0
Відвідувачам представили хати, у яких раніше мешкали гуцули. Колись у таких помешканнях народжували по 12-15 дітей.
У Чернівецькому обласному музеї народної архітектури та побуту до 35-річчя відкриття установи презентували нові об’єкти – Гуцульську хату та Хату Підгір’я.
Директор музею Іван Пілат зазначив, що від ідеї до її реалізації минуло півтора року.
«Ці хати встановили тут із метою збереження пам’яті, традицій, звичаїв, історії. Щоб діти пам’ятали наші витоки і берегли їх. Будемо використовувати ці споруди як музейні об’єкти для ознайомлення відвідувачів. Їх привезли з двох різних етнографічних зон. Вони уособлюють не просто два села, а певну територію. Хата, якій, скажімо, 100-200 років, не збереглася у повному варіанті. Тому збирали її частинами і реконструювали. Ходили селами й шукали подібні оселі. Дивилися, чи мають вони історичну й архітектурну цінність. Потім їх перенесли до музею, додали елементи, яких не вистачало, оформили інтер’єр — і ось маємо результат», — розповів директор музею.
Він зазначив, що це лише початок реалізації проєкту. Адже біля хати повинна бути стайня, курник та інші елементи господарства. Тому в музеї хочуть створити повноцінне гуцульське господарство.
Житель Путили Микола Штефуряк, звідки привезли частину гуцульської хати, каже, що таких осель у горах ще є чимало.
«У таких хатах колись народжувалися по 12-15 дітей. Вона двокімнатна, але жили фактично лише в одній, інша кімната – хороми, туди заходили дуже рідко. В цих хатах жили небагаті люди. Попри це, звідси виходили і ставали вченими, письменниками. Цій хаті (ліва частина) 350 років. Коли люди дізналися, для якої це справи збирають речі, то самі приходили і здавали різне зі свого побуту», — розповідає Микола Штефуряк.
Пан Микола також став учасником дійства «Уходини» до нового музейного об’єкта, яке презентували представники Гуцульщини.
Частину Хати Підгір’я привезли з села Верхніх Петрівців. Ілля Товарницький розповідає, що в цій оселі жила його прабабуся.
«Цій хаті близько 120 років. Її вважали житлом для багатої людини, з двома поверхами. На першому були дві кімнати. В одній із них колись був магазин. У цьому будинку прожили три покоління. Але останні 20 років тут ніхто не жив», — розповідає Ілля Товарницький.
Директор музею також наголосив, що особливістю є те, що в одній із хат є піч, яка досі функціонує. Тож у майбутньому тут можуть готувати страви та пригощати гостей музею. Також він зазначив, що на реалізацію проєкту не витратили жодної копійки з бюджету установи, а все реалізували за кошти меценатів.
Фото Володимира Гуцула
