0
Віктор Рубан завоював олімпійське золото 2008 року в Пекіні в індивідуальних змаганнях зі стрільби з лука.
Чемпіон Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні зі стрільби з лука Віктор Рубан став учасником етапу Кубка України, який днями завершився в Чернівцях.
Попри солідний спортивний вік, він продовжує виступати на змаганнях та жити своїм улюбленим видом спорту, який давно став для нього стилем життя.
Віктор розповів «Шпальті», чим себе мотивує після здійснення мрії, як живуть лучники та як змінилося життя після перемоги на Олімпіаді.
Українські лучники історично сильно виступали на міжнародній арені. В чому секрет успіху наших спортсменів у цій дисципліні?
Думаю, перш за все це успіх тренерів. Вони пройшли вишкіл ще в радянські часи. Надалі виховали наступне покоління фахівців, яке зуміло взяти краще від своїх наставників та передати це своїм вихованцям. Наші тренери – це запорука наших успіхів. Якби не вони, не було б і всіх тих медалей, які ми привезли з чемпіонатів Європи, світу та Олімпійських ігор.
Чи змінилося ваше життя після того, як ви стали олімпійським чемпіоном 2008 року в Пекіні?
Стало складніше виступати. Кожен хоче виграти в олімпійського чемпіона. На протистояння з тобою спеціально налаштовуються, викладаються повністю. І навіть зараз, коли я вже не маю мотивації виступати на найвищому рівні, мій статус досі додатково стимулює спортсменів намагатися перемогти мене.
Що ж до особистого життя — відтоді змінилося все. З’явилася сім’я, квартира… Взагалі, завдяки перемозі я став забезпеченішим.
Своє олімпійське золото ви здобули ще 2008 року, але виступаєте досі. Скільки ще плануєте виступати?
Планую до пенсії. Інших варіантів немаю. На службі мене ніхто не триматиме, якщо я не стрілятиму. Тому доводиться. Можливо, я б уже й закінчив виступати. Хоча насправді активні виступи ще можливі, бо для стрільби з лука вік необмежений. Можна і до 60 років стріляти, якщо справляєшся з цим фізично і психологічно. Навіть робити це на досить високому рівні.
Які емоції ви пережили під час Олімпіади? Чи дозволила перемога позбутися мандражу в подальших виступах?
Мабуть, той стрес, що я тоді пережив, вдруге я не витримав би. Емоційно було дуже важко. Шукав, чим себе відволікти, щоб не звертати увагу на психологічний тиск. Намагався утамувати емоції, сконцентруватися на цілі. Викид адреналіну в будь-якому разі забезпечений.
Він допомагає підвищити концентрацію. На тренуваннях ти відпрацьовуєш стрільбу, а змагання дають емоційний заряд. Тому часто результати на змаганнях кращі ніж на тренуваннях.
Олімпійське золото – найвище досягнення для лучника. Ви досягнули чи не всього, до чого можна прагнути. Чим мотивуєте себе виступати далі?
Після перемоги мотивів вистачало. Хотілося ще одну медаль привезти, здобути командне золото. Зараз важче конкурувати. Значно виросли показники спортсменів. Ті результати, які ми демонстрували 2008 року та нинішні – це абсолютно різний рівень. Тримати себе на ньому зараз дуже важко. Тому й мотивувати себе значно важче.
Стрільба з лука дозволяє зараз жити лише цим?
Зазвичай з того, що отримує більшість спортсменів, думаю, вони хотіли б мати додаткове джерело доходів. Але якщо ти виступаєш на високому рівні, на решту часу не залишиться. Поїздки, збори… Тебе в країні майже не буває. Тому чимось іще займатися майже нереально. Та й узагалі, я вважаю, що добре робити можливо лише щось одне. Моє покликання — це лук, і я продовжуватиму жити цим.
Довідка
Віктор Рубан — вихованець Харківської школи стрільби з лука. Він є переможцем Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні в індивідуальних змаганнях. Також бронзовий призер Олімпіади-2004 в Афінах у командних змаганнях. Крім того, Віктор — чемпіон та призер чемпіонатів Європи і світу.
Він — старший лейтенант Державної прикордонної служби та заслужений майстер спорту.
