Історія про стародавній шовк Камбоджі, який було майже втрачено

Сьогодні небайдужі люди працюють над відновленням цих важливих аспектів камбоджійської культури. Однією з них є виробник шовку Софія Фіч.

Оригінальний матеріал 

Золотий шовк завжди був присутній в історії Камбоджі, а дочка колишнього дипломата Софія Фіч допомагає вплести його у майбутнє країни.

Недалеко від стародавнього міста Ангкора та міста Сіємреапа, що в Камбоджі, розташований старий Шовковий шлях. Він проходить через маленькі селища, повз родючі рисові поля та веде до колишнього центру шовківництва (вирощування шовкопрядів для виробництва шовку) та ткацької промисловости.

Ткання у техніці ікат – процес, який передбачає створення візерунка шляхом обмотування пряжі до її фарбування та плетіння в тканину – з унікального золотистого шовку Камбоджі зародилося понад 1000 років тому в Кхмерській імперії, яка процвітала з 9 по 15 століття. Техніку виготовлення шовку, одяг із якого носили камбоджійські царські особи, передавали від матері до дочки. Але як і багато інших традиційних ремесел та навичок, прядильні та ткацькі традиції були майже втрачені під час жорстокого режиму червоних кхмерів у 1970-х роках.

За режиму та впродовж наступних десятиліть громадянської війни близько п’ятої частини камбоджійців померли, а 90% художників та ремісників у країні були вбиті. Червоні кхмери переслідували інтелектуалів, художників і музикантів, які не вписувалися у тодішній образ нової Камбоджі, якою її бачив лідер Пол Пот. Разом із ремісниками померли навички і традиції, які століттями передавали з покоління в покоління.

Сьогодні небайдужі люди працюють над відновленням цих важливих аспектів камбоджійської культури. Однією з них є виробниця шовку Софія Фіч.

Будучи дочкою дипломата, Фіч уникнула суворих реалій епохи червоних кхмерів, коли жила з родиною у Парижі. У дорослому віці Софія поїхала працювати у табори біженців для камбоджійців у Таїланді, а 1991 року, після підписання Паризьких мирних угод, повернулася до Камбоджі. 2002 року жінка започаткувала проєкт Golden Silk Pheach (у перекл. Золотий шовк Фіч), який відродив мистецтво ткання та, зрештою, допоміг багатьом людям, життя яких зруйнував жорстокий режим.

Спочатку Фіч запропонували управляти проєктом, який фінансував ЄС та мав на меті розвиток шовкоткацької галузі в країні. Однак у проєкті йшлося про білий шовк, а Фіч хотіла відновити ткання золотого, який традиційно використовували у Камбоджі.

Його виготовляють із коконів золотих шовкопрядів, а не з білих, яких можна знайти в інших країнах світу. Золоті шовкопряди пристосувалися до теплого тропічного клімату Північної Камбоджі та харчуються місцевим сортом шовковиці. Для відродження традицій свого народу Фіч досліджувала складні техніки ткацтва, які існували в Ангкорі. Вона вивчала все, що могла – від різьблених орнаментів у храмах до зразків тканин 17 століття в Національному музеї Камбоджі у Пномпені.

«Мені знадобилося понад 10 років спроб і помилок для відпрацювання забутих технік ткання шовку», − розповідає жінка.

Перш ніж відновити процес ткання, Фіч потрібна була сировина. Вона з командою висадили 29 гектарів шовковиці, яка вирощується без хімікатів, пестицидів та інсектицидів, які могли б зашкодити шовкопрядам. За словами жінки, золоті шовкопряди – це порода гурманів, для повсякденного харчування яким потрібне свіже листя шовковиці.

Фіч вдалося налагодити виробництво, але не надто масштабне, оскільки всі вироби виготовляють вручну. Трудомісткість виготовлення виробів із золотого шовку відображена у їхній вартості: від $3000 за шаль та до $50 000 — за настінний гобелен.

Проєкт Golden Silk Pheach – не лише виробництво та ткання шовку, це й створення робочих місць для людей, чиє життя було зруйноване війною. На плантації працює понад 100 працівників, більшість із яких — жінки. Вони були сиротами без житла, сім’ї та засобів для виживання. Зараз вони мають роботу та статус у суспільстві, а також жінку, яка допомогла їм і яку вони ласкаво називають «мамою».