0
Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.
Ось уже 16 років українська редакція BBC News та експертне журі визначають найкращу книжку, автор якої отримує еквівалент 1000 британських фунтів у гривнях. «Книга року ВВС-2021» – безсумнівно, одна з найпрестижніших літературних нагород України. У різні роки її отримували такі «зірки» сучукрліту, як Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Катерина Калитко, Юрій Іздрик, Оксана Забужко, Василь Махно та інші.
Цього року до Довгого списку у номінації «Книга року ВВС-2021» увійшло 16 видань. Серед них – чотири книжки двох чернівецьких видавництв (Meridian Czernowitz та Видавництва 21): «Радіо Ніч» Юрія Андруховича, «Хто ти такий?» Артема Чеха, «Магнум» Іллі Макаренка і «Тадуш» Артема Поспєлова. Про деякі з них ми вже писали раніше. На черзі – ще два романи, які цьогоріч змагатимуться за важливу літературну премію України.
Чех Артем. Хто ти такий? / Артем Чех. – Чернівці : Видавець Померанцев Святослав на замовлення Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz, 2021. – 304 с.
Фото Meridian Czernowitz
Після попереднього роману «Район «Д» український письменник, лавреат численних літературних премій (зокрема Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського та премії Ришарда Капусцінського) Артем Чех знову повертається до схожої теми – Черкас у 90-ті. Це стає тим історичним періодом, на тлі якого і відбуваються події його нового твору «Хто ти такий?».
Про що цей роман? Книжка розповідає про малолітнього Тимофія, за дорослішанням якого читач спостерігає впродовж твору. Хлопчик загалом мав щасливе дитинство, що припало на кінець 80-х. Він «був захищений від підлості й болю, від голоду і страху» у часи, коли «навколо розвалювалися сім’ї, осипалася країна, догнивали багаторічні устрої й дотлівала ще минулорічна упевненість у хлібі щоденному». Та згодом настають 90-ті, й ситуація починає змінюватися. Батько Льоша втрачає бізнес, а закордонні заробітки не дають стабільного доходу. Зрештою вони приводять чоловіка до словацької в’язниці, де він відсидить більше 10 років.
Мати Ольга працювала у дитячому садочку, що у ті часи не надто оплачувалося. Сяк-так давала раду господарству бабуся Ліда, яка і стає для Тимофія другою матір’ю. Та незабаром у її житті з’являється Фелікс – колишній солдат, недавно комісований після контузії в Афганістані – екстравагантний, дивакуватий і ласий до чарки. «Ліда полюбила Фелікса з протесту», і вже незабаром він стане для її внука другом і наставником. «Тоді чи не вперше, – пише автор, – доросла людина розповідала Тимофієві про секс, про смерть, про лють і честь».
Протягом роману стосунки двох героїв еволюціонують від захоплення до несприйняття і навпаки. Фелікс веде, швидше, безпритульний спосіб життя (попри те, що має дві сім’ї – Лідину і власну) і регулярно то з’являється, то зникає з квартири. У принципі, це характерно не лише для колишнього солдата. Батьки Тимофія теж не особливо «тримаються хати». Цим їхнє житло чимось нагадує прохідний двір, у якому доведеться зростати хлопцю.
І так він і живе: між міською квартирою і дачею в селі, практично без друзів і за постійної відсутности грошей та перспектив. Тимофій – це загублений хлопчик, типова дитина 90-х, що з раннього віку відчув соціальну несправедливість і «дух часу». Останнього в тексті предостатньо. Авторові вдається влучно зобразити особливості епохи з її сірістю та безпросвітністю, неповними сім’ями, в яких, зрештою, зростали Тимофій і його дівчина Тома, тотальною бідністю і злочинністю, вживанням дешевого алкоголю і потягом до самостійного життя (навіть, якщо тобі лише чотирнадцять, особливо тоді).
