З початку грудня до кінця квітня щонайменше один з оцінювачів повинен щодня підніматися на вершину на 950 метрів.
Робота оцінювачів ризиків на вершині в Озерному краї, мабуть, одна з найдивніших у Великобританії. Упродовж останніх чотирьох зим Зак Поулсон понад 200 разів піднімався на Гельвеллін — третю за висотою і найнебезпечнішу вершину в Англії. Він збирає відомості про погоду та інформацію, яка допоможе туристам безпечно та надійно піднятися на вершину.
Поулсон не єдиний, хто займає цю особливу посаду. У нього є двоє колег: Джон Беннетт, який підіймався на вершину близько 600 разів, та відносний новачок Уес Хантер, який почав працювати до пандемії коронавірусу в жовтні 2019 року.
У чому ж полягає робота чоловіків? З початку грудня до кінця квітня щонайменше один з оцінювачів повинен щодня підніматися на вершину на 950 метрів. Ця посада існує з 1987 року. Чоловіки піднімаються на вершину за будь-яких погодних умов: при шквальних вітрах, в умовах нульової видимости, при температурах до -7 ºС та при заморозках до -23 ºС.
Метеоролог готує звіти, у яких усі дані, що зібрали оцінювачі, записують із неймовірною точністю. Щодня звіти публікують на сайті Озерного краю та у соціальних мережах.
Ще одним важливим елементом роботи оцінювачів є коучинг. Окрім вимірювання швидкости вітру, його максимальних поривів, температури та напрямку, оцінювачі діляться неймовірним досвідом сходження, розповідаючи людям, із якого боку краще розпочати сходження та дійти на вершину незалежно від умов.
«Єдине, чого ви не отримаєте з прогнозу метеостанції, – це досвід альпініста. Цілком автоматизована система не може побачити того, що бачить людина. А наші фотографії, твіти та описи дають зображення на 360. Ми розповідаємо детальну історію про життя на горі», − розповідає Поулсон.
Поулсон каже, що радіє з того, що його робота допомагає запобігати нещасним випадкам, надаючи людям максимально детальну інформацію про Гельвеллін.
«Ті самі проблеми, які можуть виникнути під час підйому на найнебезпечніші гори у світі, існують і тут. Люди губляться, ламають кістки, потрапляють під лавини. Тут ви не впадете так далеко, як на Евересті, але все одно впадете на скелі, і результат буде таким самим. Я зустрічаю багато людей, які мають хороші наміри, але вони часто не усвідомлюють ризиків», − каже Поулсон.