0
Фільм побудований на показі процесу роботи над інсценізацією «Twelfth Night, or What You Will» мовою оригіналу. На екранах глядачі бачили не професійних акторів, а 20 реальних людей, які брали участь у війні і зараз грають у театрі.
У Культурно-мистецькому центрі імені Миколайчука в Чернівцях показали фільм режисера Олеся Чернюка «Shakespeare. A Farewell to arms».
Показ відбувся 14 жовтня, у День захисників України.
Стрічка розповідає про ветеранів війни з Росією та їхню реабілітацію від посттравматичного стресового розладу (ПТСР) через мистецтво.
Фільм побудований на показі процесу роботи над інсценізацією «Twelfth Night, or What You Will» мовою оригіналу. На екранах глядачі бачили не професійних акторів, а 20 реальних людей, які брали участь у війні і зараз грають у театрі. Саме за допомогою арттерапії вони повертаються у соціум і борються з ПТСР.
Режисер фільму Олесь Чернюк розповів «Шпальті», що процес роботи над фільмом займав два роки. Зйомки розпочали навесні минулого року.
«Це було дуже непросто. По-перше, тема складна, по-друге, люди дуже непрості. Спершу мене сприймали неоднозначно, навіть вороже. Поки я став частиною цією сім’ї, минуло чимало часу. Вони не відкриються комусь просто так. Це люди, які пройшли війну. В них багато проявів ПТСР, і поводять вони себе по-різному. Вони не будуть іти на контакт із тим, хто говорить із ними різними мовами. Я знаю і бачив війну, і це було моїм квитком на зустріч до них. Перші зустрічі були дуже холодними, а далі ми стали справжніми друзями.
І я дуже хочу подякувати одній людині – Ігорю Косіяну. Його немає у кіно — так склалося з монтажних причин, та саме він організував ветеранотеатр. Він — бойовий офіцер 95-ої бригади, і 2014 року брав участь у серйозних боях. Якби не він, цього всього не було б», — наголосив режисер.
Участь у зйомках взяли 20 людей. На репетиціях з екрану можна було побачити весь колектив ветеранотеатру.
«Кожен із них – окрема Санта Барбара. Ви бачите на екранах навіть пару, яка в театрі зустрілася і недавно побралася — Женя Ярило з Катериною. Дмитро, що читав вірші, їздив в Авдіївську промзону — то міни, то продукти хлопцям віз. Андрій — із 30-ої бригади, у нас спершу були непрості стосунки. Він агресивно до мене поставився, а тепер я називаю його близьким другом. З нами один із основоположників української аеродержави — Женя. Тут такі люди! І про них повинні знати! Суспільству не має бути на них байдуже!» — каже режисер стрічки.
Він також поділився, що наразі фільм бачили всього четверо учасників ветеранотеатру. Й у всіх позитивні відгуки.
Показ у Чернівцях – свого роду прем’єра цього фільму, адже поки його показали лише тут. Потім планують організувати масштабну прем’єру в Києві. Далі – фестивальна історія.
«Це фестивальне кіно. Воно порушує тему, яка буде актуальна в нашій державі років 30. Наслідки війни – це бомба сповільненої дії. Всім нам час прокинутися і зрозуміти, що вже вісім років іде війна, і є пів мільйона людей, які брали участь у бойових діях. Повірте, вони повертаються додому і стають іншими. Їх треба повернути у соціум. Допомогти морально, вести діалог. Тоді ми набагато легше перенесемо хвилю проблем і наслідків цього всього. А вони, повірте, будуть. Знаю про чимало випадків, коли такі люди звели рахунки з життям. Так уже сталося, що це наша загальна проблема. Соціуму не має бути байдуже».
16-річний Андрій Гречанюк із Чернівців ділиться враженнями після фільму. Хлопець вважає таку подачу воєнної теми цікавою. Прикрим називає лише те, що переглянули стрічку менше людей, ніж повинно було б.
«На жаль, на такі фільми ходять не ті, для кого він першочергово призначений. А призначений він для тих, хто цього не розуміє і мав би вже збагнути, що відбувається навколо. Але на фільм прийшли здебільшого люди, які дуже добре це усвідомлюють. Ті, яким це болить», — каже хлопець.
Організатори перегляду у Чернівцях планують провести ще один показ «Shakespeare. A Farewell to arms…» у Кіномистецькому центрі імені Івана Миколайчука.
«Центр надав чернівчанам можливість переглянути стрічку у хорошій якості безкоштовно.
Мені імпонував синтез, як режисер підійшов до висвітлення. І взагалі поєднання театру, війни і реабілітації. Фільм підказує, як співіснувати з цим. Хтось міг прийти на перегляд фільму в тривожному стані і побачити історію людей із серйознішими проблемами, але які вийшли на сцену і заряджають одне одного. Театр володіє лікувальною силою. Такі фільми повинні бути», — сказав Іван Бутняк, директор Кіномистецького центру Миколайчука.
Детальніше про наступний перегляд «Шпальта» повідомить згодом.
