0
Джоселін Ніколь Джонсон упродовж 20 років викладала мистецтво в державній школі, але цієї осени вона не повернеться до своїх учнів. На неї чекає абсолютний дебют як письменниці, адже 5 жовтня вийде її збірка оповідань та однієї повісті – «Моя Монтічелло».
Фото: The New York Times
Оригінальний матеріал The New York Times.
Лавреат Пулітцерівської премії Колсон Уайтхед описав нову збірку як «живу, пізнавальну та приголомшливу», а журнал Esquire назвав її однією з найкращих книг осени, написавши, що вона знаменує появу нового літературного голосу.
Окрім того, Netflix планує зняти на основі новели, яка входить до збірки, фільм. Головною героїнею новели є молода жінка, дочка Томаса Джефферсона та Саллі Хемінг, яка разом із групою інших темношкірих людей знаходить прихисток від мародерства расистів у садибі Джефферсона «Монтічелло».
Книга є особливою й з іншої причини. Джонсон 50 років, а це не середній вік типового автора-дебютанта. Ба більше, деякі видавці обирають книги молодих письменників, тому, хоча 50 років вважається відносно молодим віком у багатьох колах, для автора, який вперше заявляє про себе на великій сцені, це неабияка рідкість.
Джоселін розповідає, що почала писати ще у дитинстві, але у молоді роки не мала на меті публікувати свої роботи для широкого загалу. Лише 2017 року вона надіслала одне зі своїх коротких оповідань у редакцію журналу «Guernica». І там погодилися його опублікувати.
Авторка розповідає про свою реакцію на згоду видавництва видати її збірку:
«Я була вдома і проводила уроки онлайн у зв’язку з пандемією. Був червень 2020 року – кінець начального року. Я була дуже щасливою, але й переляканою водночас. Багато письменників, як і я, інтроверти. Ми багато працюємо, щоб випустити книгу в світ, але це робить нас вразливими. Тому я посиділа декілька хвилин, а потім пішла прогулятися з чоловіком і ми все обговорили. Ми зрозуміли, що наше життя зміниться. Мені потрібно було вирішити, чи продовжувати вчителювати. Зрештою, я вирішила підписати контракт із видавництвом та зробити перерву у роботі в школі».
Джоселін каже, що зараз стала іншою людиною. Вона більше не та вчителька, яка зустрічала дітей біля свого класу, та навіть не та жінка, яка писала «Моя Монтічелло».
Ось як авторка описує свій шлях до першого контракту з видавництвом:
«Люди допомагають вам у процесі. Навіть ті, які відмовляють. Вашу першу книгу не видали. Вашу другу книгу не видали. Можливо, і третю не видадуть. Але ці відмови створюють умови для того, що чекає на вас у майбутньому. Зрештою, успіх, отриманий через подолання всіх труднощів на вашому шляху, приносить набагато більше задоволення».
