Марія Примаченко малювала радісні зображення тварин та сільського життя. Але якщо придивитися уважніше, то можна побачити малюнки жахіть, які Сталін змусив пережити Україну.
Оригінальний матеріал The Guardian.
На Міжнародній виставці у Парижі 1937 року два великі павільйони були розташовані один навпроти одного. В першому були роботи з нацистської Німеччини, де головним експонатом був орел. У другому — роботи з Радянського Союзу, де головним експонатом була статуя робітника та селянина, які тримаються за руки. Це було символічно, адже тоді праві та ліві билися на смерть в Іспанії.
Однак десь у радянському павільйоні були й малюнки казкових звірів і квітів. Вони зруйнували епоху диктаторів за допомогою тріумфу людської уяви над терором та масовими смертями. Ці витвори мистецтва створила українська художниця Марія Примаченко, яка стала символом виживання у війні з диктатором.
Кажуть, що коли деякі картини Примаченко були представлені у Парижі 1937 року, її майстерність відзначив сам Пікассо. «Я схиляю голову перед художнім дивом цієї геніальної українки», — говорив він. Її творчість часто перегукувалася з роботами Пікассо та його друзів-сюрреалістів.
Показувала жахи Голодомору та Сталінського терору
Примаченко народилася 1908 року. Молода селянка, яка ніколи не відвідувала уроків малювання, випускала на волю монстрів та збирала казки.
Сама мисткиня згадувала, як одного дня в дитинстві доглядала за тваринами та почала малювати паличкою на піску справжні й уявні квіти. Однак уперше її запросили взяти участь у виставці у Києві з її вишитими роботами.
Любов до вишивки Марії прищепила мати. Можливо, саме через походження Примаченко радянська система нарекла її художницею-селянкою. «Інтелектуала», який би створював такі роботи, одразу відправили б до ГУЛАГу або у ще гірше місце.
Для того, щоб зрозуміти досягнення Примаченко, потрібно зрозуміти, у який час та у якому місці вона жила. У 1930-х роках Радянський Союз знищував прояви фантазії, адже будь-які витвори мистецтва чи літературні роботи потрібно було погоджувати з владою. Російський письменник Михайло Булгаков не зміг опублікувати свої сюрреалістичні фантазії, хоча сам Сталін прочитав їх та помилував життя письменника.
А наївність творчости Примаченко дозволила їй створити таємниче мистецтво, яке мало більше спільного з сюрреалізмом, ніж із соціальним реалізмом. Примаченко зображувала первісні міти, щоб показати жахливий досвід, який довелося пережити українцям.
Її картини 1930-х років є втіленням життєвої сили фермерства. На одній із них птах, схожий на павича, має жовте тіло та блакитні крила. Він сидить на спині коричневої істоти, що повзе, та кидає їжу йому в рот. Чому птах годує монстра, який не вміє літати? Це акт милосердя чи гротескна омана? На іншому малюнку така ж яскрава пташка несе своє дитинча в роті. Не знаючи нічого про історію України, можна подумати, що на картині зображено прояв ніжности.
Примаченко почала займатися творчістю у ті десятиліття, коли Сталін знищував українське селянство. Мільйони людей загинули від голоду, якому влада Радянського Союзу свідомо сприяла у 1932-33 роках.
Художниця стала свідкинею пекла на Землі, коли їй було 20, і пережила його. Але жахіття цим не закінчилося. Коли її роботи відправили до Парижа 1937 року, Сталінський терор продовжувався. Його частково описують як бійню міської інтелігенції та політиків, однак він зачепив і українське село.
Птах у роті батьків, павич годує жорстоку тварину — у цих образах дивних тварин, загублених у навколишньому світі, Примаченко втілила почуття провини вцілілого та відчужености від зруйнованої Батьківщини.
Українська художниця привернула до себе увагу світової спільноти. Проте влада не зачіпала її; до того ж офіційно підтримувала у розпал сталінського терору, коли мільйони людей вбивали навіть просто через підозру у зраді. Можливо, сталіністи не думали, що селянка могла становити для них загрозу.
Так, Примаченко знайшла образи, щоб відреагувати на голодомор, але мовчала в часи Другої світової війни, коли Україна стала одним із перших місць масового вбивства євреїв. Тоді вона працювала у колгоспі та не мала доступу до фарб.
У 1960-х роках художниця стала символом визвольного відродження. Її фольклорні задуми допомагали створювати нову українську свідомість. Її роботи подобалися молодшій авдиторії, яка прагнула відновити зв’язок зі своєю українською ідентичністю.
Національний символ
Примаченко — національний символ України. Її роботи зображували на поштових марках та на ювілейній монеті. Український астроном Клим Чурюмов навіть назвав планету на її честь.
Мистецтвом художниці захоплюються, адже воно виражає надію та гордість нації. Але минуле, про яке розповідають її образи, — це не безневинна епоха щасливого гармонійного села.
Копії її робіт демонстрували під час багатьох мітингів на підтримку України у світі. Як би видатна художниця зобразила терор путіна, можна лише здогадуватися.
Коли під час російського бомбардування у селищі Іванкові загорівся краєзнавчий музей, українець, ризикуючи власним життям, врятував 25 робіт Примаченко. Однак уся спадщина художниці наразі під загрозою. Адже Київ перебуває під постійними обстрілами. А Національний музей народного декоративного мистецтва зберігає 650 картин та малюнків художниці.