Історії людей здатні змінити громадську думку про життя з психічним розладом – психологиня Катерина Кравченко

21.02.2023 18:49

1 031

Катерина Кравченко – практична психологиня, гештальт-терапевтка, волонтерка Кризової психологічної служби. А ще вона — фахівчиня програми амбасадорів психічного здоров’я проєкту MH4U, де люди з психічними розладами діляться своїми історіями та борються з дискримінацією.

Фото з порталу mh4u.in.ua

*Партнерська публікація

Фахівчиня програми амбасадорів психічного здоров’я проєкту MH4U, практична психологиня та гештальт-терапевтка Катерина Кравченко розповіла, як люди з психічними розладами переживають війну та додатковий стрес. Також у цій розмові з Катериною ви дізнаєтеся, як їм допомагають групи підтримки та чому важливо говорити про свій досвід публічно.

Розкажіть про програму амбасадорів? Чим вона допомагає людям із досвідом психічних розладів?

Амбасадори — це спільнота людей, які діляться своїм досвідом життя з психічними розладами з суспільством. Мета програми – підвищити обізнаність суспільства у сфері психічних розладів.

Програма існує вже декілька років, і амбасадорами стали десятки людей із різних міст України. Стати амбасадором психічного здоров’я можна після заповнення короткої анкети. Надалі проєкт «Психічне здоров’я для України» з вами зв’яжеться та запросить на зустріч.

Амбасадорів не лише заохочують розповідати про свій досвід на широкий загал, аби говорити проти стигми та упереджень. Зараз вони потрапляють до групи підтримки, де з ними працюють психіатри, психотерапевти та інші фахівці.

Учасники групи можуть поділитися своєю історією й переживаннями, а також розповісти, як проходить лікування чи психотерапія, з якими проблемами вони зіштовхувалися, як взаємодіють із навколишнім світом та близькими.

Катерина Кравченко

Як особистий досвід людей із психічними розладами впливає на суспільну думку щодо психічного здоров’я? Чому нам важливо слухати ці історії?

По-перше, це допомагає самим людям, які хочуть розповісти свою історію. Українське суспільство наповнене стереотипами та упередженнями щодо психічного здоров’я. Багато років цю тему замовчували та не вважали важливою. Це наслідки радянської політики, коли розповісти про тривогу чи депресію було фактично неможливо.

Публічна комунікація людей із психічними розладами допомагає іншим зрозуміти їхню поведінку та потреби, перестати вважати труднощі психічного здоров’я чимось «страшним та заразним».

Вони відкривають завісу над терміном «психічний розлад», який перестає бути терміном з умовної Вікіпедії, а перетворюється на історію конкретної людини: як вона приймає ліки, проходить психотерапію, соціалізується. Це допомагає нормалізувати сприйняття таких історій.

Це демонструє, що з розладом цілком можна жити, що варто звертатися по допомогу. Навіть якщо ти маєш певні проблеми, ти не один із цим зіштовхнувся, необхідно звернутися до фахівців.

Фактично амбасадор — людина з досвідом психічних розладів, яка публічно говорить про свій досвід та труднощі. Чи може приклад амбасадорів допомогти тим, кому потрібна допомога?

Я є психологинею-практикинею, і до мене неодноразово зверталися люди, які боялися розповісти про свої проблеми, одразу записували себе до «хворих». Дуже мало у нас інформації про процес психотерапії, багато інформаційного сміття з порадами або залякуванням.

Тому вирішила шукати навчання та можливості у психологічній сфері, щоб працювати з людьми в подібних ситуаціях. Так я стала волонтеркою в програмі амбасадорів психічного здоров’я MH4U. Відгуки на публічні інтерв’ю, виступи та дописи про цих людей дуже позитивні.

Зараз помічаю тенденцію, що люди звертаються по консультацію до психологів після таких історій. Це такий собі ефект «прямих продажів». Хтось поділився своїм досвідом, розповів про спілкування з фахівцями, а хтось — теж вирішив перебороти свій страх.

Як зараз працюють групи? Як вони допомагають людям із досвідом психічних розладів?

У нашій групі підтримки працюють тренери-волонтери (фахівці з психічного здоров’я) та амбасадори (люди з психічними розладами). Ми всі дуже сильно здружилися, особливо після початку повномасштабного вторгнення. Розповідаємо наші переживання, ділимося досвідом, підтримуємо одне одного.

