0
Волонтери у Чернівцях чи не єдині, хто вирішив вивозити літніх людей з інвалідністю із Сєвєродонецька та Лисичанська.
Благодійний фонд «Freedom trust» вже місяць вивозить людей з інвалідністю з гарячих точок Донбасу: Сєвєродонецька та Лисичанська. Це чи не єдина організація, яка займається цими людьми, адже для вивезення малорухомих потрібно багато зусиль.
«За них ніхто не хоче братися, вони нікому не потрібні», — каже чернівчанин Ігор Логвінов, засновник фонду.
Ігор викладає в університеті. З початку війни його приміщення бюро перекладів пустувало, і він разом із близькими вирішили створити тут координаційний штаб та волонтерити. Пізніше до нього долучився Дмитро, переселенець із Києва, якому Ігор допоміг вивезти маму.
Шпальта зустрілася з хлопцями в їхньому офісі, заповненому гуманітаркою та волонтерами, які безупинно працюють.
Ігор
Починали ми з «волонтерки». Потім почали евакуювати людей. У нас був свій транспорт, потім ми долучили буси наших друзів, знайомих. Відтак долучилися люди, яких ми взагалі не знаємо. Телефонували й казали: «У нас є машина, ми самі переселенці, готові вам надати її разом із водієм. Просто для того, щоб забирати людей. І ми почали координувати все це. Вже переросли в маленький координаційний центр.
Дмитро
Перші поїздки були такими: ми з Чернівців до Києва везли гуманітарку, а звідти забирали людей сюди. Ігор у перші дні війни поселяв їх у себе в будинку.
Фінансують нас здебільшого українці. Але є донори із закордону. Все вибудовується на особистих контактах.
Про вивезення людей з інвалідністю
Дмитро
Ми дійшли до евакуації людей з інвалідністю, тому що побачили запит. Ними ніхто не хотів займатися.
Евакуювати матір із дитиною надзвичайно легко. Мама зробить усе, аби обоє доїхали у безпеці. А ці люди — безпомічні. Це бабуся 86 років, яка половину слів не розуміє і не може пересуватися. І цим людям найбільше потрібна наша допомога. Нам багато разів телефонували і запитували: «Ви можете евакуювати, можете?» А в мене клубок у горлі, бо ми вже десяті, до кого ці люди звернулися.
Вибору немає. Вони або помруть там від холоду і голоду, або ми їх заберемо. Іноді нам телефонують і просто просять привезти їжу. Кажуть, що вже три дні нічого не їли. Немає світла, газу, води. Набирають воду, що тече зі стріхи після дощу, і її п’ють.
Нас запитують: «Куди ви їх тягнете, що ви будете з ними робити?» А що, ми повинні залишити їх померти?
Так ми знайшли п’ять бусів, облаштували всередині ортопедичними матрацами, щоб класти на них людей і вивозити. З ними швидко не поїдеш — 40-50 км на годину, аби вони не трусилися в дорозі. Вони й так пролежали в підвалі декілька тижнів.
Ігор
Під час евакуації людини з обмеженими можливостями ти не знаєш, із чим зіштовхнешся. Це може бути лежача людина з хворобою Альцгеймера. Вона легко піддається стресу. Її треба знести з п’ятого поверху на руках, а вона починає кричати, коли покладеш у машину.
Я дуже вдячний тим людям, які перевозять здорових людей. Завдяки тому, що вони займаються цим, ми можемо займатися іншим.
Фото волонтерів Freedom Trust
Дмитро
У нас є безліч історій, пов’язаних з евакуацією. Був випадок, коли двоє людей нас не дочекалися: почалися обстріли, й у них не витримало серце.
Якось ми до Дніпра довезли бабусю з дідусем. Їх зустріли родичі. Бабусі стало погано, викликали швидку, в якій вона і померла. Донька зателефонувала нам і подякувала за те, що довезли тата в безпеці, а маму вони можуть поховати по-людськи.
Є історія дідуся з бабусею — подружжя. Вона незряча, він без ніг і також майже нічого не бачить. Вони сиділи у квартирі, телефонували нам і запитували, коли ми їх заберемо: «Ми обійняли одне одного, сидимо, плачемо і чекаємо вас». Коли ми зустріли їх у Львові, то дійсно просто плакали. Це дуже важко морально.
Коли востаннє евакуювали людей, нам зателефонували з потяга. Людям, яких ми вивозили, надійшло СМС, що трьох будинків, у яких вони жили, вже нема. І ми розуміємо, що нам вдалося врятувати три життя.
Скрін з відео Freedom trust
«Рускій мір» та налякані люди
Російська пропаганда, на жаль, дуже добре працює на цих територіях.
