0
Французька археологиня намагається дізнатися які звуки оживляли сотні років тому собор Паризької Богоматері.
Credit: Ludovic Marin/AFP/Getty Images
Під склепіннями лунають приглушені голоси, а біля еспланади граються діти. Копита клацають по бруківці 18-го століття, поки купці торгують на відстані. Ви коли-небудь уявляли, які звуки оживляли сотні років тому собор Паризької Богоматері?
Дізнатися це намагається Мілен Пардуен. Вона живе у французькому місті Ліон і представляється археологинею звукового ландшафту. Це професія, яку вона винайшла після того, як почала цікавитись, чому музеї часто нехтують звуком у своїх експозиціях. Протягом останніх 10 років вона обшукувала пам’ятники та будівельні майданчики по всій країні та аналізувала акустичні середовища, щоб відтворити звуки, які дозволяють нам подорожувати назад у часі.
Фото: Sophia Khatsenkova/BBC
Я розповідаю історії з минулого не словами, а звуками
«Я розповідаю історії з минулого не словами, а звуками. Отже, у моїй роботі є наративний аспект, але він ніколи не вигаданий», — пояснює археологиня.
Один з найбільших її проєктів — це робота над відновленням собору Паризької Богоматері, який сильно постраждав від пожежі 2019 року. Зруйнований дах і згорілі верхні стіни спричинили втрату «голосу» собору: його унікальний відтінок, який викликав майже священну тишу серед відвідувачів.
Проєкт під назвою «Минуле має вуха Нотр-Дам» очолює Міністерство культури Франції та Французький національний центр наукових досліджень (CNRS).
Пардуен відтворює повсякденні звуки, які звучали всередині та поза собором, від його будівництва в 13 столітті до пожежі 2019 року. Працюючи разом з командою дослідників акустики та звукоінженерів, її висновки допоможуть архітекторам вибрати матеріали та методи для відновлення Нотр-Дам, щоб він «звучав», як раніше. Щоб знайти ці звуки, Пардуен заглибилася у архіви.
«Я копаюсь у всьому, що можу знайти з того періоду часу, який мене цікавить. Це можуть бути картини, скульптури, література, навіть адміністративні документи, щоб зрозуміти, які повсякденні предмети оточували людей і, отже, які шуми можна було тоді почути», – каже вона. «Наприклад, ми знаємо з історичних джерел, що у 18 столітті навколо собору жили тварини, як-от собаки та коні. Тому я виходжу та записую звуки цих тварин».
Зберегти звуки стародавніх професій
Наразі Нотр-Дам закритий для всіх дослідницьких груп — в ньому видаляють залишки свинцю та азбесту. Тому Пардуен знайшла новий звуковий майданчик, розташований глибоко в лісах північної Бургундії, у Франції. Там вона змогла знайти звуки – переважно репліки інструментів – із Середньовіччя.
Жоден ремісницький звук не втікає від вух Пардуен, чи то тесля, що рубає дрова, чи пекар, що замішує тісто. Ці записи мають кілька цілей.
Перша — полягає в тому, щоб записати роботу різних майстрів. наприклад, каменярів, які були присутні всередині та навколо собору ще в середньовіччі.
Вони допоможуть їй відтворити атмосферу собору тих часів. Ці записи потім будуть введені в комп’ютерну симуляцію, розроблену командою інженерів. Ця симуляція зможе передбачити, як матеріали та конструктивні рішення під час реконструкції можуть замінити акустику Нотр-Даму. Навіть такі зміни, як укладання килима або використання дерева замість металу для склепінь, можуть кардинально змінити «голос» собору.
Друга ціль — віднести ці звуки до нематеріальної культурної спадщини Франції. ЮНЕСКО розглядає нематеріальну культурну спадщину як практику та уявлення, а також знання та вміння, які люди визнають як частину своєї культурної спадщини, наприклад, ремісничу майстерність чи ритуали.
«Ми повинні захистити ці стародавні професії. Це також частина передачі їх із покоління в покоління, від вчителя до учня», – каже Пардоен.
