0
Історія про забудову міста в період з 1990 по 2000 роки від архітектора Валентина Шарка.
23 роки тому, на початку 2000-х, у місті розпочалося будівництво індивідуальної забудови в районах вулиці Київської, біля Годилова, та на Горечі (Гарячий Урбан). Першим царським селом у Чернівцях був квартал у межах вулиць Маршала Рибалки, Київської, Селятинської та Ростицької.
А в 1990-роках почали проєктувати багатоповерхівки на вулиці Героїв Майдану (від Сторожинецької), Головній та хаотично в місцях, де не було старої забудови.
Про те, як виникла ідея забудови так званого царського села в районі вулиці Київської, куди зникли гаражі в багатоповерхівках на Героїв Майдану та чому скасували індивідуальну забудову на «висотці» (геодезична вишка) на Щербанюка, розповів Шпальті архітектор, головний архітектор Чернівців (1990-1992 років) Валентин Шарко.
Він закінчив 1971 року архітектурний факультет Дніпропетровського будівельного інституту (нині це Придніпровська державна академія будівництва та архітектури). У 1990 році виграв конкурс на посаду головного архітектора Чернівців. Сюди приїхав з Івано-Франківська, де працював на посаді головного архітектора впродовж 1989-1990 років.
Тоді містом керував Павло Каспрук. На цій посаді Шарко пропрацював лише два роки, оскільки після зміни влади обрали нового архітектора.
1992 року Валентин Шарко створив творчу майстерню архітектора Шарка В. Ф. Це група архітекторів, яка розробляла проєкти забудови багатоповерхівок, житлових кварталів, індивідуального житла, а також проєкт із реконструкції Соборної площі.
Валентин Шарко каже:
«Чернівці – унікальне місто за своєю архітектурою та географічним розташуванням. Проте нині воно гірше, ніж Івано-Франківськ. Хоча раніше ці міста і порівняти не можна було».
Архітектор зауважує, що після розпаду Союзу корупція стала на заваді розвитку міста.
Перше царське село у Чернівцях
Після розпаду Радянського Союзу у багатьох містах, де були пустирі, давали дозвіл на індивідуальне будівництво. Генплан Чернівців передбачав малоповерхову забудову. Землю під будівництво могли отримати ті, хто був на черзі та потребував збільшення житлової площі або мав якісь пільги.
У Чернівцях орієнтовно у 1991 році розпочали індивідуальну забудову в районі вулиці Київської, в деяких кварталах Роші, схилу біля Центрального кладовища тощо.
У Чернівцях першим царським селом називають житловий квартал у межах вулиць Маршала Рибалки, Київської, Селятинської, Ростицької. Раніше тут був пустир, забудований лише по периметру старої довоєнної забудови.
Історія появи цього кварталу досить цікава.
Архітектор розповідає, що після розвалу Союзу до Чернівців почали поверталися мостовики, будівельники БАМу і хотіли собі будувати житло. Вони привезли на платформах ліс, техніку (японські крани з телескопічною стрілою), якої тут не було.
Це були поважні люди — вихідці з Буковини, — тож міська рада йшла їм назустріч.
«На будівництві БАМу був відомий на ввесь Союз містобудівний загін. Керівництво цього містобуду було з Чернівців, і воно почало повертатися додому. Тодішній міський голова Павло Каспрук викликав мене і каже: “Валентине, знайомся: це — начальник дев’ятого містобуду Фарфуляк Сафрон Петрович. Вони хочуть, аби в центрі міста їм виділили 26 земельних ділянок під індивідуальне будівництво”», – пригадує Валентин Шарко.
«Кажу жартома: “Нема питань! Пам’ятник Леніну (на Центральній площі) забираємо — й одразу маємо три ділянки у самому центрі міста”», – переказує архітектор свою розмову з вищим керівництвом.
Архітектор пожартував, але питання треба було вирішувати. Тож Валентин зібрав колег з управління, і після довгих консультацій вони спільно знайшли вільний квартал, який був пустирем, за драмтеатром у районі вулиці Київської.
«Я вивіз мостовиків на Київську і продемонстрував їм це місце. Кажу: тут театр за 600 метрів, вид на університет, центр, церкви. Це чудове місце. Їм сподобалася пропозиція. Тож фактично за ніч я накреслив план забудови кварталу, інфраструктуру, садочок тощо. Мій проєкт спростили, але одразу почали забудову», – розповідає Валентин Шарко.
