0
Віра майже щоп’ятниці грає у групі з іншими аматорами та друзями у двох музичних колективах – тріо та струнному квартеті.
New York Times
У 1940 році, у віці 12 років, Віра Джидзі знайшла свою першу у житті пристрасть: віолончель. Вона вчилася та любила грати на інструменті в оркестрі у Вищій школі музики та мистецтва на Манхеттені.
«Я не обирала віолончель. Мені її видали, тому що у мене був хороший слух та довгі пальці. Мені сподобалось грати. Це прекрасний інструмент, який може звучати як людський голос. Він схожий на жіноче тіло, зі стегнами, грудьми і талією. Тримати його і грати на ньому було дуже інтимним досвідом», − розповідає зараз вже 93-річна жінка.
Однак у дорослому віці Віра перестала грати на інструменті. Вона стала професором та спеціалістом у Бруклінському коледжі та викладала англійську мову. Вона двічі виходила заміж і мала чотирьох дітей. Її улюблена віолончель, подарунок матері на закінчення середньої школи, лежала у задній частині шафи, захована за одягом. Віра забула про інструмент майже на 40 років. Вона знову доторкнулася до віолончелі лише після виходу на пенсію у 62 роки.
«Я повернула пристрасть, яку завжди відчувала, коли знову починала грати», − розповідає жінка.
Сьогодні Віра майже щоп’ятниці грає у групі з іншими аматорами та друзями у двох музичних колективах – тріо та струнному квартеті. Вони щорічно дають концерти. Окрім того, у 2007 році Віра Джидзі видала книгу «Гра на віолончелі для любителів музики», яку можна придбати на Amazon у понад 20 країнах.
Розповідаючи, чому вона повернулася до гри на віолончелі, Віра каже, що після виходу на пенсію почувалася загубленою. Їй не вистачало товариства, адже, працюючи у коледжі, вона постійно спілкувалася з колегами та студентами, відчувала, що є важливою для суспільства.
Наразі Віра повернулася до життя; наче віднайшла старого втраченого найкращого друга та поринула у світ музики.
«Музика – це ідеальна мова; це наче розмова між людьми, у яких немає непорозумінь і яким завжди добре разом. Грати музику з іншими людьми – це особливий вид дружби. Музика – це світ насолоди. Вона дає мені можливість спілкуватися з іншими без слів. Вона відкрила для мене новий етап життя», − каже жінка.
Віра Джидзі написала книгу, щоб допомогли іншим людям, які не можуть знайти пристрасть і шлях у своєму життя.
«Мені 93 роки. Люди не правильно трактують поняття «вік». Коли ти старієш, це не означає, що ти не можеш чогось мати – навпаки. Старіти не так вже й погано. Потрібно вміти насолоджуватися моментом. Ви повинні прокидатися щодня і робити те, що любите. Те, що допоможе вам рухатися вперед», − говорить Віра.
