0
Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.
Ім’я Олега Сенцова – українського кінорежисера, сценариста та громадського діяча, ув’язненого в Криму 2014 року та засудженого російською владою до 20-ти років за звинуваченням у тероризмі — не потребує представлення. Нещодавно на 78-му Венеційському кінофестивалі відбулася світова прем’єра його нового фільму «Носоріг». Це друга повнометражна робота автора після «Гамера» (2012) – кінострічки, що розповідає про будні звичайного підлітка, який захоплюється кіберспортом і шукає себе в цьому світі. Тема дорослішання, боротьби з юнацьким максималізмом і становлення чоловіка присутня і в художніх творах автора. Зокрема, його збірках прози «Жизня», «Маркетер», а також, по-своєму, в романі «Другу також варто придбати», про які йтиметься далі.
«Жизня» – це перша публікація творів Олега Сенцова в перекладі українською мовою, що подаються поруч із російськомовними оригіналами. Ця невелика за розміром книжка, що налічує 8 автобіографічних оповідань, дозволить читачеві краще уявити умови, в яких зростав майбутній кінорежисер. Тут, зокрема, йдеться про його дитинство, навчання в школі, вступ до інституту на державне відділення. Про цей час у своїй автобіографії на початку книжки він згадує приблизно так: «У класі був відщепенцем. Худим. Били». У двадцятирічному віці у хлопця помер батько, тож довелося заробляти самостійно, хоча й до того підробляв із 13-ти років. Далі були роботи на ринку, в комп’ютерних клубах, створення кіберкоманди, виступи на чемпіонатах України та створення в Сімферополі інтернет-центру, що став прибутковим. Згодом Сенцов наголошує, що «все життя хотів бути як всі, але не виходило. Усе життя був сам-один і якось збоку».
Одним із показових оповідань у книжці є «Больнічка», де автор чи не вперше відверто зіштовхується з несправедливістю, коли бачить, як хлопчик із синдромом Дауна зазнає знущань від іншого. Юний Сенцов тоді відчув, як «щось усередині клацнуло». «Відтоді, – пише автор, – я жодного разу не змовчав, коли хтось когось намагався принизити, і я вже знаю напевно, що ніколи не мовчатиму і далі».
Ця ж лінія продовжується у ще одній книжці короткої прози – «Маркетер». Тут ідеться про наступний період у житті кінорежисера – навчання в інституті. 17-річний хлопець із села, який вступив до престижного вишу завдяки своїм знанням, швидко засвоїв формулу успіху: «чітка мета, пряма дорога, не спинятися і не здаватися». В універі він був «єдиний представник трудової молоді серед золотої і гулящої». Тут його чекало типове студентське життя: нічні тусовки, досипання на парах, безгрошів’я, суперечки з викладачами. Та водночас настають і перші розчарування у навчанні та якості отриманих знань. «Коли вони всі вступали до цього найпрестижнішого на ті часи вишу, – пише автор, – то були впевнені, що навчатися в ньому буде цікаво. Вони були переконані, що з них куватимуть кадри майбутнього бізнесу цієї країни. Вони не здогадувалися, що за помпезною вивіскою немає практично нічого». І навіть спеціальність, на якій навчалися, називали жартівливо «маркетер», бо слово «маркетолог» тоді ще не було в широкому вжитку.
Серед історій Олега Сенцова – чимало розповідей про одногрупників та їхні долі: заможного Андрюшу, який любив влаштовувати вечірки, але не запросив одногрупників на свій день народження; Колю, якого вабив бандитський світ; Наташу, що під час навчання в інституті була панком, а згодом стала викладачкою вишу. Не менш цікавим є оповідання про Женю, що спалився на фінансовій піраміді, чи Мішу, який відсидів за вбивство дружини. Йдеться в книжці й про першу велику любов автора, яка залишила в душі болючий слід. Усі ці розповіді про пошуки себе й свого місця в світі – зріз тогочасної епохи 90-х, час, коли усвідомлюєш, що «справжні друзі з’являються раніше, ніж гроші».
Якщо перші дві книжки – автобіографічні, то наступна здивує читачів несподіваною тематикою. У ній ідеться про напад інопланетян на Землю. Історія насправді стара як світ. Здавалося б, що нового можна тут сказати? Проте в своїй чималій за розміром книжці «Другу також варто придбати» Олег Сенцов знаходить спосіб подивитися на цю ситуацію в особливий спосіб.
Події роману відбуваються в одному з американських міст, хоча з таким же успіхом це могла би бути Україна. Типажі героїв твору направду універсальні. Джим Гаррісон – звичайний представник середнього класу, посередній менеджер без надії на просування й особливих амбіцій. Його подружнє життя з Деборою теж не надто щасливе. Герої продовжують бути разом, хоча швидше за звичкою, ніж із почуттів. Їхні найкращі друзі Філ і Меріон Коллінзи перебувають у схожих стосунках. З тією різницею, що вони є батьками трійнят Біллі, Віллі та Діллі. Усе це триває доти, поки якогось вечора не вимикають електрику, й люди розуміють, що Землю захопили прибульці.
В подекуди іронічній манері Олег Сенцов звертає увагу на дії непрошених гостей у ставленні до землян. Так, ці істоти прилетіли до людей, щоб врятувати їхню планету від самознищення. Аби закріпити свою владу, рептилоїди почали показувати фільми і рекламу того, як погано жити за керівництва землян. І хоча вони заборонили релігію і не вірили в медицину як науку, та все ж вирішили посприяти освіті землян і почали роздавати книжки. От тільки дивина: їх ніхто не хотів брати, поки до видань не почали безкоштовно додавати гарбузи. Ті можна було їсти, а книжками палити грубки, і на гарячій воді варити страви.
Із керівництвом рептилоїдів, здавалося б, змирилися усі. Дехто (як-от друг Джима Філ) навіть непогано влаштувався. «Було б бажання, – повчає чоловік, – добре жити можна за будь-якої влади й у будь-який час. Отож, коли тобі набридне тягати чужі штани, приходь до нас – і ми тобі вставимо нове зелене серце». Та вочевидь не був би Джим головним героєм, якби погодився на таку угоду. В результаті це призведе до багатьох випробувань, які зустрінуться на шляху новітнього Дон Кіхота – чоловіка, що з маленької людини перетворився на активного борця з прибульцями.
У романі Олег Сенцов яскраво демонструє свої режисерські навички. Книжка так і проситься до екранізації, а завдяки парадоксальній назві й паралелям із реальним персонажем (Джим Гаррісон – прокурор, відомий розслідуванням вбивства американського президента Джона Кеннеді), вона однозначно викличе зацікавлення в широкої авдиторії.
Завдяки цим виданням ви відкриєте для себе Олега Сенцова не тільки як талановитого режисера, а й не менш цікавого письменника, знайомство з яким сьогодні можна продовжити ще двома книжками: збіркою малої прози, написаною в російській в’язниці, «4 з половиною кроки» та тюремним щоденником «Хроніка одного голодування».
