0
Про хобі, яке стало роботою, а також ставлення суспільства до чоловіка-манікюрника.
Олександрові Гарамиті 45. Він — майстер манікюру. Вже більше 20 років займається нарощуванням акрилових нігтів, рідше робить педикюр. А у вільний час малює на стінах та будує мангали.
«Я можу і ламінат постелити, і нігті зробити. Буває, коли люди дізнаються про мою діяльність, то намагаються “підколоти”. Але я їм відповідаю, що можу зробити будь-що, що роблять інші, однак їм мою роботу виконати не вдасться», — розповідає майстер.
Фото надане Олександром Гарамитою
«Люди дико реагували на те, що чоловік може бути майстром манікюру»
Усе розпочалося з того, що Олександрові сподобався дизайн манікюру однієї дівчини. Чоловік подумав, що можна було б спробувати самому навчитися працювати з нігтями. Тим паче, що він з дитинства любить малювати:
«Спочатку це було лише хобі. Почав цим займатися як самоучка, а вже згодом навчився робити манікюр професійно. У салон спочатку мене не брали, казали: “Чоловіче, що ви тут будете робити?!” Не вірили чи що. А згодом майстриня, яка мене вчила, запропонувала роботу. Я погодився і через пів року вже працював за записом».
Фото надане Олександром Гарамитою
Олександр розповідає, що спершу люди дико реагували на те, що чоловік працює майстром манікюру. Деякі спершу приходили просто поспостерігати за його роботою, а потім уже записувалися до нього. Та й сам майстер зізнається, що спочатку трохи соромився своєї роботи.
«Була така ситуація: у салон прийшла жінка, а в мене саме була клієнтка. Підходить до нас і запитує у неї:
— А можна зробити манікюр?
— Так, — відповідаю я.
— То можна зробити? — перепитує вона клієнтку.
— Так, можна. Я майстер, — кажу.
І вона просто пішла. Це був приблизно 2001 рік — для всіх була дивина», — розповідає Олександр.
Чому став майстром манікюру?
За словами Олександра, до того, як він став майстром манікюру, працював на декількох роботах. Треба було забезпечувати сім’ю:
«Після служби в армії я одружився, працював на декількох роботах. Був завідувачем складу харчових продуктів та охоронцем. А потім, коли почав працювати з манікюром, заробив за день ті самі гроші, які на іншій роботі заробляв за місяць. Тому вибір був очевидним».
Так робота у салоні краси стала для Олександра основною.
Постійні клієнтки вже 20 років
Олександр має трьох дітей та двох онуків, старший із яких цьогоріч пішов у перший клас. Чоловік каже, що сім’я підтримує його захоплення.
Тепер він може поєднувати одразу декілька своїх хобі, адже з’явилося більше часу:
«Орендую кабінет і працюю там. А відколи запровадили карантин, маю більше часу. Наче клієнти ті ж самі, але вони приходять до мене не так часто: раз не в три тижні, а у 4-5 тижнів. Вони дуже різні — віком від 14 до 70 років. А є й постійні клієнтки, з якими працюю вже 20 років. Мені тепер легко поєднувати роботу майстром манікюру зі своїми іншими захопленнями, наприклад, розписом стін та будівництвом мангалів».
Серед клієнтів Олександра більшість — його знайомі та друзі.
За словами чоловіка, таке різноманіття робіт виснажувати не може. Адже все це приносить йому неабияке задоволення.
«Гендер не визначає те, чим має займатися людина»
Майстер розповідає, що зараз чоловіків, які працюють у салонах краси, сприймають нормально.
«Суспільство вже звикло до цього та нормально реагує. Хочу сказати, що за всі роки, відколи я працюю майстром манікюру, жодного разу не пошкодував, що вибрав цю професію.
Гендер та характер людини не визначають те, чим вона повинна займатися. Ви ж не можете по вигляду чоловіка чи жінки точно сказати, ким вони працюють. Та й яка різниця, ким, якщо це приносить їм задоволення і прибуток? Все інше вже не має значення».
Фото Володимира Гуцула
