0
Жінка розповіла, для чого водієві знання базової психології та чи існує гендерна рівність в Україні.
Світлана Пірожкова працює спеціалісткою з водіння в одній із чернівецьких автошкіл. Має понад 25 років стажу за кермом. Отримала права у 16. Без водіння не уявляє свого життя:
«Раніше я возила туристів у Буковель, а ще їздила на дозвіллі, бо люблю дорогу. Мій чоловік також інструктор — це така сімейна діяльність. І якось я сказала йому: “Я теж хочу спробувати працювати в автошколі”. І згодом мені запропонували стати спеціалісткою з водіння. А зараз викладаю і трохи теорії».
Світлана розповідає, що після декрету одразу захотіла працювати. Було важко, бо довелося поєднувати сім’ю та роботу, однак звикла. Їй подобається те, чим займається.
Про стереотипи та упереджене ставлення до жінок за кермом
За словами спеціалістки, бували випадки, коли курсанти сумнівалися у її професійності. Причина полягала в тому, що вона жінка.
Однак після занять їхня думка змінилася.
«У мене був курсант, який одразу сказав, що сумнівається у моїй професійності. Мовляв, чого жінка може навчити?! Але в результаті був задоволений. Раніше він за кермом ніколи не був. А вже на останніх заняттях поїхав і був задоволений тим, що таки зміг і не дав сумнівам перебороти себе. Ми знайшли спільну мову і досягли результату», — пригадує Пірожкова.
До чого тут психологія
Світлана каже, що у її діяльності багато залежить від знань психології, від атмосфери на заняттях. Хоча за освітою жінка менеджерка-економістка, однак ще за часів студентства вона пройшла курси психології та вміє працювати з людьми. І це неабияк допомагає їй упродовж життя.
«Недобре, аби мене боялися. Бо страх є основним блокувальником емоцій та дій, людина не зможе натиснути на педаль. А коли вона звільняється від страху, тоді зможе поїхати», — пояснює спеціалістка.
За словами Світлани, вона завжди допомагає побороти сумніви курсантів та зробити заняття цікавими:
«Одна з моїх курсанток не вірила, що в неї щось вийде, а зараз із нетерпінням чекає зустрічі. Підхід до людини дає свої результати. Навіть ті учні, які казали, що ніколи у житті їхати не будуть, таки стали водіями. І якщо я бачу своїх курсантів по місту — це найкраща нагорода для мене».
«У колективі всі рівні»
Світлана розповідає, що у колективі автошколи більшість — чоловіки. А вона — єдина жінка, яка викладає водіння:
«Однак у нас усі рівні. Немає поділу на жінку чи чоловіка. Буває, що у мене є більше курсантів, ніж у когось іншого, бо вони захотіли вчитися саме у мене.
Та й більшість учнів — жінки і дівчата. До речі, знаєте, кажуть, що добре йти вчитися молодим. Так ось — ні. В автошколу приходить багато жінок за 60 років. Вік тут не грає ролі. За моїми спостереженнями, у старших жінок сформована психіка, і вони будуть кермувати зважено та спокійно. І вони хочуть вчитися!»
Про гендерну рівність в Україні
Світлана вважає, що в Україні зараз уже немає гендерної нерівности. Чіткий поділ на «чоловічі» та «жіночі» професії розмився.
«Жінки та дівчата все більше опановують “чоловічі” професії, це вже давно не секрет. Жінки-далекобійниці? Класно! От я взагалі виховала 4 хлопців: 2 синів та 2 племінників — і змогла поєднати роботу з сім’єю.
Жінки таки змогли довести, що вони можуть працювати нарівні з чоловіками», — підсумовує спеціалістка.
Ілюстрації Іванни Шевчук
