0
Марія Шеманська захоплюється фотозйомкою на плівку. До того ж опановує роботу на старовинних фотоапаратах. Серед них – професійні камери 80-х і навіть 30-х років.
Марія Шеманська
Цифровою фотографією Марія захоплюється давно. А власне перший плівковий фотоапарат з’явився у неї суто як реквізит для фотосесій.
«Три роки тому тато привіз мені з Чехії перший плівковий фотоапарат “ЛОМО-135”. Знайшов його на барахолці і вирішив, що мені для чогось згодиться. Я тоді захоплювалася предметною фотографією та SMM, тож ця фотокамера дійсно стала для мене гарним реквізитом. Думала спробувати познімати на неї, але все руки не доходили», — розповідає жінка.
«Плівка змушує більше думати, ніж знімати»
Як не дивно, взятися за плівку Марію Шеманську підштовхнула повномасштабна війна. До Чернівців переїхали з Києва декілька магазинів, які продають плівки для фотоапаратів. Тоді жінка подумала: «Якщо не зараз, то коли?». Придбала першу плівку і почала тестувати свій старенький чеський фотоапарат.
«Перш за все я відзначила для себе, що плівки – це дуже про slow living, про концентрацію, зосередженість на одному процесі. Зараз ми всі дуже багатопроцесні: тривожно прислухаємося до фонових звуків, читаємо новини, працюємо – й усе це одночасно. З плівкою так не вийде. Ти маєш бути цілком охопленим цим процесом. Це свого роду медитація.
Плюс – особлива цінність кадру. На плівці їх усього 36, тож фотографувати все, що бачиш, – не варіант. Придивляєшся, обираєш, обдумуєш… Узагалі, як на мене, навіть поганий кадр із точки зору якоїсь «правильної» фотографії на плівці буде здаватися дуже цінним», — пояснює Марія Шеманська.
Фотоапарати Марії
Вартість плівки – від 200 до 1000 гривень. І це – 36 кадрів. Є також плівки для широкоформатних фотоапаратів. Там ціна така ж, а от кадрів ще менше – усього 10. Тож до кожного з них фотографиня ставиться з особливим трепетом.
«Плівка змушує більше думати, ніж знімати. Зосереджуватися на зйомці, а не на результаті, який одразу з’являється на екрані цифрової камери. Іноді минає декілька місяців від моменту, коли були зроблені кадри, і до того, як я їх побачила. Бо плівки на проявлення та оцифрування відправляю до Києва. Таке очікування і незнання результату заздалегідь створює відчуття магії. І коли нарешті переглядаю фото — знову переживаю побачене. Це дуже цінно для мене», — ділиться Марія.
«Перш ніж зробити кадр, потрібно виконати щонайменше 6 дій»
Помітивши, як дружина захопилася плівковою фотографією, чоловік подарував Марії професійну фотокамеру – «Mamiya». Такі випускали у період з 1965 до 1984 років. На них колись знімали обкладинки журналів.
«Сказати, що це була моя мрія, – нічого не сказати. Подібною камерою фотографувала свого часу Енні Лейбовіц – фотографиня, відома портретами зірок, видатних осіб та політиків. Вона є авторкою знаменитого знімка, на якому оголений Джон Леннон цілує одягнену Йоко Оно, що лежить поряд із ним. Уявляєте – і я тримаю в руках такий фотоапарат, яким знімала ця геніальна жінка!» — радіє фотографиня.
Фотокамера “Mamiya”
Чернівчанка зізнається, що на те, аби навчитися користуватися цим фотоапаратом, знадобилося багато часу. Перш ніж зробити кадр, потрібно виконати щонайменше 6 дій!
«Потрібно вийняти ширмочку, звести затвор, перемотати плівку (не забути, бо інакше він буде «клацати» на тому самому кадрі), розблокувати плівку, всі налаштування виставити вручну. Тут немає функції авторежиму, як у цифрових фотоапаратах. Зате коли ти запам’ятовуєш пріоритет матриці на плівковому, потім працювати з цифрою в рази простіше», — каже жінка.
Щоправда, у подорож такий фотоапарат не візьмеш: його вага – 3 кілограми.
«Він більше відповідає статичній зйомці. Наприклад, на Mamiya знімала розпис друзів у РАЦСі. А от прогулянку вже фотографувала на чеський фотоапарат – він легкий. Причому придбала плівку з ефектом веселки. Коли отримали вже оцифровані фото, у всіх була асоціація зі старими фотографіями наших батьків — настільки вони невимушені, прості та теплі», — розповідає Марія.
Одна з фотографій, зроблена на плівковий фотоапарат
«Важливо – відпустити контроль»
Чи не найголовніше у зйомці на плівку – відпустити контроль. Це важко, коли ти тільки-но вчишся працювати з такою технікою, але необхідно.
«Знаєте, це як робота з керамікою: ти можеш абсолютно все виліпити ідеально, а під час випікання виріб… трісне. Тому що є речі, які ми не можемо контролювати. Те саме і зі зйомкою на плівковий фотоапарат. Якось я дуже добре відфотографувала — вдумливо, свідомо, чітко. А коли перекручувала плівку – випадково вирвала її з котушки. І все засвітила. Тобто можна ідеально виставити всі налаштування, педантично виконати зйомку, але наприкінці щось піде не так… Тож це мене вчить відпускати і не прагнути контролювати геть усе», — ділиться Марія.
Марія Шеманська
«Мрію познімати Чернівці на фотоапарат “Rolleiflex”»
Нещодавно фотографиня знайшла на OLX професійний фотоапарат 30-х років – «Kodak Vigilant». І хоча у нього старенький об’єктив, увесь механізм – робочий.
«Звісно, цей фотоапарат не для щоденного використання. Наразі я вивчаю його. Мені цікаво, як він знімає, як працює лінза. Об’єктив тут «втомлений», фотографії, думаю, будуть порепані, але цим і цікаві», — зазначає Марія.
Фотоапарат “Kodak Vigilant”
Марія Шеманська не вважає себе колекціонеркою старовинних фотоапаратів. Бо колекціонування – це більше про любування та збирання. Їй же подобається саме фотографувати камерами з минулого.
«Якби я колекціонувала, то однозначно мала би придбати класичні фотоапарати – «Київ» та «Зеніт». Але мені вони нецікаві. До того ж, вони великі і важкі, а це непрактично.
Натомість маю дві мрії. Перша – фотоапарат “Hasselblad”. Це – гуру об’єктивів. А друга –фотоапарат “Rolleiflex”, як був у Вівіан Маєр. Ця геніальна жінка все життя працювала нянею, а фотографувала у вільний від роботи час. Лише після її смерти у неї знайшли цілі скрині плівок. І сьогодні її фотографії дуже популярні.
Фотоапарат “Rolleiflex” має дві лінзи. Що мені імпонує – він важить до 1 кілограма і його зручно носити на шиї. Саме так робила Вівіан: ішла вулицею, опускала голову, бачила в об’єктиві гарний кадр і фотографувала. Мрію, що колись саме на такий фотоапарат зможу познімати рідні Чернівці», — каже жінка.
Фотокамери Марії
Марія Шеманська додає, що фотографування на плівковий фотоапарат — це пролонговане задоволення: спочатку — власне зйомка, потім — очікування, далі — результат. І в цьому — ще одна магія.
У кадрі
Фото Ігоря Константинюка
