські роботи певною мірою також дають жителя надію, що все буде добре, і попри все Чернівці розвиваються.
По-друге, хотілося б, аби й військові, коли повертаються з передової, відчували, заради чого їм воювати, бачачи, що місто не занепадає, і його ремонтують навіть під час війни.
Насамкінець, якщо чекати до самої перемоги, вартість усіх цих робіт зросте в рази. Чи матиме міський та державний бюджети такі кошти – відкрите питання.
