0
Ми шукаємо ворога між собою, бо енергія злости зашкалює, тож повинна кудись виливатися, аби не з’їдати нашу нервову систему чи організм.
Нам не завжди подобається дії наших співвітчизників, інколи цілком справедливо.
Але направляючи свою емоцію на певні дії, події, новини, ми повинні пам’ятати, що є людьми й маємо те, що нас відрізняє від тварин, – здатність обробляти інформацію, перш ніж реагувати відповідно до наших інстинктів
Шість місяців Україна живе в стані стресу та невизначености. Війна вплинула на емоційний стан багатьох українців. Постійна небезпека підвищила наш рівень озлоблености.
Як впоратися з негативною інформацією і не переносити ці емоції на рідних та оточення? Чому ми сердимося, як комунікувати в соціальних мережах та не шукати ворога там, де його немає, говоримо з психологом Валерієм Загорським.
Треба вчитися інакше витрачати енергію
Навіть віддалені новини залишають відбиток, змінюють сприйняття світу і себе в цьому світі. Наші реакції на все, що відбувається, загострюються. Оскільки є загроза життю, можемо сприймати речі у чорно-білих кольорах. Усе стає простішим і зрозумілішим, тож час реакції може скорочуватися, і наші вчинки й дії можуть ставати більш різкими і грубими.
Нам доводиться вчитися реагувати по-новому, жити по-новому, а це енергетично виснажує. Тому тепер повинні навіть вчитися інакше витрачати свою енергію.
Шукаємо ворога між собою, бо енергія злости зашкалює
Не завжди ворог досяжний, навіть військовим, які, здавалося б, можуть дістати його пострілом. Не кажучи про класичну ситуацію, коли ворог перед тобою і можна на нього якось впливати.
Ми шукаємо ворога поміж себе, бо енергія злости зашкалює, а отже, повинна кудись виливатися, аби не роз’їдати нас.
Ми можемо вважати, що щось відбувається не так. І інколи це відповідає дійсності. Ми всі люди, і хтось рано чи пізно робить помилки. Активізується система розпізнавання свій/чужий, і наш організм каже бути напоготові щодня.
Чи новини нас провокують? І як під впливом цієї провокації не скривдити близьких?
Агресія – це злість, яка виникає, коли щось відбувається не так, як нам подобається, і це зачіпає наші особисті кордони. Оскільки триває війна, порушені не лише власні, а й загальнонаціональні кордони. Відповідно людина, яка усвідомлює себе українцем або є громадянином України, переносить це на себе. Тому агресія – це нормальна реакція.
Новини можуть нас провокувати – залежно від того, наскільки ця інформація дотична до нас особисто чи до наших близьких. Наскільки ми вразливі до неї.
Коли ми перебуваємо у вразливому або виснаженому стані, будь-що може нас провокувати. Навіть неправдиві чи викривлені новини. Здатність до критичного мислення знижується, ми дуже легко можемо спалахувати, й це може проявлятися у реальному житті. У такому стані реально скривдити близьких.
Як не переносити на інших свій гнів?
Раджу подумати про те, чи цей гнів дійсно адресований тому, хто викликав злість, чи він/вона почує, побачить, прочитає в коментарях цей прояв злости. Частіше досить токсичними бувають ситуації, коли ми переносимо гнів на тих людей, кого це не стосується. Наприклад, на близьких, перехожих тощо.
Коли у вас виникає обурення чи гнів, корисно вдихнути, видихнути й подумати, чи дійсно ви виливаєте цей бруд на ту людину, через яку виникла злість.
Корисно визначати елементи, які провокують, старатися не вступати в дискусії, не читати пабліки, де такі речі цілком імовірні. Якщо дискусія відбувається віч-на-віч, думати про те, як фізично відсторонитися або уникати таких ситуацій. Думати про те, чи цей гнів не був спровокований навмисне.
Агресія, злість: як на це реагувати і чи треба?