Об’їзні дороги навколо центру
Найперше, що зробив на посаді головного архітектора Валентин Шарко у Чернівцях, – замовив корегування Генплану. Каже, що в місті вже тоді була проблема з транспортом.
«Чернівці, мабуть, один із обласних центрів, який не мав об’їзних доріг. Хоча через місто проїжджало багато вантажного транспорту за кордон. І все це руйнувало його центр».
Генплан Чернівців архітектор замовив у Львівського інституту. Згідно з ним було передбачено: об’їзні дороги, вивід вантажного транспорту з центру, створення малого кільця, середнього кільця – продовження проспекту на Рошу з виходом на виїзд із міста на Івано-Франківськ.
Архітектор зазначає, що вивід транспорту з центру міста важливий, адже бруківка у Чернівцях побита — вона була розрахована на карети. Її дуже руйнували переповнені тролейбуси.
«Зробили корегування Генплану і почали потроху втілювати. Але тоді Союз тріснув, місто не мало коштів. Головні надходження були від перерахувань Калинівського ринку.
Містобудівні завдання не виконували, продовження проспекту “застрягло”. Хоча це не потребувало особливих зусиль — проблем не було. На вулиці Дзержика можна влаштувати об’їзд. Річку Клокучку, згідно з Генпланом, мали забрати в колектор, і через неї влаштувати об’їзд навколо університету. Це нова траса, яка не чіпає центр міста, з виходом до моста через Прут. Але це теж не зробили. Все впиралося в кошти», – розповідає Валентин Шарко.
Усі багатоповерхівки проєктували з гаражами
Серед проєктів Валентина Шарка — також багатоповерхівки на вулиці Героїв Майдану.
«Проєктував забудову вулиці Героїв Майдану, починаючи від рогу Сторожинецької до кута Щербанюка. З моїх проєктів тут виконали тільки два. Бо у місто прийшла нова влада, нові архітектори — і на тому поклали хрест», — розповідає архітектор.
Валентин Шарко каже, що вже у період із 2000-х у Чернівцях забудовники не завжди дотримувалися проєктів, ігнорують зауваження проєктантів. Почала зявлятися забудова з порушенням норм поверховости. Крім того, забудовники будували із порушення функціональности.
Наприклад, як каже архітектор, будівництво житлової забудови у своїх проєктах він планував тільки з підземними гаражами. Однак забудовники змінили їхнє призначення.
«Під кожним будинком на цокольному поверсі я планував гаражі, заїзди. Бачу, що декотрі забудовники дотрималися проєкту, але ці приміщення віддали під комерцію: перукарні, магазини тощо».
Валентин Шарко каже, що в усіх новобудовах проєктували гаражні етажерки для машин. Навіть на Соборній площі мали звести двоповерховий паркінг.
Група архітекторів під керівництвом Валентина Шарка виготовила проєкт реконструкції Соборної площі. Це було орієнтовно у 2000-х роках.
Згідно з проєктом планували звести тунель через Соборну площу із заїздами у підземні гаражі.
«За проєктом планували звести тунель, починаючи з вулиці Лесі Українки (нижче школи) від пожежної частини. Тунель мав проходити через площу із заїздами у підземні гаражі з виходом на вулицю 29 Березня — аж внизу, біля будмаркету. Площа мала бути пішохідною, передбачався лише рух тролейбусів. У СІЗО планували зробити реконструкцію, його мали перенести з центру міста, а будівлю натомість реконструювати під готель», – пригадує архітектор.
Будинки мають витримувати 7-бальний землетрус
Вулицю Героїв Майдану забудовували орієнтовно у 1990-2000 роках. «Багатоповерхівки незалежности» відрізняються від радянських.
«Якщо радянська забудова була за однаковими проєктами, то забудова за незалежної України набагато різноманітніша та не підпадала під жоден стиль. Була свобода творчости архітектора: якщо проєкт погоджували — такою мала бути забудова. Але порушення були майже скрізь», — розповідає Валентин Шарко.
Типових проєктів уже не було — всі будинки були індивідуальної розробки. У Радянському Союзі будували за типовими проєктами, які розробляли в Києві чи Москві. Їх привозили до Чернівців, і місцеві архітектори прив’язували це до місцевости.
