0
Про вивчення минулого як основу патріотизму та кіно як засіб донесення правди.
Акторку Ірму Вітовську часто впізнають як Лесю з популярного комедійного ситкому. Свого часу він привернув увагу до органічної української мови та навіть частково посунув російські стереотипи щодо українців. Водночас Вітовська більше пишається «змістовним» контентом – фільмами «Між нами», «Мої думки тихі», «Брама» та іншими.
Шпальта поговорила з Ірмою про любов до вивчення історії, кіно як засіб донесення правди та постать Івана Миколайчука.
Вітовська розповідає, що відчула потяг до акторства, коли почала його практикувати. Це був другий курс Львівського державного музичного інституту:
«Перший курс – це була така проба та експеримент. А потім з’явилося відчуття свободи на сцені та розуміння, що це професія, ремесло».
Її кінокар’єра почалася ще 1999 року, коли Ірма зіграла Нусю в «Нескореному» Олеся Янчука. Це була її перша роль у великому кіно. Відтоді з’явилися й інші успішні стрічки: «Залізна сотня», «Владика Андрей» і «Трубач» Анатолія Матешка.
Про серіал «Леся + Рома»
Серіал «Леся + Рома», у якому Ірма зіграла головну роль, акторка називає «попсовим продуктом епохи нульових», на якому виросли покоління. Водночас додає, що ситком виконав свою роль популяризації української:
«Ми там урбаністичні, а не шаблон якогось українця, що їсть вареники й танцює гопак. Це довго нав’язували за радянського часу, а потім експлуатували в національних медіа, що перебували в просторі російських наративів. Це була свідома політична операція».
Ірма наголошує, що має досвід як розважального контенту, так і історичного.
«І те, і те потрібне та важливе, але дозовано. Добре, коли люди вміють поєднувати свій час для дозвілля та освіти. Розтління почалося, коли державна медійна програма була зорієнтована тільки на дозвільний контент, тому що він дає більше коштів і покриває більше людей. Водночас ми втратили глядачів, які готові дивитися щось складніше».
Акторка більше пишається змістовними продуктами своєї творчої діяльности в кіно. А з телебаченням попрощалася за відсутности пропозиції українськомовного формату:
«Із 2014-го я поставила позицію зніматися тільки в українськомовному форматі. Тому дуже багато людей запитують, куди я зникла. Я не зникла, а зробила свій вибір – не зніматися російською».
Саме після Майдану й початку війни стартував активний період кінокар’єри Ірми. За цей період вона знялася в 14 картинах, серед яких «Мої думки тихі», «Королі репу» та «Між нами».
«Суть хорошого сценарію в чесності та в можливості кричати про наболіле, а не сподобатися та розраховувати, чи це “зайде”», – вважає акторка.
«Моя найскладніша роль попереду»
Майже всі свої ролі Ірма називає складними, адже до кожної є певні вимоги. Наприклад, щоб зіграти бабу Прісю з містичного трилера «Брама», потрібно було 12 годин працювати в масці й «постаріти» на половину віку вперед:
«Це фізично складно. Три години сну і тиждень зйомок у Чорнобильській зоні, де нема інфраструктури. Перерва – і знову зйомки. Але ця роль принесла перші великі перемоги».
Акторка зізнається, що жодна її героїня не подібна на попередню, та додає, що найскладніша роль ще попереду.
«Ви не станете патріотом великої країни, якщо ви не патріот свого села чи міста»
«Українськість треба вивчити. Щоб її відкрити в собі, необхідно вивчати та досліджувати свою країну і сфери її науки, культури, освіти, традиції, віри, мітології та мови», – вважає акторка.
Ірма каже, що свідомо обрала її для себе у 23 роки. Тоді вона захопилася вивченням минулого, зокрема історією України:
«Починаючи від світової історії в дитинстві, я продовжила рухатися до української. Тоді в мене почався процес розуміння етнографії, фольклористики, мовознавства. Це сталося через любов до минулого».
«Ви не станете патріотом великої країни, якщо ви не патріот свого села чи міста. Для мене це є важливим меседжем, щоб люди починали вивчати історію свого краю».
Про стереотипи в російських фільмах
«росія не відпускала Україну. Тільки-но з’являвся якісний продукт, його або вбивали, або гендлювали. Це теж експансія та момент війни, починаючи з Помаранчевої революції, щоб створити спільну ідентичність. Мова – це одна з важливих складових. І, власне, це розчинення людей, які в одних наративах та гуморі. Після Євромайдану продовжували обманювати людей та продавати росії. Нехай тепер ця велика війна змусить кожного компенсувати це та публічно висловити свою позицію. Ця вся кров на кожному з нас, і на мені теж, бо я теж співпрацювала з росіянами», – ділиться Ірма.
На думку акторки, грубі стереотипи про українців у російських фільмах спонукають «мімікрувати під щось привабливіше».
«Ваш земляк Володимир Івасюк – теж відповідь. Щойно його пісні почали співати поза межами УРСР, він став небезпечним. Це не лише українська проблема, а й країн Балтії та всіх окупованих територій і народів, російських зокрема. Мова зникає, історія – теж. Що б робили тут буряти, коли б знали, що вони буряти?» – міркує Вітовська.
Про постать Івана Миколайчука та кризу кіноіндустрії
Ірма Вітовська – лавреатка премії імені Івана Миколайчука за внесок у розвиток кіномистецтва України. Каже, що Миколайчук відкрився для неї у 12 років своїми фільмами «Тіні забутих предків», «Вавилон XX» та «Білий птах із чорною ознакою»:
«Я вважаю, що це трагічна доля — жити в той час, коли в тебе напівзакритий рот і незакінчені сценарії. Дуже добре, що існує Центр Миколайчука, й дуже хочеться, щоб він був наповнений людьми. Ви побачите, наскільки зміниться місто, тому що культура справді дає великий сенс змінюватися людям. Я переконана, що більшість не приходила сюди, а в Європі це неможливо. Й от це різниця. Потрібно починати з себе: змусити себе раз піти, два, три. Виховати в собі традицію відвідувати мистецькі проєкти», – вважає Вітовська.
За словами Ірми, кіноіндустрія зараз потерпає чи не найбільше з усіх культурних сфер:
«Якщо кіно ввійде в простій, то потім потрібно 10 років, аби його надолужити. У нас багато воює, є і втрати, наприклад, Саша Суворов — один із найпотужніших піротехніків. Ні один бій не знімали без Саші. Так само Паша Лі — актор, який віддав свій бронік дитині, а сам загинув. Також нині воюють Ахтем Сеїтаблаєв, Олег Сенцов…».
Про кіно як засіб донесення правди
«Я знялася в головній ролі в стрічці «Коза Ностра» в Італії. Нещодавно їздила до Рима і використала там дуже багато майданчиків для донесення правди про Україну. Мені пощастило, що вдалося розрухати щось у головах європейців, познімати російські наративи», – розповідає акторка.
Ірма каже, що за допомогою фестивалів та престижних нагород за кордоном побачили, що народився український кінематограф:
«Раніше він перебував у стагнації, а зараз набуває обертів. Не схожий на польський чи російський. З’явився наш голос, і це чудово».
«Римська імперія розпалася, і ця розпадеться»
Акторка каже, що росія повинна розпастися та повернутися до своїх історичних кордонів. А решта народів – отримати право на самовизначеність:
«Ця вся окупантська агресивна експансія від початку російської імперії в 1721 році йде реверсом. Римська розпалася, і ця розпадеться. Імперія у 21 столітті — огидно і навіть непристойно».
Фото Діани Данилюк
