Ніколи не пізно стати актором Боллівуду: історія 55-річного Річарда Кляйна з Каліфорнії

Річард Кляйн покинув своє життя у Каліфорнії, і став актором в Мумбаї, часто виконуючи роль «британського поліцейського».

Фото: The New York Times

Оригінальний матеріал The New York Times

На думку багатьох у Річарда Кляйна було досить хороше життя: непогана робота вчителем у школі в Каліфорнії; друзі, які були як сім’я, а також пристрасть до співів і танців, яка займала всі його вечори та вихідні дні. Але одного ранку, у віці 45 років, він прокинувся і зрозумів, що ще повинен розкрити свій потенціал. Він захотів потрапити у Боллівуд.

«Я любив виступати на сцені, часто слухав індійську класичну та духовну музику», — розповідає Річард. Боллівудська драма «Лагаан» 2001 року надихнула його спробувати перетворити свою пристрасть на професію. «І моє життя повністю змінилося», — говорить чоловік, додаючи, що з’явиться у фільмі 2022 року «Лал Сінгх Чадда» з Ааміром Ханом, який знявся у фільмі «Лагаан».

Через шість місяців після прийняття остаточного рішення Річард переїхав до Мумбаї. Спочатку він жив у передмісті мегаполіса. Він редагував субтитри для англомовних телевізійних шоу в Мумбаї та давав уроки онлайн своїм учням у Каліфорнії. Робота приносила йому дохід, якого було достатньо для того, щоб він ще шість місяців прожив в Індії та опановував акторське мистецтво.

«В один зі своїх перших вечорів у Мумбаї я пішов у джаз-клуб. Усі виконавці там були іноземцями. Після їхнього виступу ми розмовляли, і, зрештою, я приєднався до їхньої групи у якості співака. Таким чином я вперше потрапив на сцену в Індії», − розповідає Річард.

Наразі Річарду 55 років. Він вже зіграв в десятках індійських фільмів, телевізійних шоу та рекламних роликів, виконуючи різноманітні ролі, як-от науковця, лікаря, шеф-кухаря, шпигуна і, завдяки його вмінню розмовляти з британським акцентом, досить часто «злого британського поліцейського».

«Тут я розкрив найкращу версію самого себе. У мене не було такої можливості у США. Тут люди бачать мене таким, яким я хочу, щоб мене бачили. Я не знаю, як так склалося. Але саме це викликає у мене безмежну любов до цього місця», − каже Річард.