0
Чи пам’ятаєте ви історію та чи знаєте, як переживали ваші рідні й близькі складні часи? Як ці часи вплинули на свідомість громади та чим знання історій минулого може допомогти зараз, розповідає Наталія Нечаєва-Юрійчук, одна із засновниць проєкту «Прості Обличчя Непростої Історії».
Герої проєкту «Прості Обличчя Непростої Історії» – це люди зі складною долею, яким довелося жити в непростих історичних умовах. У громадах Чернівецької області влаштовують фотовиставки та розповідають про різних людей: від Володимира Івасюка до військових, репресованих, музикантів, поетів, героїчних матерів, викладачів, спортсменів та людей, чиї історії ще ніхто не чув. Часто на подіях присутні родичі та знайомі героїв, а іноді й герої, які розповідають про власну долю.
Втілювати «Прості Обличчя Непростої Історії» розпочали ще наприкінці червня 2021 року. За літо виставки вже встигли відкрити в трьох громадах: Хотинській, Герцаївській та Кіцманській, у яких жителям розповідали про долі видатних місцевих. Це перший проєкт в Україні, що зорієнтований на історіях людей саме в регіональних громадах. Його створили за підтримки Українського культурного фонду, а втілює — благодійний фонд «Суспільні ресурси та ініціативи».
Про відчуття від проєкту та історію його створення
«Для мене досить емоційний і щемливий проєкт. Коли я читаю історії людей, дивлюся на людину, яка прийшла — чиясь бабуся чи дідусь, то завжди відчуваю величезне емоційне піднесення. Іноді це внутрішній шторм, бо часом дуже болить та тривожить, особливо коли говориш про тих, кого вже немає поруч із тобою», — каже Наталія Нечаєва-Юрійчук, кандидатка історичних наук та політологиня.
Фото: Facebook “Прості Обличчя Непростої Історії”
Ідея проєкту виникла, коли Наталія разом із колегами почула історію бабусі Сергія Гакмана. ЇЇ звали Елізабет Кіцак. Вона все життя прожила в одному селі в Чернівецькій області. При цьому народилася Елізабет в Австро-Угорщині, вийшла заміж в Румунії, працювала у СРСР, а померла в Україні, весь час проживаючи у рідному селі.
«Тобто змінювалися кордони, закони, державні мови, а людина залишається людиною, і вона продовжує жити попри те, що відбувається навколо», — каже Нечаєва-Юрійчук.
Схожа ситуація є характерною для більшости європейського прикордоння. Чернівецька область, яка межує з Румунією та Республікою Молдова, є поліетнічною — налічує понад 70 національностей.
«Коли мій колега розповів цю історію, звичайно, вона зацікавила і нас, його друзів. Вона викликає дуже великий відгук в серцях людей, які тут живуть. Уже потім у нас з’явилася ідея зробити таку фотовиставку з історіями людей, які мають складну долю та пережили важкі часи», — розповідає історикиня.
Про те, чому важливо розуміти складність історії свого регіону
Діди та прадіди сучасних мешканців области жили в різних державах, часто під час світових воєн вони опинялися з різних боків фронту, захищаючи інтереси держав, чиїми громадянами вони були, або захищаючи народ відповідно до своїх переконань. Проте, на уроках історії, розповідаючи про війни різних часів, не зазначають про ці моменти, що часом утворює різноманітні негативні стереотипи та неприйняття.
Фото: Facebook “Прості Обличчя Непростої Історії”
«Ідея була в тому, щоб показати, що в нас є різні люди з різною долею, але ось оці долі формують загальну історію краю. Кожна людина є унікальною та кожна родинна історія є особливою. Саме з цих малесеньких історій формується наша спільна. Це допоможе подолати негативні етнічні, історичні, політичні стереотипи, допоможе зрозуміти того сусіда, який живе поруч з тобою, та уникнути тертя між різними спільнотами», — каже Наталія.
Формування уявлень про регіональну історію через історії різних людей сприятиме усвідомленню мешканцями різних громад усієї складности та неоднозначности власного регіону, що так само формуватиме більш толерантне ставлення один до одного і сприятиме єднанню української нації.
Фото: Facebook “Прості Обличчя Непростої Історії”
Крім того, проєкт нагадає про історію рідного краю та залучатиме людей до громадянської активності, популяризуватиме написання сучасної локальної та регіональної історії.
Як відбувається пошук героїв у громадах
У проєкті широко розвинена інформаційна робота: є сторінки в різних соцмережах. Коли починають працювати з якоюсь громадою — запрошують волонтерів, поширюють інформацію та шукають у кожній громаді своїх героїв, про яких треба розповісти.
«Зазвичай у кожній місцевості є кілька людей, які зацікавлені прославити свою домівку та розповісти про різних цікавих особистостей», — пояснює засновниця проєкту.
Крім того, активним партнером проєкту є Чернівецька обласна наукова бібліотека. Активісти з бібліотеки допомагають шукати цікаві історії та людей, які стоять за ними. Також є люди, які просто прочитали інформацію, дзвонять і розповідають свою сімейну історію, показують фотографії, а реалізатори проєкту — записують.
Про плани на майбутнє
У планах проєкту — зняти сімнадцять відеоісторій про героїв, які об’єднані однією проблемою, спільними випробуваннями. Також за результатами проєкту планують видати великий фотоальбом, у який увійдуть 180 історій з 6 громад Чернівецької области (по 30 історій на кожну громаду).
Крім того, планують запустити сайт проєкту, на якому представлять навіть більше історій, ніж в книзі.
«Там будуть всі історії, які нам надсилали люди. Сайт сприятиме міжкультурному діалогу на рівні регіону, а у перспективі — на рівні всієї України. У кінцевому результаті це активізує процес формування української політичної ідентичности», — наголошує Наталія Нечаєва-Юрчук.
Проєкт триватиме до кінця жовтня, а остання виставка запланована в Чернівцях.
