0
Біженців з України на пункті пропуску «Порубне» зустрічають сотні волонтерів, які допомагають усім необхідним — від їжі та одягу до транспорту та житла.
Люди чекають у черзі до паспортного контролю.
За останніми даними ООН, Румунія прийняла понад 600 тисяч українських біженців. Дехто залишається тут, інші ж продовжують незаплановану мандрівку. Шпальта відвідала КПП «Порубне», що на українсько-румунському кордоні. За день там проходять тисячі людей, які вимушено покинули домівки та шукають рятунку в інших країнах.
По обидва боки дороги за митним контролем — мурашник. Рухливий ланцюжок наметів та людей різних національностей тягнеться уздовж кількасот метрів. У цьому гомоні наш погляд перехоплюють волонтери: «Будете чай? Беріть що завгодно».
Крім яток із напоями та їжею, є і намети з гарячими стравами. Тут біженці можуть відпочити, а потім продовжити подорож.
Намет, де біженці та волонтери можуть відпочити та поїсти.
Волонтерка Таня, яка раніше проживала в росії, а потім переїхала до США, розповідає, що в наметі можна скористатися безкоштовним інтернетом, отримати їжу, воду, засоби особистої гігієни та одяг:
«Біженці можуть прийти та відпочити. Вони можуть звернутися сюди за будь-якою допомогою, зокрема медичною. Також ми відправляємо людей до автобусів, що рушають до інших країн, або розповідаємо, який є транспорт до центру. Там біженці зможуть тимчасово відпочити, якщо не знають, куди вирушати».
За її словами, в Румунії є декілька християнських центрів, зокрема в Сучаві, що можуть прийняти біженців. Там є триразове харчування, ванні кімнати та місця для сну.
Волонтерка Таня зі своєю командою.
Перекладачка Орися Левчук, що допомагає в ятці від церковних округів Сучави та Радівців, чергує щодня:
«Я з гір біля Селятина, живу біля кордону. Спочатку працювала в центрі з документами, перекладала та допомагала оформлювати заяви».
Орися каже, що в перші дні повномасштабного вторгнення були трикілометрові черги. Люди спали в наметах на стадіоні.
Волонтери з організації «Disaster Relief».
Ері Первулеску, директор розвитку при Федерації єврейських громад Румунії, розповів, що працює тут із 24 лютого.
«Ми працюємо 24 години на добу та допомагаємо кожному, хто перетинає кордон. Пропонуємо суп, гарячий чай, каву, солодощі, а найважливіше — інформацію. Багато хто приїжджає до нового місця, бачить Румунію вперше. Тож ми повідомляємо, як дістатися до аеропорту, залізничного вокзалу або де можна пожити», — розповідає чоловік.
Ері каже, що багато людей хочуть зв’язатися зі своїми сім’ями за кордоном, тому організація відкрила тут пункт зарядки та роздає SIM-картки.
У наметі працюють понад 50 волонтерів із Румунії та Ізраїлю. За словами Ері Первулеску, на четвертий тиждень війни кількість біженців зменшилася — українсько-румунський кордон перетинають від декількох сотень до тисячі біженців на день.
Намет, де працює Ері Первулеску. Тут можна поїсти, зарядити телефон та отримати SIM-карту з безкоштовним інтернетом.
Волонтерка Тесса прибула зі своєю командою зі США. Ці люди зібралися з різних штатів— хтось із Техасу, хтось із Каліфорнії та Міссурі. Вони працюють в організації «Disaster Relief»
«Ми допомагаємо біженцям у всьому світі. Пишемо історії та хочемо бути корисними як фізично, так і духовно. Даємо людям віру в майбутнє», — усміхнено каже Тесса.
Волонтерка Тесса зі своєю командою із США.
Після прийому у волонтерів українці чекають автобусів — до Сучави чи інших міст та країн.
Харків’янка Галина зі своїм сином Ярославом прямують до Німеччини.
«Ми з першого дня хотіли поїхати, але не мали такої можливости. Були дуже налякані, нашу хату розбомбили 1 березня. Два тижні ми жили в бомбосховищі, боялися навіть до туалету піти, бо постійно ракети, бомби чи «Гради». Це дуже страшно», — розповідає жінка тремтячим голосом.
Галина зі своїм сином Ярославом прямують до Німеччини.
Потім з’явилася можливість поїхати до Хмельницького. Галина з сином там лікувалися, бо мали поранення:
«Всю дорогу боялися, що будуть бомбити. Ми бачили, як просто перед машиною впала бомба, там люди згоріли живцем. Це так швидко: «бах» — і машина чорна».
Пізніше сім’я поїхала до Чернівців, де жила у знайомих. Галина каже, що волонтери дуже допомагають як із їжею, так і транспортом. Та додає: «Це багато чого вартує».
Галина з домашнім улюбленцем, якого вдалося врятувати.
Поблизу прилавків крокують місцеві журналісти, що фільмують біженців з України. Крім них, за всім процесом спостерігає поліція.
Тут вирує нова реальність, а ще — сотні рішень. Адже кордон для біженців — не тільки пропускний пункт до іншої країни, а й короткий період, щоб спланувати подальше життя. Це форсований план, але нікому не залишили вибору.
Волонтерка Олена приїхала з України. Працює вже другий тиждень.
У наметах пропонують гарячі страви.
Тут люди можуть відпочити та почекати автобуса.
Волонтери пропонують напої на різний смак.
У ятках можна знайти будь-які товари — від їжі до засобів гігієни.
Біженці з України їдуть до Серета. Звідти вирушать до Німеччини.
Шлях до Серета.
Фото Олени Суліковської.
