0
Артбук «Совкові фрагменти» став популярним серед західної авдиторії.
У вівторок, 26 жовтня, у чернівецькому медіацентрі «Belle Vue» презентували просвітницький артбук із карикатурами про реалії життя у Радянському Союзі — «Совкові фрагменти». Авторки книги — чернівецькі панк-художниці та близнючки Ольга та Віра Іщук, що використовують псевдонім «Mad Twins». Вони працюють із західними артистами, роблять кліпи та ілюстрації для відомих панк-музикантів.
Віра Іщук розповідає, що коли сестри взяли участь в американській неформальній виставці для панк-рокерів, скейтбордистів та різноманітних митців у 2019 році, вони вирішили показати Україну у своїх роботах. Перші були про гібридну війну на Сході. А наступного року художниці показали американцям картину про реалії життя в часи СРСР. Чернівчанки Ольга та Віра були єдиними українками на виставці.
Сестри не очікували, що ці теми будуть настільки цікаві американцям. Але їх підтримали, і це їх надихнуло на створення цілого артбуку про справжнє радянське життя. Всі гроші з виставок художниці надали кримськотатарському телеканалу АТР та родинам репресованих кримських татар. Відтак сестри вирішили створити цілий артбук, присвячений життю в Радянському Союзі.
Передслово до книги додав Лесь Подерв’янський, написавши казку «Хробаки». А післяслово належить лідеру американського гурту «Reverend Horton Heat», «Преподобному Гортону» Гізу. Він пригадав свій виступ у Росії ще за СРСР та надав книзі альтернативний погляд іноземця на радянські часи.
В інтерв’ю «Шпальті» сестри розповіли, чому вирішили створити книгу про радянщину для американців, який досвід із видання — їхній власний та чому серед західної молоді зараз популярно надихатися соціалізмом.
Про Inktober — челендж для художників
Артбук про життя в радянські часи чернівчанки створили за місяць — у рамках інтернет-челенджу Inktober. Художниці розповідають, що суть його проста: потрібно малювати один малюнок щодня впродовж цілого жовтня. Сестри кажуть, що їм було простіше брати участь у челенджі, адже їх двоє: одного дня одна малювала, а інша відпочивала.
Теми ілюстрацій авторки вибирали не самі — засновник Inktober щороку публікує перелік загальних тем, на кшталт «кислий», «дах», «місяць» тощо.
Сестри Іщук найбільше захоплювалися літературою дисидентів. Тож під час створення ілюстрацій підбирали історії з прочитаних мемуарів (або спогади з власного дитинства).
«Ми знаходили в цих книгах те, що ніколи не чули в дитинстві, в школі. Нас це вразило, тому ми вирішили розповісти ці історії для американців. Так сталося, що наразі в Америці дуже розвинений лівий політичний рух. Ми зустрічали в соцмережах такі картинки з Леніним чи Марксом із підписами «вау, які класні чуваки, хочемо бути, як вони». Це був контент, направлений на західну молодь. Ми вирішили показати наше бачення цієї ситуації», — каже Ольга Іщук.
Міфи про Радянський Союз
Віра Іщук розповідає, що серед західної молоді соціалізм зараз популярний. Це відбувається тому, що їхнє уявлення про СРСР відірване від життя. Підлітки вивчають марксизм і соціалізм як теорію в університетах. Живучи в капіталізмі, де їм набридають ці маніпулятивні корпорації, соціалізм здається єдиною альтернативою — ніби при ньому буде більше рівности та розподілу.
«Проте це не так, ці люди ніколи не жили в країні, де це було сьогоденням. Краще свобода, ніж якась державна регуляція коштів і благ. Брати за приклад радянський досвід — нерозумно і ні до чого доброго не призведе».
Саме тому сестри вирішили розповісти справжні історії з СРСР у своєму артбуці, адже в суспільстві, особливо американському, зараз дуже багато міфів та ілюзій щодо тих часів. Художниці кажуть, що часто ці міфи розповсюджує старше покоління, яке проживало в ті часи.
«Батьки описують часи радянщини як ті, в яких усе було добре, було якісне навчання, хороша робота. Коли ж починаєш розпитувати, одразу стає зрозуміло, що ми «ділили одну кофточку з сусідкою, а в магазинах не було продуктів, тому привозили все з села».
З власного досвіду сестри згадують, як, до прикладу, мали кращі умови в садочку, бо про це домовилися їхні батьки.
«Коли були в садочку, наші двоюрідні брати і сестри розповідали, що у них дають поганий чай, несмачний. У нас робили хороший, а все через те, що наша бабуся домовилася з начальством, щоб тут готували краще. Тобто хтось страждав від поганої їжі, а хтось перебував у спеціальних умовах. Навіть ми тоді відчували вину, не кажучи вже про батьків».
У радянські часи хороше можна було дістати тільки «по блату». Сестри згадують у книзі й про те, як батьки приносили з фабрик крадену їжу, а в магазинах давали продукти тільки з-під прилавка.
Власні спогади про радянщину художниці зобразили у побутових ілюстраціях: наприклад, жахливий похід до дантиста, прагнення модних речей із Заходу чи відсутність нормальної спідньої білизни.
Фото Володимира Гуцула