“Хто ти такий?” – це роман про пошуки власної ідентичности, шляху, яким ти готовий іти назустріч непевному майбутньому. Також це твір про минуле, що ніяк не відпустить героя. Відтоді «майже нікого не лишилося, майже не лишилося і тих, із ким можна сісти й пригадати, кому можна розповісти, розтягуючи слова: «А пам’ятаєш, як…». І десь поміж цим і залишається Тимофій – з усіма тими травмами й гіркою самотністю, що визначатиме його особистість у подальші роки.
Для кого ця книжка? Роман виховання Артема Чеха буде близький усім дітям 90-х. Його варто прочитати хоча б тому, щоб пригадати обставини, в яких ті зростали, і подивитися, ким вони стали декілька десятиліть по тому.
Поспєлов Артем. Тадуш / Артем Поспєлов. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2021. – 272 с.
Фото Книги-ХХІ
Дебютний роман для кожного письменника – це завжди виклик. Зі своїм молодий столичний автор вдало справився. «Тадуш» – перша книжка фіналіста конкурсу «Новела по-українськи» (2017), володаря окремої відзнаки конкурсу «Смолоскип» (2020) Артема Поспєлова. За професією він працює розробником програмного забезпечення і має австралійську вівчарку з кличкою, як столиця Перу. На обкладинці книжки письменник Олександр Михед зауважує, що автор «Тадуша» «не гарантує легкої і приємної мандрівки», але пройти її варто, щоб наприкінці отримати свою винагороду. Літературознавець Ростислав Семків додає, що в цьому виданні автор «досліджує час» і «ви це фізично відчуєте».
Про що цей роман? Головний герой майже 300-сторінкової книжки – 10-літній хлопчик Зоїк. Його ім’я вигадане й «схоже на крик», а свій вік герой рахує не роками, а днями. У цього дивака є уявний друг Малюк, який постійно радить хлопцеві прислухатися і відчути світ довкола. Він є своєрідним антиподом Зоїка – сміливим, впевненим у собі, байдужим до чиєї-небудь думки. Гадаю, саме так хлопчик і бачить себе. Це той ідеал, якого він прагне і від якого втікає водночас.
Із Зоїком ми знайомимося в особливий момент – коли у нього вмер собака, а згодом і Дід. Зі смертю останнього сім’я героя починає розпадатися. Хлопчик, не в змозі витримати зміни, постійно звинувачує себе у смерті Діда. Ці трагічні події змушують героя замислитися про життя і смерть, дружбу і дорослішання: «їсти, пити і так далі. Невже я робитиму це і ще ціле скупчення речей, поки не помру?» – міркує він. Або: «смерть» – дивне слово. Тебе збуджує думка, що ти можеш».
У своєму романі Артем Поспєлов вдається до особливого художнього прийому. Його герої не мають імен, це швидше архетипи на кшталт Великої Жінки, Загубленого, Братів, Тітки тощо. Твір написано від першої особи. Завдяки вдалій композиції й дотриманню основного настрою книжки, складається враження, ніби читач «заліз у голову» головного героя і поволі відмотує котушку сюжету з перервами на музичні павзи та дитячі віршики на зразок «не злічити білих мух, що летять неначе пух» або «дурень думкою багатіє».
Власне, сам головний герой ще дуже здивує наприкінці роману. Тож читачеві варто пройти цей особливий шлях разом із Зоїком і спробувати зрозуміти, чому ж «любов не обов’язково означає жити довго і щасливо».
Для кого ця книжка? Роман Артема Поспєлова оцінять любителі історій про дорослішання і прагнення дитини знайти своє місце у світі. Особливо, коли ти не такий, як усі. Крім того, за словами літературознавця Ростислава Семківа, «Тадуш» підійде тим, «котрі цінують спокійне і виважене читання». І неважливо, як пише автор, «чи вигадане те, що змушує тебе відчувати». Головне – віддатися почуттям і поринути у вир таких різних емоцій.
