0
Чому тато в декреті — досі незвичне явище, читайте у матеріалі.
Фото Артема Чапая, facebook.com
Український письменник Артем Чапай — батько двох синів. Раніше він був татом у декреті та написав про це книжку.
Разом зі своєю дружиною вони підтримують гендерну рівність, а обов’язки у сім’ї ділять порівну.
Чому чоловіків у декреті досі сприймають як героїв — читайте в інтерв’ю з Артемом Чапаєм нижче.
Ще 2016 року ви видали книжку «Тато в декреті». Її ідея була на самому початку просвітницькою?
Після того, як моя відпустка по догляду за дитиною закінчилася, виникла думка, що потрібна певна просвітницька діяльність. Бачу, що вона провалилася, бо через багато років все одно говорю на цю тему. Досі мало чоловіків вирішують ділити обов’язки догляду за дітьми зі своїми дружинами. Спільними дітьми! Водночас я розумію, що це пов’язано не тільки з пропагандою, а й з економічними обставинами. Бо сім’ї потрібно мати дохід.
Тому була ідея поговорити про те, що патріархальні уявлення є неправдивими. Так, чоловік фізично сильніший, йому легше і дитячий візочок підняти, і заколисати дитину на руках. Але загалом єдине, чого чоловік не може дати дитині, — це грудне вигодовування. А все інше робиться руками і словами. Тому чоловік та жінка можуть ділити обов’язки навпіл.
Реакції на книжку були різними, вас називали героєм… Як вважаєте, якби видали цю книжку зараз, реакція була б іншою?
На жаль, приблизно такою самою, бо я не бачу позитивних змін у цьому напрямку. Є окремі випадки, коли ця пропаганда татів у декреті спрацьовує, але це переважно стосується людей «інтелігентної бульбашки». Ті, хто займається чимось, що потребує здебільшого фізичної праці, менше про це думають. Їм не до того. Це вже питання виживання. Адже якщо не буде зберігатися зарплата на період відпустки по догляду за дитиною, то «говори до гори», як кажуть. Минуло декілька років, а мене досі намагаються зробити гуру татівства. А це свідчить про те, наскільки все печально…
Фото Надії Овчініної, facebook.com
Чи є різниця між тим, що дитині має дати мама, а що — батько?
Мені здається, що це залежить не від статі, а від особистости кожного. Бувають чоловіки емоційніші та ніжніші за деяких жінок. І це нормально. А розподіл, що тато — порядок, а мама — емоційна прив’язаність, — це якесь 19 століття. Дуже застаріла система, яка зараз не працює та й не повинна працювати.
Гендерна рівність — це добре лише для жінок?
Так, для жінок це в будь-якому разі добре, адже так виходить, що вони мають більше обов’язків. Буває, що їм треба і працювати, і займатися справами вдома.
Що стосується чоловіка, гендерна рівність зменшує тиск, менше цього «ти ж повинен», зокрема й уявлень, що саме чоловік має утримувати сім’ю. І якщо намагатися ділити обов’язки навпіл, то цей поділ буде стосуватися і фінансової складової.
Як ви вже сказали, зрушень у цьому напрямку майже ніяких. Чому?
Такі речі змінюються впродовж цілого покоління, а не за декілька років. Теоретично повинно вирости покоління, яке вже не буде думати, що «мужчіна должен», а жінка — це берегиня. Та й усе має бути підкріплене законодавством. Воно в Україні досить непогане, але не виконується. У Швеції, наприклад, питання гендерної рівности — це взагалі не питання. А що, давати медаль за те, що чоловік пішов у декрет? Там це нормально. Але у Швеції зберігають більшу частину зарплати, таким чином сім’я має фінансову ініціативу до гендерної рівности.
Як би це не звучало, але якщо нічого не підкріплено грошима, то нічого не зміниться.
