0
Він поставив за мету змінити не лише своє життя, але й можливості освіти та кар’єри, які отримують ув’язнені чи раніше ув’язнені люди, а також ставлення суспільства до них.
Фото: nytimes.com
Оригінальна публікація The New York Times.
У юності Девон Сіммонс скоїв злочин та відсидів за це 15 років. Відтоді він почав змінювати не лише своє життя, але й правову систему.
Історія справи
У травні 1999-го о 4 годині ранку Девон Сіммонс повертався додому. Дорогою він зустрів декількох своїх знайомих, які зібралися біля його будинку в Гарлемі (Нью-Йорк). Вони посварилися. Сіммонсу було 17 років, і він повинен був закінчити середню школу через три тижні.
Сварка набрала обертів, і, як хлопець пізніше розповідав поліції, йому здалося, що він побачив пістолет. Тож Девон дістав свій. Сіммонс поранив двох людей, одного з них — смертельно.
Хлопця засудили за напад першого та другого ступенів, а також за незаконне зберігання зброї на 15 років.
«Від тюрми до коледжу»
2014 року Сіммонс вийшов на волю вже абсолютно іншою людиною. У в’язниці він багато читав та писав. А також став першим випускником із відзнакою програми коледжу Джона Джея «Від тюрми до коледжу».
Він вирвався із замкнутого кола, яке на нього чекало, а останні роки життя присвятив тому, щоб переписати свою історію.
Зараз Сіммонсу 40 років. Він був стипендіатом фондів Девіда Рокфеллера 2017 року та Сороса 2019 року. Крім того, Девон Сіммонс став віцепрезидентом фонду «Canary Impact Fund». Він поставив за мету змінити не лише своє життя, але й можливості освіти та кар’єри, які отримують ув’язнені й раніше ув’язнені люди, а також ставлення суспільства до них.
Сіммонс розповідає, що був хорошою дитиною: мріяв вступити до коледжу, гарно вчився у школі. Його мама вказувала адресу своєї роботи, щоб він вчився у хорошій школі, а не у їхньому районі у Гарлемі.
Відбуваючи термін у в’язниці, хлопець не міг здобувати вищу освіту, але багато читав:
«Мені здається, що до в’язниці я не прочитав до кінця жодної книги. Там почав читати автобіографії та намагався побачити життя за межами в’язниці», — розповідає чоловік.
Коли Сіммонс почув про програму коледжу Джона Джея «Від тюрми до коледжу», то спершу злякався, адже за 12 років уже забув, як навчатися в освітній установі. Та водночас розумів, що це велика можливість, бо він прочитав багато літератури й готувався подавати апеляцію щодо свого ув’язнення.
«Не можна, щоб одна помилка визначала все ваше життя»
У день звільнення Сіммонса підстрелили двічі:
«Це повинен був бути найкращий день у моєму житті, але все склалося інакше. Близько тижня я пролежав у лікарні. У мою праву руку вставили пластину», — розповідає чоловік.
Одужавши, Сіммонс зосередився на навчанні. Зокрема закінчив програму «Від тюрми до коледжу» з відзнакою та почав докладати зусиль, щоб змінити правову систему.
«Мені потрібно було знайти спосіб змінити себе та вписатися у суспільство», — пояснив чоловік.
Тривалий час у будь-якій заяві щодо навчання, житла чи роботи потрібно вказувати про судимість:
«Позбавлення прав підштовхує багатьох людей до скоєння злочинів, наприклад, продажу наркотиків. Саме тому я намагаюся не лише розширити можливості отримання освіти ув’язненими, а також їхнє сприйняття суспільством. Не можна, щоб одна помилка, визначала все ваше життя», — каже Сіммонс.
Наразі чоловік допомагає колишнім ув’язненим, які здобули правову освіту у в’язниці, отримати можливість працювати за цією професією. Крім того, він розробляє програми, схожі на ту, яку сам закінчив.
Чоловік роздумує над тим, щоб написати книгу або зняти документальний фільм про своє життя.
