0
10-річна Діана із Заставни збирає гроші для української армії, продаючи випічку та прикраси, які виробляє сама. Дівчинка допомагає ЗСУ, аби швидше закінчилася війна та повернувся її дідусь, який зник безвісти на Київщині ще у березні цього року.
Діана Филипюк у свої 10 років збирає гроші для Збройних сил України. Для цього у центрі Заставни дівчинка розмістила столик, на якому продає власну випічку та саморобні прикраси. На міській площі вона майже щодня, її привозять батьки.
У місті вже всі чули про дівчинку, яка збирає кошти для армії. Люди приходять купити пиріжки з маком, компот із яблук чи печиво. Можуть заплатити більше і брати решти. Прикраси з українською символікою, зроблені власноруч із сестрою, Діана продає по 30-50 гривень. Часом люди просто дають гроші, нічого не купуючи. Так Діана за два тижні зібрала вже 6 тисяч гривень.
«Я вирішила допомогти ЗСУ, щоб закінчилася пошвидше війна, щоб був мир і ми перемогли», — каже юна буковинка.
Мама Діани Ірина Рудей розповіла, що донька сама захотіла цим зайнятися. Все тому, що її батько з дідусем — військові. Обидва служили в АТО та втратили здоров’я на війні, перенесли багато операцій і лікувалися вдома. А в лютому 54-річний Василь Рудей, дідусь Діани, знову пішов на фронт.
«Коли мій тато почув, що почалася війна, він о 6 ранку вже був одягнений. Чекав, зібраний із рюкзаком і амуніцією, і сказав: «Іро, ми їдемо», — розповідає мама Діани.
«Він телефонував нам щодня. 15 березня — востаннє. Через два дні я вже почала бити на сполох, адже такого не було ніколи — він телефонував навіть у найскладніші моменти. Ми одразу пішли у військкомат. Декілька днів нам казали, що з його бригадою немає зв’язку. Потім з’ясувалося, що когось уже поховали, когось знайшли в братських могилах. Інформації про мого тата не було ніякої, і його зарахували як зниклого безвісти».
Василь Рудей зник безвісти у боях під Київщиною. Родина сподівається, що він у полоні, бо жодні ДНК-тести поки не збіглися. У списках полонених Василя теж немає, рідні займаються пошуками вже 5 місяць.
«Але в мене є надія, що він все-таки в полоні. Можливо, його вивезли на територію росії. Та серце відчуває, що тато живий».
Василь Рудей у націоналістичному русі ще з 1998 року: брав участь у Помаранчевій революції, пробув на Революції гідности 2014 року майже всю зиму. На його очах на Майдані вбили буковинця, з яким він приїхав до Києва потягом. Там же він здобув першу контузію. Потім рік боровся, щоб піти добровольцем в АТО.
«Про нього серед побратимів легенди йшли, що його кулі не беруть. Мав позивний «Пенсія», бо завжди був старше побратимів, для яких був як батько».
10-річна Діана теж сумує за дідусем. Вона хоче, щоб він швидше повернувся, тому і намагається усіма силами допомогти українській армії.
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».