По-перше, пам’ятати, що у нас закладена емоційна програма злости, агресії – це те, що притаманно живим істотам. Але нам властива не лише біологічно тваринна основа існування, а й людська, яка має моральні, духовні, етичні надбудови. Люди мають те, що відрізняє їх від тварин, – здатність обробляти інформацію, те що передує дії – обдумати, перш ніж ми інстинктивно відреагуємо.
Як захистити себе, якщо на тебе нападають із коментарями в соцмережах?
Це залежить від того, де нападають, хто і з якого приводу. Якщо, скажімо, на моїй сторінці в соцмережі, то можу забанити людину, видалити коментар або якимось чином аргументувати свою позицію чи просто назвати людину поганим словом. Але варто пам’ятати про те, що такі коментатори і намагаються вивести з рівноваги. А ще подумати, що людина хоче таким нападом досягти. Чи варто вступати в таку дискусію, чи це ваш рівень – опускатися до банального обзивання? Адже це може бути нижче вашої гідности.
Крім того, є так звані мережеві тролі, які зазвичай і люблять таку діяльність – нападати на когось. У них є вміння, навичка або талант вибивати людину з рівноваги, тиснути на її болючі місця – або з “любови до мистецтва”, або за гроші. Є люди, які роблять це за кошти або з якихось своїх ідейних чи ідеологічних міркувань.
Варто пам’ятати, що спілкування в мережі – це віртуальна реальність. А ще ця реальність є не зовсім справжнім відображенням нашої дійсности.
Що впливає на рівень агресії?
Рівень агресії залежить від того, наскільки людина вразлива або навпаки – наскільки вона захищена або почувається захищеною. У відносно благополучних суспільствах людина може почуватися незахищеною через речі, які можуть здатися не дуже серйозними. Наприклад, зламався ніготь або ж протікає кран тощо.
Що менше відчуття безпеки має людина, то більш схильна вона проявляти агресію.
Якщо ж почувається здоровою, стабільною, у фінансовій безпеці, близькі перебувають у місці фізичної безпеки, налаштована ідейно, то може більш адекватно реагувати на обставини.
Відчуття зради, поразки, що все не йде тим шляхом – як діяти у цій ситуації?
Якщо таке відчуття виникає через інформацію в інтернеті, коментарі, дописи – пам’ятайте про те, що ця віртуальна реальність не є дійсною. Якщо ви не є професійним гравцем на цьому полі, не варто вступати у суперечку. Не завжди те, що написано на екрані, відповідає дійсності.
Тому перевіряйте інформацію й мотиви людини, яка до вас звертається.
То що ж, не читати новини взагалі?
Використовувати інформаційну гігієну. Якщо хочете написати злісний нищівний коментар, спершу подумайте, наскільки він буде корисним. Чи дійсно прочитає людина, якій коментар адресований, і наскільки це зможе порушити той стан речей, який вам не подобається.
Не рекомендую довгий час перебувати за комп’ютером. Треба пам’ятати, що це шкідливо для наших очей, постави, шиї, хребта. Використовуючи цифрову техніку, поставити таймер, який нагадає вам через декілька хвилин, що поглинання новин достатньо. Бо це може бути вирва, яка нас затягує і більше висмоктує енергію, ніж приносить відчуття безпеки.
У певному сенсі краще бити грушу, ніж розбити монітор; краще кричати в подушку, ніж на дитину. Якщо у людини з’являється досить багато злости, то краще взяти павзу в інформаційному поглинанні, прогулятися, зайнятися домашніми справами, поприбирати, подихати, зробити маленьку гімнастику.
Це може стосуватися будь-яких ситуацій, коли нас бере злість. Зробити павзу, вдих, видих і подумати, що зараз із вами відбувається, які емоції переживаєте, що відбувається з вашим тілом, які слова викликали таку реакцію, яке болюче місце зачепило, чи ця інформація може бути викривлена якимось чином. Хто цю інформацію передає або створив, яку мету він чи вона може мати?
Будь-яка зайнятість, не пов’язана з екраном, може приносити користь. І це точно краще, ніж поглинання новин, яке нас виснажує. Хобі чи фізична активність, яка відрізняється від нашої основної діяльности, – це корисно.
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».
Фото Ігоря Константинюка