Якось люди в Лисичанську побачили в нас британський прапор на автомобілі, почули англійську мову (з нами був британський волонтер). І розбіглися. Бояться, що їх продадуть на органи.
Це просто не вкладається у голові, що хворих, людей з інвалідністю можуть викрасти. Але це те, що їм каже пропаганда.
У них немає там зв’язку. Все, що ловить, — це російська хвиля радіо. Ці літні люди вмикають приймачі і слухають. А ви знаєте, що говорять на російському радіо. Брак інформації породжує страх і хаос.
Якось довелося проробляти маршрут до Рубіжного, аби забрати звідти людину. Ми розраховували на допомогу місцевих, а як з’ясувалося, 70% жителів Рубіжного чекають «руского міра». Схожа ситуація в Лисичанську, куди ми їздимо постійно.
Куди поселяють врятованих людей
Дмитро
Найбільша проблема — розселити цих людей там, де їм допоможуть.
Буває, ми приходимо до медиків, просимо місця для людей з інвалідністю. А вони кажуть: ми можемо з вами поїхати, попіаритися, а далі будемо щось вирішувати. Що вирішувати, якщо лежить людина, і її нема куди діти?
Попри це ми напрацювали багато зв’язків. Це і українські волонтери, і чехи, і литовці, й австрійці, які допомагають відправляти людей до своїх країн і розселяють там. Це організація «Восток-SOS», із якою ми спільно вивозимо людей.
Благодійність — це не одна людина. Їх десятки, сотні, і всі вони хочуть допомогти. За цей час ми познайомилися з купою людей, і ці зв’язки дуже цінні.
Про Червоний Хрест
Ігор
Суперечливі думки щодо них. Ми розуміємо, що вони роблять багато всього. На сторінках у соцмережах у них безліч фото з допомогою людям. Проте в контексті евакуації людей з обмеженими можливостями ми не перетинаємося. Я не знаю, що вони для цього роблять. Намагалися декілька разів зв’язатися — додзвонитися нереально.
Покинуті тварини та допомога притулкам
Ігор
У Лисичанську велика проблема — це тварини, яких покинули. Собаки голодні й починають кидатися на людей. Є два варіанти: або ми їх спробуємо погодувати, або тварин там просто постріляють. Ми туди найближчим часом завеземо 350 кілограмів корму, але це майже нічого. З ними так само, як із літніми людьми, — вони нікому не потрібні, притулки переповнені.
Волонтери привезли корм котам у Лисичанську/Скрін з відео Freedom Trust
Ми допомагаємо одному притулку, де живе 500 песиків. Точніше, вже 420. Нещодавно 80 собак загинуло, бо в один з ангарів потрапив російський снаряд. Ми привезли туди близько 90 кг корму, але це крапля в морі.
Державна підтримка та піар чиновників
Ігор
Чого нам справді не вистачає — це підтримки держави. Нам потрібні місця, щоб розташовувати цих людей. Є навіть донори, які готові надавати кошти й ремонтувати ці будівлі.
Якби держава займалася безпосередньо своїми обов’язками, в нас було б менше роботи. І не про те, аби виставляти в соцмережі, як той чи інший орган влади завантажив чи розвантажив «волонтерку». Про що ми взагалі говоримо?
Мені не соромно отримувати допомогу з інших країн, мені соромно, що цю допомогу мені не може надати моя країна.
Реквізити для допомоги Фонду
Гривня: БО «БФ «ФРІДОМ ТРАСТ»
UA873395002600001199226000001
Код банку 339500
АТ «ТАСКОМБАНК»
ЄДРПОУ 44825741
PayPal: [email protected]
Євро: BENEFICIARY BANK: RAIFFEISEN BANK INTERNATIONAL AG VIENNA AT
SWIFT: RZBAATWWXXX
Отримувач: TASCOMBANK JSC KIEV, UKRAINE
SWIFT: MUNIUA22
Призначення платежу: назва, рахунок отримувача, № й дата контракту.
IBAN: UA873395002600001199226000001
CHARITY ORGANIZATION CHARITY FUND
FREEDOM TRUST
Долар: BENEFICIARY BANK: RAIFFEISEN BANK INTERNATIONAL AG VIENNA AT
SWIFT: RZBAATWWXXX
BENEFICIARY: TASCOMBANK JSC KIEV, UKRAINE
SWIFT: MUNIUA22
Призначення платежу: назва, рахунок отримувача, № й дата контракту.
IBAN: UA873395002600001199226000001
CHARITY ORGANIZATION CHARITY FUND
FREEDOM TRUST