Щодо якости будівництва за незалежности – все залежало від порядности замовника та від того, чи дозволяв він вкрасти щось на будівництві. Але будували тоді з урахуванням сейсмічности.
«Був період, коли у Чернівцях мікрорайони забудовували без врахування сейсмічности, зокрема “хрущовки”. Тоді Чернівці не позначали як сейсмічну зону, бо за Союзу економили. Річ у тім, що якщо додається один бал сейсміки — ціна будівництва різко зростає. Адже застосовують якісніший цемент, більше арматури, армування всіх конструкцій тощо».
Тому Чернівці тоді, за словами архітектора, просто викреслили зі списку сейсмоактивних. Лише згодом фактор сейсмічности повернули й будували вже з відповідними вимогами.
У Чернівцях за вимогами будинки повинні витримувати 7 балів землетрусу.
Валентин Шарко демонструє багатоповерхівку на вулиці Героїв Майдану, 118. Це забудова орієнтовно 1990-2000 років. Каже, що тут за проєктом планували 7 поверхів. Натомість є 8. Крім того, немає доступу до гаражів, але замість них — комерційні приміщення.
«Наступний будинок – там відхилилися від проєкту і зробили зовсім інакше. Замовник вніс свої корективи. Ось тут мали бути заїзди в гаражі, але вони більше схожі на комерцію», – демонструє багатоповерхівку, яку проєктував, архітектор.
Згідно з проєктом, будинок на вулиці Героїв Майдану — від Сторожинецької до Щербанюка — планували з об’єктами соцкультпобуту на перших поверхах і обов’язково з гаражами у цокольних поверхах.
Висота передбачала 7-8 поверхів, адже в історичній частині міста були заборонені будівлі понад 8 поверхів. Але є забудовники, які звели тут і 9 поверхів.
«Скасував індивідуальну забудову на вулиці Щербанюка»
На посаді головного архітектора міста Валентин Шарко ухвалив рішення, яке спровокувало скандал. Він скасував угоду про індивідуальну забудову на вулиці Щербанюка (геодезична вишка), де найвища після Цецино точка у місті.
Фото архівне, Володимира Гуцула
«Там архітектор, який був на посаді до мене, заклав індивідуальне будівництво. Це найвища точка у місті. Тож там повинні стояти високі будинки. Я скасував це рішення. Не можна найвищу точку забудувати двоповерховими індивідуальними будинками. Був скандал, бо земельні ділянки там отримали чиновники з міськради й планували звести котеджі. Вже й фундамент залили. Я здійняв шум, проти мене виступали, але зрештою поставили хрест на тій забудові», – пригадує архітектор.
Будинок на монолітній плиті у два поверхи
Ще один із проєктів, які виконав Валентин Шарко, — забудова кварталу, обмеженого трьома точками: вулицею Сторожинецькою, місцем продовження проспекту та клубом на Роші. Архітектор проєктував квартал, аби отримати дозвіл на будівництво багатоповерхівки замість індивідуального ЖК.
«Замовник отримав у цьому районі вузьку ділянку, мав проєкт на індивідуальний житловий будинок. Я йому порадив звести тут багатоповерховий. Але щоб отримати дозвіл, треба було розробити проєкт кварталу. Оскільки у забудовника була вузенька ділянка, довелося проєктувати перший поверх на опорах, аби залишити проїзди для пожежної машини та обслуговування».
Але місце розташування ділянки виявилося не дуже сприятливим для забудови.
«Коли робили геологію, на глибині 15 метрів виявили підземне озерце. Це потягнуло подорожчання фундаменту. Цей будинок стоїть на суцільній монолітній залізобетонній плиті. За нею, через 1,8 метра — ще одна плита. Це називається пласким фундаментом. Його роблять у випадку складних геологічних умов, коли може бути просідання ґрунту. Це дуже дорогий фундамент. Замовник трохи був невдоволений вартістю робіт, але довелося дотримуватися норм, бо озеро може просісти — й будинок провалиться», — розповідає архітектор.
До речі, у цьому будинку, згідно з проєктом, теж були заїзди в гаражі, але нині їх не видно. Власник переобладнав їх під інші цілі.
Фото Ігоря Константинюка