Я як фахівчиня почуваюся значно краще, адже маю цей досвід дуже близького спілкування з людьми, що мають психічний розлад, а значить, можу допомогти більшій кількості людей, зрозуміти їх краще та знайти до них підхід.

Для всіх «новеньких» влаштовують зустріч-знайомство, а потім додають до загального чату. Тут ми спілкуємося, обговорюємо різні теми, ділимося ініціативами. Це щоденна взаємодія. Паралельно триває комунікаційна кампанія – проводимо інтерв’ю, публікуємо дописи про життя з психічними розладами. Ті амбасадори, хто відчуває в собі сили публічно розповісти про себе, отримують майданчик для комунікації.

Наскільки складно говорити про свій досвід людям із психічними розладами? Що стає на заваді?

У кожного по-різному. Хтось іде в програму, щоб одразу поділитися, бо відчуває у цьому потребу. Комусь потрібен час.

Повірте, самі амбасадори підтримують та допомагають одне одному ще більше, ніж фахівці їм. Це мотивація за принципом «Вони змогли – і я зможу», «Я розповів/ла – мене підтримали».

Програма та наші зустрічі мають не лише просвітницьку мету, самі учасники підтримують і надихають одне одного. Адже ми говоримо й про те, що в суспільстві культивувалася ідея відгородження від таких історій, цькування людей із діагнозами.

Коли амбасадор розповідає свою історію, зменшується тиск, ніхто більше нічого не приховує та не соромиться. Але окрему увагу варто приділити психотерапії. Це тривалий процес.

Кому взагалі відповідають групи підтримки? Чим вони корисні?

Прислухайтеся до себе: вам комфортніше залишитися наодинці з фахівцем чи навпаки — відчуття підтримки інших людей вам важливіше? Часто на перших зустрічах люди відмовчуються та слухають інших, а потім уже відкриваються.

Групи підтримки в багатьох випадках можуть бути ефективнішими, ніж індивідуальні консультації. У групах зникає відчуття «пацієнт – фахівець». На зустрічах із психологом ти отримуєш допомогу від однієї людини, а в групі відчуваєш підтримку від багатьох.

Як люди з психічними розладами переживають війну та додатковий стрес?

Очікувано, що рівень тривоги та стресу підвищився. У випадку програми амбасадорів група підтримки стала сильною підтримкою. Ми обговорювали переїзди, страх бомбардування, ліки, тривожність, безсоння.

Спілкування стало більше, разом з іншими фахівцями ми волонтерили та допомагали консультаціями тим, хто цього потребував. Кількість звернень збільшилася в рази.

У багатьох випадках люди усвідомлювали потребу та йшли до фахівців. Під час війни це абсолютно нормально.

Ви працюєте як практична психологиня з біженцями за кордоном. Який найпоширеніший запит від українців зараз?

З початку повномасштабного вторгнення я потрапила в групу кризової психологічної підтримки. Долучилася до волонтерів кризової психологічної підтримки. Ми онлайн працювали з людьми в Україні й тими, хто виїхав.

Допомагали побороти панічні атаки, тремор, працювали з тими, хто мав досвід потрапляння під обстріли, екстремальної евакуації з окупованих територій, втрати близьких.

Найчастіше ми працюємо з гострим емоційним станом після пережитого.

Що ви рекомендуєте для людей у боротьбі зі стресом? Чи можете порадити сервіси допомоги українцям за кордоном?

Насамперед рекомендую звертатися до фахівців. Може бути достатньо навіть однієї консультації, на якій вам порадять найкращий для вас варіант боротьби зі стресом.

Також може бути корисним скласти розпорядок дня та дотримуватися його, більше рухатися та гуляти на свіжому повітрі, зменшити читання новин, збільшити спілкування з рідними та обговорення своїх страхів, займатися творчістю і спортом.

Також корисні поради можна знайти тут:

Більше про програму Амбасадорів психічного здоров’я читайте тут: https://www.mh4u.in.ua/ambasador/

Стаття створена в рамках ініціативи «Інформаційна кампанія про психічне здоров’я у Чернівецькій області», яку реалізує ГО «Заходи» за підтримки проєкту «Психічне здоров’я для України» (MH4U).