0
Чернівчанка Ілона Капельницька розповіла про відмову у військкоматі, перебування на війні, а також про те, чи рівні чоловіки з жінками.
Фото надане Ілоною Капельницькою
Ілона Капельницька народилася та виросла в Чернівцях. 2015 року доброволицею поїхала воювати на Схід, не маючи військового досвіду. Жінка довго обдумувала це рішення, спостерігала за ситуацією, спілкувалася з людьми, які перебували тоді на війні. Каже, що боялася, що окупують усю Україну. Й одного разу таки пішла у військкомат. Однак Ілоні відмовили.
«Коротко і ясно сказали, мовляв, сидіти вдома, це мені не треба. Мотивацією було те, що я жінка, я впевнена. Мене це дуже образило і розізлило. Що означає “ні”? А що ж зі мною не так? У мене такий характер, що якщо вже щось вирішила, то зупинити мене неможливо.
Тим паче, я знала, що можу допомогти, можливо, користи принесу більше, ніж багато чоловіків. Адже маю хорошу фізичну підготовку — 7 років боксу, декілька років важкої та легкої атлетики. І непогано стріляю, добре орієнтуюся в лісах, можу навіть курси на виживання проводити», — розповідає жінка.
Ілона вперто стояла на своєму, й уже за декілька годин після відмови у військкоматі їй вдалося отримати повістку. Це був січень 2015 року.
«Тривалий час бачила, як тікають хлопці, чоловіки, як їдуть за кордон, ховаються. А хтось сподівався, якщо його мобілізують, то рідних залишать удома. Таких чоловіків я зустрічала багато…
Військового досвіду в мене не було. У Києві свого часу здобула дві вищі освіти: “Мистецтво” (бакалавр), а також “Дизайн та архітектура” (магістр). Та й родина у мене творча — художники, поети, музиканти, дизайнери. У сім’ї був військовим лише дідусь — мамин батько. Він був танкістом, закінчив відповідне училище й одразу потрапив на війну 1941 року», — каже Ілона.
«Мама думала, що я служу кінологинею у Львівській області»
Жінка розповідає, що ні з ким не обговорювала своє рішення піти воювати, навіть із родичами чи друзями. Її батько цій новині не здивувався, мовляв, із характером Ілони інакше бути не могло. Син, якому тоді було 13 років, також не міг заперечити. А мама дізналася про перебування Ілони на війні вже після того, як вона повернулася додому.
«Мама вже багато років проживає у Лондоні. Я їй сказала, що мобілізувалася і буду в Львівській області служити кінологинею. Вона в мене хитра і розумна жінка, але я так гарно їй розповіла, що вона повірила. Бо ж я також дуже люблю собак, дресирувала їх — усе збігається. Лишень мама дивувалася, чого у Львівській області постійно немає зв’язку. Питала: “Супутники не літають? У чому проблема?”».
Фото надане Ілоною Капельницькою
На Сході була гранатометницею
Ілона розповідає: якби не пішла на фронт, ніколи б собі не пробачила.
Вона знала, що може чекати на Сході, та була морально готовою.
За словами жінки, страх виникає від розуміння, що навколо ворог, усе заміновано, відбуваються обстріли. Але через добу-дві можна звикнути, головне — знати ситуацію:
«Коли дізнаєшся про те, де мінні поля, яка відстань до ворога, що тебе може чекати, то заспокоюєшся. Так було в мене. Всю необхідну інформацію тобі передають з уст в уста люди, які там перебувають, карт не було, лише на словах».
Жінка була гранатометницею. Вона зізнається, що та посада, на якій вона хотіла бути, вже була зайнята. Але робота гранатометниці була для неї прийнятною.
Спершу ж Ілоні доручили обов’язки кухарки. Але коли вона про це дізналася, то не могла мовчати. Зрештою, роботу на кухні вона так і не виконувала.
«Жінка на Сході зазвичай має обов’язки кухарки, медсестри, бухгалтерки тощо. На війні я нікого з дівчат не бачила, лише з батальйону “Айдар”. У добровольчих батальйонах також служать багато жінок.
Я ж не хотіла бути кухаркою, влаштувала скандал. Після місяця служби довела, що не на своєму місці, писала декілька рапортів, аби мене перевели ближче — туди, де можна воювати. Коли керівництво зрозуміло, що я таки можу, мене відправили у мобільну прикордонну заставу (це як прикордонний спецназ). За всю історію існування таких груп жінок там ніколи не було», — каже Ілона.
«Я мала більше право голосу, ніж офіцери»
Бувало, Капельницькій доводили, що жінці на війні не місце. На фронті можна зустріти різних людей. Але, за спостереженнями Ілони, не можна сказати, що жінки слабші за чоловіків. Це залежить не від гендеру, адже кожній людині притаманний свій унікальний характер:
«На війні неважливо, чи ти чоловік, чи жінка. Тебе сприймають як побратима. Бувало, що чоловіки не знали, що робити, плакали, а жінки абсолютно нормально реагували та в екстрених ситуаціях виконували необхідні дії.
Я на фронті мала більше право голосу, ніж офіцери, могла говорити, що думаю. Бо була мобілізована, і командування не могло мене покарати, як офіцера-контрактника, якому могли виписати догану».
Про подарунок мамі на день народження
9 квітня 2016 року Ілону Капельницьку демобілізували. Саме в цей день у її мами був день народження. Ілона каже, що це був такий подарунок для матері. Вона ж бо приїхала на декілька днів в Україну і до останку не знала, де перебувала її дочка.
Однак у Чернівці військовослужбовиця повернулася не 9 числа, а на декілька днів пізніше. До міста їхала на волонтерській машині, яка була розстріляною і буквально «розсипалася» по дорозі. Так від Луганська Ілона їхала приблизно три доби. У Чернівцях машину мали поремонтувати, аби потім віддати назад на Схід.
Про життя після демобілізації
Приблизно 2-3 роки тому Ілоні зателефонували з військової кафедри ЧНУ і запросили на навчання. Жінка зацікавилася.
«Торік ми поговорили з сином (він також вчиться на дизайнера у Києві), і я запропонувала вступити на військову кафедру в Чернівцях. Я допомагала збирати потрібні документи, а потім і сама вирішила з сином вчитися. Ніколи ж не пізно, а дізнаватися щось нове завжди корисно. Я ж у будь-який момент можу опинитися на фронті у випадку загострення ситуації, адже в резерві першої черги. А здобутими знаннями ще зможу з кимось поділитися на війні», — розповідає жінка.
Зараз Ілона працює дизайнеркою середовища (інтер’єрів, екстер’єрів, ландшафтів).
«Жінка психологічно сильніша за чоловіка»
Ілона вважає, що різниці між чоловіками та жінками немає, попри фізіологічні особливості.
«Жінка психологічно сильніша. Вона переживає під час вагітности, пологів, виховує дітей. Багато чоловіків не займаються дітьми або роблять це впродовж певного часу, а причина — у витривалості та важкості цієї роботи. Тому немає нічого, що не зробила би жінка нарівні з чоловіком», — підсумовує Ілона.
Фото Володимира Гуцула
