0
Під час святкування говорили про символізм Миколайчука, фільм «Вавилон XX» та ще раз переглянули фільм у кінозалі центру.
У Чернівцях офіційно відкрили культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука. Тут до 80-річчя від дня народження корифея українського кіно відбулися святкові заходи.
При вході в центр відвідувачів зустрічав мім-театр «If», актори якого влаштували вуличний перформанс. Кожен охочий міг зробити з артистами фотографію.
У приміщенні мистецького центру встановили виставку-інсталяцію. Тут були представлені архівні фотографії Івана Миколайчука. А також на стінах завдяки проєкторам оживали уривки фільмів кіномитця. У новому культурному центрі відкрили декілька просторів: музей творчости з погруддям славетного буковинця авторства скульптора Івана Тимківа, артпростір «Іван хаб» та оновлений кінозал на понад 300 місць.
В артпросторі «Іван хаб» відбулася публічна дискусія «Вавилон XXI». Тут кіноексперти розмірковували над творчістю, спадком і актуальністю фільмів Івана Миколайчука для сьогодення. Зокрема особливу увагу приділили фільму «Вавилон XX». Спікерами офлайн були народний артист України Василь Ілащук та кінознавець Володимир Войтенко. До дискусії онлайн долучився з Києва кінопродюсер Андрій Чернюк. Зокрема він згадав декілька фраз із фільму, до яких потрібно дослухатися українцям сьогодні:
«Не спіши! Суть не в тому, щоб скоріше знайти завітну дорогу. А суть у тому, щоб якомога більше побачити по цій дорозі».
«Часи міняються і ми міняємося».
«На дворі ХХІ століття, і ми змінилися. А чи змінилася наша ментальність, яка показана у цьому фільмі. Чи змінилися взаємини між людьми? Адже наразі у нашій оновленій ментальності чи зміг би вижити філософ Фабіан? Чи зміг би митець рівня Івана Миколайчука, який сповідував свої життєві цінності, досягти висот кінематографічного Олімпу? Це велике питання», — зазначив Андрій Чернюк.
Василь Ілащук впевнений, що фільм «Вавилон ХХ» буде ще багато років актуальним для сучасности.
«Ми самі винні в тому, що маємо. Адже коли буковинське земляцтво звернулося до Міністерства культури з пропозицією присвоїти Іванові Миколайчуку до його 80-річчя звання Героя України, там відповіли, що Іван не був громадянином України. Мається на увазі, що тоді був Радянський Союз. Я думаю, що Іван Миколайчук зробив для українського кіно і для України більше, ніж усі разом узяті міністри культури за весь 30-літній період незалежности», — наголосив Василь Ілащук.
Під час дискусії також говорили про те, чи не застаріла форма подачі фільму для сучасности.
Кінознавець Володимир Войтенко зауважив, що форма не застаріла, якщо фільм далі зацікавлює глядача.
Також говорили про мистецький спадок Івана Миколайчука і про ментальність тих українців, які зображені у фільмах: чи змінилася вона.
Володимир Войтенко зазначив, що справжнє мистецтво повинно бути виразним і загострювати буденне.
«Мистецтво має показувати так, щоб ми могли переживати, думати, щось змінювати. Мистецтво змінює мене. Враження не може мене покинути день, тиждень, роки. Якщо я через 30 років згадую — значить, мистецтво таки на мене вплинуло. Справжнє мистецтво – це мрія. Для мене Миколайчук є мрією. Чому ми про нього говоримо? Можливо, ми, не усвідомлюючи, хотіли б бути таким, як він. Українці хотіли б бути такими», — наголосив Володимир.
Про актуальність спадку Івана Миколайчука говорила, зокрема, кінокритикиня та кінознавиця Лариса Брюховецька, яка була присутня на дискусії онлайн. Вона зазначила, що фільми з Миколайчиком і про Миколайчука цікаві досі глядачам і старшого, і молодшого покоління.
«Я викладаю історію кіно у Києво-Могилянській академії. Щороку студенти записуються на цей курс. Ми вивчаємо українське кіно в контексті зарубіжного. Вже другий рік поспіль експериментую і даю завдання студентам, пов’язані з творчістю Миколайчука, зокрема відгук про сценарій «Острів сліз». Треба сказати, що відгуки були настільки цікавими і говорили про актуальність теми міграції. Тому навіть цей приклад свідчить про актуальність творчости Миколайчука. І майже всі студенти шкодували, що фільм не вийшов», — зауважила Лариса Брюховецька.
Вона зазначила, що у мистецькій спадщині Миколайчука є, зокрема, послання гуманістичне, тому фільми актуальні і важливі для споглядання усіма поколіннями.
У фіналі дискусії відбулася презентація книги Мирослава Лазарука «Чорторийські марева-видіння».
Пізніше відбувся святковий концерт за участи етногурту «Курбаси» зі Львова та Академічного симфонічного оркестру Чернівецької філармонії під керівництвом Йосипа Созанського.
Оксана Мергут через пісочну анімацію показала уривки з творчости Івана Миколайчука.
Завершилося святкування переглядом оцифрованого і відреставрованого фільму «Вавилон ХХ».
Фото Володимира Гуцула
